Реабілітаційна превентивна робота

60. Що свідчить про зростання ступеня девіантності у поведінці ін-дивіда?

Про зростання ступеня девіантності у поведінці індивіда свідчить: 1) ускладнення й прогресування процесу десоціалізації особистості, поступове зростання рівня девіацій; 2) зростання негативізму в діях, вчинках, проявах поведінки; 3) зростання аморальності у проявах поведінки; 4) глибокий ступінь конфліктності у колі ровесників, серед мікросоціального оточення; 5) однозначність негативної позиції особистості; 6) психологічний дискомфорт у відчуттях людей з мікросоціального оточення особи; 7) безпорадність, розгубленість батьків чи близьких людей, педагогів через низьку результативність процесів перевиховання особистості правопорушника; 8) зростання кількості проявів девіантності особи; 9) різке протистояння особи позитивному впливу педагога, священика, батьків, друзів; 10) потяг особи до негативізму, що має прояв у пошуку друзів з асоціальною чи антисоціальною поведінкою, криміногенних ситуацій і оточення.

61. Які загальні ознаки девіантності у психолого-педагогічній харак-теристиці правопорушника?

Потреби: домінантність матеріальних, вузько індивідуалізованих потреб; недостатня потреба у пізнанні навколишнього світу; спотворена потреба свободи й самостійності; використання засобів для реалізації власних потреб, які не відповідають нормам моралі та/чи права.

Мотиви поведінки: наслідування більш досвідчених «авторитетів»; спонукання до негативної поведінки старшими особами; бажання завоювати авторитет; меркантильні інтереси.

Причини: неправильне виховання у сім'ї; гіперопіка батьків; не-сформованість відповідальності, дисциплінованості і т.д.; недостатній рівень правових знань; упущення у правовому, морально-духовному розвитку.

Риси характеру: безвідповідальність; недисциплінованість; лінощі; вміння обманювати; неурівноваженість.

62. Які передумови формування особистості правопорушника?

1. Неправильний виховний вплив батьків.

2. Недостатність виховного впливу педагогів.

3. Упущення у профілактичній діяльності органів місцевого само-врядування.

4. Негативний вплив мікросоціального оточення (сім'ї, друзів формального колективу чи/ та неформального об'єднання, сусідів, родичів, знайомих).

5. Формування неправильної мотивації життєдіяльності.

6. Деформація моральних й духовних основ особистості.

7. Психологічна травма.

8. Порушення біоенергетики, спадкові відхилення.

63. Які критерії визначають особу правопорушника?

Основними критеріями, на яких повинна базуватися психолого-педагогічна характеристика правопорушника, є: вік, психічний стан і стан здоров'я; зайнятість навчанням чи працею; кількість правопорушень; ступінь відхилень від моральних і правових норм; мета і цілі, мотивація діяльності; ставлення до людей; ставлення до себе, самооцінка; рівень розвитку моральності та духовності.

64. Яка відмінність між особою правопорушника і особою злочинця?

Правопорушник — людина, яка порушує права інших осіб і встановлені в суспільстві норми. Дії правопорушника можуть залежати від рівня світоглядних деформацій, випадку чи настрою людини, її бажань чи негативного впливу мікросоціального оточення, в якому вона знаходиться. Злочинець — це людина, порушення норм співжиття й закону якої мають значний, глибокий ступінь, а також яка ставить за мету свідомо порушити закон, будуючи плани неправомірної поведінки, діючи і керуючись злочинними намірами.