103. Якою є психолого-педагогічна характеристика дітей категорії«соціальних сиріт»?

Формами прояву відхилень за психолого-педагогічною характеристикою дітей категорії соціальних сиріт виступають наступні.

1. Неповнолітні не можуть знайти спільної мови з однолітками,які проживають у благополучних сім'ях.

2. Нестійкість у поглядах.

3. Дуже часто лідерство в асоціальних проявах поведінки як праг-нення самоутвердитись.

4. Брак сили волі, наполегливості, старанності у навчанні.

5. Невпевненість у своїх силах.

6. Замкнутість.

7. Агресивність, озлобленість по відношенню до оточуючих.

8. Дезадаптивність у ціннісних установках (чи потрібно вчитись, добре поводитись, чогось досягти).

9. Песимістичні настрої, втрата оптимізму, віри в майбутнє, перспективи.

104. У чому проявляється індивідуально-диференційований підхід донеповнолітніх категорії соціальних сиріт?

Слід диференційовано підходити до дітей категорії «соціальних сиріт». Психолого-педагогічне вивчення таких неповнолітніх дозволило виділити окремі групи:

1. Діти, які не проявили себе з негативного боку, про факт відсутності або неблагополуччя батьків знає невелике коло осіб.

2. Поведінка неповнолітніх викликає тривогу не тільки з боку родичів, а й школи, громадськості.

3. Крайні прояви бродяжництва, а також вчинення правопорушень, асоціальної поведінки, втеч з дому: 1) випадкові, які опинилися поза виховним впливом через тимчасову відсутність батьків і бездоглядність; 2) діти, які періодично мають такі прояви у поведінці через конфліктні чи дискомфортні стосунки у формальних колективах, неформальних об'єднаннях ровесників чи друзів; 3) діти, які періодично втікають з дому та здійснюють правопорушення через асоціальні умови виховання в сім'ї; 4) діти, які перебувають на вулиці через різні форми психічних відхилень; 5) неповнолітні, які постійно проживають на вулиці.

105. Які ступені вираженості соціального сирітства можна виділити?

1 ступінь — випадковий характер соціальних відхилень (одноразова втеча з дому, конфлікт з родиною чи ровесниками), не закріплений постійністю.

2 ступінь — періодичні та неодноразові порушення поведінкових норм, що свідчать про девіантність неповнолітньої особи (бродяжництво, жебракування, вчинення правопорушень чи злочину);

3 ступінь — глибинний характер девіантності особи, що проявляється через постійність бездоглядності, здійснення негативних вчинків, порушення соціальних норм.

106. Які заходи профілактичної роботи з подолання явища «соціаль-ного сирітства» передбачає загальнодержавний рівень?

1. Розробку й впровадження в дію нормативно-правових докумен-тів.

2. Удосконалення системи соціального виховання.

3. Підвищення ефективності функціонування соціальних інститу-тів, які займаються вихованням підростаючого покоління.

4. Підвищення рівня соціального забезпечення сімей та їх дітей.

5. Розвиток соціальної сфери.

6. Підвищення рівня соціального обслуговування населення.

7. Розвиток мережі закладів й установ, які забезпечують соціальнупідтримку й реабілітацію осіб категорії соціальних сиріт.