65. Чому до неповнолітньої особи не варто вживати термін «злочи-нець»?

До неповнолітніх, які скоїли злочин, варто вживати «правопорушник», а не «злочинець» з декількох міркувань.

1. Свідомість, світогляд, уявлення, переконання ще не є цілком сформованими, а отже, така особа не може цілковито бути відповідальною за свої дії.

2. Неповнолітня особа не має таких повноважень, соціальних ролей у суспільстві, що й доросла людина.

3. Враховуючи несформованість психіки особи підліткового чи юнацького віку, не можна навішувати негативні ярлики.

4. Дії неповнолітніх дуже часто є не мотивованими, не обґрунтованими, не адекватними, а випадковими з педагогічної точки зору.

66. У чому полягає актуальність проведення реабілітаційної превентивної роботи?

Потребує вдосконалення система ре соціалізації й контролю за місцем проживання правопорушників, недоліки якої спричиняють зростання правопорушень і злочинності серед неповнолітніх. Актуальність даної проблеми в тому, що: по-перше, після вчинення правопорушення чи злочину неповнолітній не змінює середовища, в якому проживає і виховується, перебуває під впливом соціальних факторів, без урахування яких неможлива правильна організація його перевиховання; по-друге, виховання правопорушників повинні здійснювати органи у справах неповнолітніх, педагогічні й трудові колективи, сім'я, що може бути успішним за умови єдності їх зусиль, тісної взаємодії у виховному процесі; по-третє, виховання неповнолітніх передбачає удосконалення змісту і методики їх виховання в зазначених умовах.

67. Які можливі прояви недотримання педагогічних вимог у поведінці неповнолітнього правопорушника?

У процесі перевиховання неповнолітнього правопорушника доводиться спостерігати недотримання вимог педагога. Це проявляється:

1. У зовнішньому демонструванні свого виправлення. Правопорушник дисципліновано з'являється на виклики до соціального педагога, у державну установу, але більш глибоке його вивчення переконує в тому, що він насправді допускає правопорушення: пізно приходить додому, підтримує стосунки з членами неформальних об'єднань негативного спрямування, має низьку успішність, допускає пропуски занять без поважних причин.

2. У досягненні поставлених завдань неправильними шляхами. Доказуючи своє виправлення, намагається бути занадто самостійним і незалежним, прагне сам заробляти гроші, не маючи для цього відповідної освіти, спеціальності.

3. У безвідповідальності, недисциплінованості, порушенні виконання покладених обов'язків і доручень.

4. В ухилянні від навчання й праці. Не бажаючи працювати та вчитися, придумують причини для зволікання від виконання таких обов'язків.

5. В ігноруванні викликів у державну установу; вважають профілактичну роботу непотрібною і недоцільною.

6. У скоєнні дрібних правопорушень: допущення хуліганських вчинків, вживання спиртних напоїв.

7. В асоціальній поведінці. Неповнолітній стає неконтрольованим з боку батьків, може не ночувати вдома, проводячи час в кафе, барах, у друзів. Спостерігається зухвале цинічне ставлення до тих, хто навколо.

68. У чому полягає комплексний характер реабілітації правопоруш-ників?

1. Здійснюються заходи, спрямовані на покращення фізичногостану (обстеження і лікування).

Мають місце обстеження й лікування психічного здоров'я.

Діагностуються житлово-побутові умови індивіда.

4. Надаються юридичні послуги (консультації, заходи, спрямованіна відновленні прав й інтересів особи, захист прав й інтересів).

5. Вирішуються питання організації навчання чи праці.

6. Психолого-педагогічна підтримка з боку навчально-виховнихзакладів, інших соціальних інститутів.

7. Соціальний захист і підтримка з боку соціальних служб.

8. Створення сприятливого психологічного мікроклімату для жит-тєдіяльності.