1.4. Негативний вплив на дітей побутового оточення

Дітей виховують не тільки сім'я і школа, а й навколишнє середовище, де вони проводять свій позашкільний час. А значна частина дітей та підлітків не навчені ні батьками, ні школою розумно проводити свій вільний час. Вони витрачають його на пусте споглядання нерідко негативно впливаючих явищ нашого повсякденного життя, які ще некритично сприймаються ними, або безпосередньо потрапляють під вплив окремих осіб, що навмисне навчають або навіть примушують їх скоювати негативні вчинки, а також правопорушення.

Незважаючи на сприятливі умови виховання в сім'ї, в ряді випадків негативно впливає на виховання дітей оточення даної сім'ї. Ще часто від сусідів можна почути брутальну лайку, бачити пияцтво, бійки тощо. У спільних дворах нерідко за столиками зустрічаються сусіди, щоб «бити» доміно. Гра супроводжується «міцними фразами», не звертається увага на дітей, які з цікавістю заглядають, що роблять старші.

Дослідження переконують, що вже в других-третіх класах учні спілкуються мікрогрупами, можуть мати спільні позашкільні інтереси, які бувають і позитивними, і негативними. У цих маленьких колективах з'являються свої лідери, яких діти оцінюють за результатами навчальної діяльності. Проте навіть при явному відхиленні від загальноприйнятих норм поведінки, молодші школярі оцінюють свої моральні якості і риси характеру товаришів необ'єктивно. У таких випадках діти схильні переоцінювати їх, що є важливим моментом з педагогічного погляду. Вивчення особливостей спілкування молодших школярів показало, що за умови стихійного формування окремих груп поза впливом педагога, без своєчасної педагогічної корекції малі групи можуть очолювати учні, які не мають гуманних якостей і за сприятливих умов готові порушувати норми і правила загальноприйнятої поведінки. У старших класах такі групи можуть бути осередком порушення дисципліни у класі. Дані обстеження переконують, що учні обізнані з основними правилами, але додержуються їх не завжди, до того ж у молодшій школі не практикується особистісна відповідальність за будь-які відхилення від норми у поведінці. [33, с. 60—61]

Бездоглядні діти часто потрапляють у компанію хлопчиків двору йбо нулиці. Тут знаходяться старші, що верховодять у ній. Від нічого робити компанія «розважається» в дворі або на вулиці, допускає дрібне хуліганство. З вивчених нами 334-х вихованців спецшкіл тільки 10 вчинили правопорушення самостійно, а решта входила до групи і 3-10-ти чоловік. Переважна більшість груп формувалась у дворі або и межах вулиці. Як правило, діти та підлітки до 14-ти років у таких групах посідали другорядну роль. Негативний вплив йшов від підлітків з негативним досвідом.

Юрко С. фізично слабо розвинутий, у нього хворе серце. Хлопці а класу — народ жорстокий, дражнили його «сердешним» і не брали а собою грати в футбол чи хокей. Хлопчина знайшов,собі іншу компанію у сусідньому дворі. Тут хлопці грали в «тихі» ігри: карти або «орлянку». Спочатку все мало безневинний характер: грали на «щиглі», потім — на морозиво, а згодом — на гроші. Юрко захопився, почав багато програвати. Щоб віддати «борги», відмовлявся від сніданків, а гроші, які давала мати на них, віддавав своїм новим «друзям». Борги зростали, грошей невистачало, тоді він почав красти їх у однокласників. Через деякий час усе виявилось. Розмова в класі була довгою і серйозною. Однокласники зрозуміли, що вони самі немало Винуваті. Вони оточили хлопця увагою, піклуванням, захистили від «друзів» по картах. Виявилось, що він дуже любить ботаніку, багато читає і може із захопленням розповідати про життя рослин.

Вуличні групи, на думку І. Башкатова, до яких може потрапити Підліток, у криміногенному відношенні поділяються на передкримі-нальні, кримінально нестійкі і кримінально стійкі.

Передкримінальні групи підлітків з орієнтацією на антисуспільну діяльність. Це стихійні, самовиникаючі неформальні групи за місцем проживання. Для них характерне безцільне проведення часу, ситуативна соціально несхвальна поведінка, гра в азартні ігри, пияцтво, незначні правопорушення і т.п. Члени групи в повному складі злочинів не скоюють, тому що для цього в них ще недостатньо організованості та згуртованості, хоч окремі члени вчинили або можуть вчинити злочини. Провідною метою діяльності таких груп є проста антисус-пільна поведінка.

Нестійкі кримінальні групи характеризуються злочинно спрямованою діяльністю. Пияцтво, розпуста, прагнення до «легкого життя» стають у цих групах нормою. Від незначних правопорушень члени групи переходять до енергійних дій. Вони вже здійснюють один-два злочини і з метою його приховання розпадаються. В цих групах спостерігаються елементи організованості. її складають^ найбільш досвідчені, як правило, старші за віком особи. Життєвий досвід, знання «законів злочинного світу», вміння привернути до себе підлітків роблять їх найбільш небезпечними. Вони є цементуючим центром груп. Наперед спланованої злочинної діяльності в таких групах немає, але опосередкована негативна діяльність спостерігається чітко.

Стійкі кримінальні групи — це стійкі об'єднання підлітків, які скомпонувалися для скоєння якихось злочинів. Частіше всього це крадіжки, пограбування, розбійний напад, рекет і т.п. У них уже спостерігається чітка організаційна структура, виділяється «керівний центр», виконавці. У групах сформувалася ціла ієрархія норм і цінностей, які приховуються від оточуючих. Недотримання чи порушення цих «законів» призводять до розпаду групи, тому їх порушники переслідуються і суворо караються. У групах панує сувора залежність її членів один від одного, основу якої складає кругова порука. Тому кількісний склад групи відносно постійний. План злочинів наперед розробляється і затверджується, розподіляються ролі, намічаються терміни проведення «операцій». Часто члени групи озброєні холодною чи вогнепальною зброєю. Все це робить такі групи небезпечними.

У виховній роботі з неповнолітніми недостатньо враховується вплив на особистість специфічних негативних групових явищ (норм, традицій, цінностей і т.п.), що функціонують в асоціальних об'єднаннях неповнолітніх. Ці явища являють собою особливу субкультуру, в якій викривлено і перекручено відображаються вікові та інші соціально-групові особливості неповнолітніх. Виникає вона на основі спілкування важковиховуваних підлітків з неповнолітніми правопорушниками, які відбули кримінальне покарання або раніше побували у спецшколах чи спецпрофтехучилищах, та дорослими злочинцями.

Таку субкультуру ще називають «другим життям» навчально-виховного закладу. Місцем її функціонування є шкільні туалети, під'їзди будинків, підвали, горища та інші потаємні місця, які недостатньо контролюються дорослими.

Негативний вплив цієї субкультури в тому, що вона прихована від педагогів та дорослих й істотно утруднює або навіть блокує вплив педагога на неповнолітнього.

Одним з елементів асоціальної субкультури є проходження «випробування» новачком, який вступає до групи. У такому разі новачка примушують здійснювати якийсь вчинок (побити учня, відібрати гроші або речі у слабшого, щось вкрасти, поламати, розбити і т.п.). При цьому самі випробування мають витончений і жорстокий характер.

Особам, які невдало пройшли випробування, визначається найнижча соціальна роль, одночасно присвоюється принизливе прізвисько, а нерідко наноситься і татуювання.

Важливим засобом згуртування асоціальних груп і перевірки «надійності» їх членів є присяга. Частіше її вимагають від новачків під час вступу до групи, при проходженні «випробувань» («прописок»), у процесі азартних ігор, під час вирішення конфліктів. Той, хто виконує дане слово, зміцнює свою позицію, а порушник присяги втрачає свою позицію і може проходити різні способи дискримінації.

Обов'язковим атрибутом асоціальних груп неповнолітніх є прізвиська у її членів. У прізвиськах може бути відображене скорочене прізвище чи ім'я, фізичний чи психічний недолік, риси характеру. Якщо в соціально-позитивних групах прізвиська частіше мають нейтральний чи жартівливий характер, то в соціально негативних групах, навпаки, частіше принизливий.

Серед важковиховуваних зустрічаються підлітки з татуюванням. Вони переважно мають декоративний характер або установчо особистий.

Однією з умов існування асоціальної субкультури є наявність своєї «мови» (жаргону). На жаль, прилучення до жаргону неповнолітніх починається в школі, яка повинна вести рішучу боротьбу за чистоту мови. Значна кількість учнів знає і вживає жаргон.

Для того, щоб робота з попередження і подолання відхилень у поведінці була ефективною, необхідно знати закономірності виникнення і функціонування асоціальної субкультури в групах неповнолітніх. Важливо своєчасно виявляти її носіїв і поширювачів — осіб, пов'язаних з кримінальним світом. Педагоги повинні вміти правильно і кваліфіковано показати шкоду цієї субкультури та її окремих атрибутів, їх принизливий і образливий для людини характер. Слід також своєчасно, активно і наступально протиставляти асоціальній субкультурі і її окремим елементам емоційно насичені молодіжні ритуали і традиції, соціально цінні своїм змістом. Необхідний також контроль за поведінкою неповнолітніх у місцях, які дорослі мало відвідують (в туалетах шкіл, під'їздах, підвалах, на горищах), боротьба з настінним і огорожним «живописом», що ображає моральність людей. Тільки комплекс заходів виховних, організаційних, естетичних може привести до успіху [95, с. 31—39].

Серед верховодів груп значна частина колишніх вихованців спеціальних виховних закладів. Це свідчить про те, що в роботі цих закладів мають місце серйозні недоліки, що за поведінкою випускників цих закладів не встановлено належного контролю з боку органів міліції, школи, сім'ї.

Значна частина важковиховуваних учнів потрапляє під вплив дорослих правопорушників, які використовують їх у своїх мерзенних цілях. Немає можливості описати ті методи, які використовуються при залученні до цієї справи неповнолітніх, але факти свідчать про те, що в більшості випадків сюди потрапляють ображені і принижені батьками або школою діти. Правопорушники досить швидко «пригрівають» таких дітей і завойовують у них авторитет.

У протоколі допиту неповнолітнього Сашка К., колишнього учня однієї з шкіл м. Маріуполя, йдеться про те, як кілька підлітків потрапили під вплив дяді Віті, який проживав без документів на горищі одного з будинків, ніде не працював, а жив за рахунок крадіжок, до яких залучав хлопців. Під його «керівництвом» п'ять підлітків учинили біля десяти крадіжок продуктів харчування і грошей з крамниць, кас кінотеатрів, перукарень тощо. Ось один з описаних епізодів: «... Коли дядя Вітя проснувся, то сказав, що підемо «чистити» касу перукарні. Він сказав, якщо в перукарні буде сейф на 70 кг, то його можна буде винести. Але сейфа там не виявилось. У касі ми знайшли всього 12 гривень. Взяли і білі штани, які там лежали. Все це віддали дяді Віті. Гроші дядя Вітя поділив порівну між нами, а штани забрав собі. Під час крадіжки дядя Вітя ще з одним хлопцем були на подвірі «на шухері»...».

Якщо учень з певних причин став психологічно ізольований в класному колективі, він шукає нові сфери спілкування. Школа втрачає свою домінуючу роль у його вихованні і він опиняється в обіймах стихійного впливу вулиці. Процес спілкування тут складає суть його життя. За даними досліджень О.Тараса, основними видами взаємодії у позашкільному спілкуванні є навіювання, зараження, наслідування, конформізм, примус». [132]

Навіювання є характерною особливістю психіки дитини. Це обумовлено великою емоційністю, некритичністю мислення, недостатнім запасом знань і малим життєвим досвідом неповнолітніх. Підвищена навіюваність заважає учневі правильно оцінити якість групи, до якої потрапив, і окремого члена її зокрема. Проходить непомітне засвоєння групової ідеї, поглядів і норм поведінки.

Зараження — взаємний емоційний вплив, тобто посилення чи послаблення емоцій і почуттів одних підлітків під впливом інших. У такій групі проходить «ланцюгова реакція» негативних вчинків, яких поодинці члени групи не припустилися б.

Дуже чітко вплив зараження видно з наведеної розповіді матері засудженого Сергія С, який брав участь у груповому злочині — вбивстві.

їздила я до нього в колонію. Запитую:

- Чому ж ти, Сергійку, не втік від них тоді, чому пішов з ними? А він:

Не міг я, мамо, вчинити інакше. Всі пішли і я пішов.

Сам ти вбив його?

- Не пам'ятаю. Нас же було троє, а це — група. І суд підійшов суворо. Сам винен, що пішов. Не плач, мамо.

Наслідування — намагання неповнолітнього повторити вчинки популярного для нього ровесника, дорослого, героя кінофільму, для підвищення власного престижу серед товаришів.

Один з героїв «Трудной книги» Григорія Мединського так описує шлях свого падіння: «Все розпочалось з років п'ятнадцяти. Непомітно я відійшов від розваг своїх старих друзів і став їздити із свого приміського селища до міста. Колишні друзі стали шокувати мене, а нові викликали заздрість. Я заздрив, як вони вільно поводяться, як легко відкидають умовності поведінки, і саме їх я тільки помічав серед танцюючих. Я став їх наслідувати. Перед танцями треба обов'язково випити горілки, без цього не можна. Згодом слово «танці» стало об'єднувати такі поняття, як горілка, бійка, паскудне ставлення до дівчини. Щоб вперше публічно побитися, треба бути нетверезим, інакше нічого не вийде. Щоб заслужити авторитет у «друзів», треба дати їм зрозуміти, що он та дівчина, яку я вчора проводив, я з нею... і т. п... Пам'ятаю, після першої бійки у мене від страху тряслись руки і ноги, але вже наступного дня я в фарбах розмальовував цю пригоду».

Конформізм — зміна особистістю своєї думки під впливом групи. Чим триваліше перебування у складі такого об'єднання, тим більшою мірою учень бачить реальність через призму поглядів, що наявні у групі, тим важче діяти наперекір друзям, думкою яких дорожить. Такий конформізм дуже небезпечний, бо передбачає можливість узгодження групових дій підлітків, різних за інтелектуальним і моральним розвитком.

Один з вихованців виховно-трудової колонії пригадує, як у шостому класі, відчувши себе досить дорослим, самовпевненим, потягнувся до хлопців, які «знали життя»... Чоловік підкупив мене простотою стосунків, умінням пожартувати, а інколи й вжити гостре слівце. Спочатку він нас пригощав, а згодом... ми тягли з будівельних майданчиків те, що він міг продати набагато дорожче, як слюсар домоуправління. Мене це пригнічувало, але вплив нових друзів, особливо «старшого друга», примушував затамувати в собі докори сумління. Коли вся група була заарештована, я відчув полегшення. На дізнанні розказав про історію свого падіння...».

Примус — фізичне насилля, залякування, обман, досить поширені засоби, що об'єднують важковиховуваних учнів у позашкільних групах.

У педагогічній літературі описано цікавий випадок. Геннадій М. нудився від неробства. Йти працювати на завод після колонії бажання особливого не було.

- Дуже погано, коли молоді хлопці не знають цікавих ігор, — сказав Геннадій молодшому братові і трьом його товаришам. — Скажіть спасибі долі, що у мене є час і можу навчити вас грати в карти.

На думку «вчителя», учні виявились дуже здібними. Спочатку їм щастило, але потім фортуна від хлопців відвернулась, і закінчилося тим, що Вітя програв «учителю» 57 гривень.

Мені ніде взяти, підросту, піду працювати, тоді віддам, — пролепетав хлопчина.

Картярський борг — це обов'язок честі, — пробасив Геннадій і, нагородивши ляпасом боржника, додав: — Ніде взяти — вкради, але віддай.

Згодом Геннадій побив Віктора.

Послухавшись настанов Геннадія і побоюючись фізичної розправи, Вітя пробрався до приміщення школи і викрав куртку одного з її працівників. Куртку Геннадій продав і вимагав, щоб хлопчик приніс йому ще дві речі.

Віктор «перевиконав» завдання. У школах містечка пропало ще чотири куртки і кілька пальт.

Геннадій заклав злодійську «здобич» учня в ломбард. Частину грошей пропив, пригощаючи і Вітю. Видав «субсидію» і напарнику, але з допомогою чергового карточного виграшу отримав її знову.

Небезпечне Вітіне знайомство перервали слідчі органи...

Взаємний вплив неповнолітніх один на одного шляхом описаних механізмів призводить до розвитку відповідних моральних цінностей. Внаслідок цього вплив стихійної групи на особистість, яка входить до неї, стає визначальним. Тому важливо в роботі з важковиховуваними учнями враховувати всі механізми впливу ровесників і дорослих один на одного в педагогічних цілях.

Шкідливо впливає на школярів читання художніх творів та перегляд кінофільмів чи телепередач, де смакуються моменти, в яких учень ще не в змозі правильно розібратися. Найбільше цим грішить пригодницька література: є твори, які ідеалізують злочинний світ, його мораль, пияцькі традиції, чим фактично, хоч і супроти бажання автора, культивують у незрілій свідомості школяра «романтику» куріння, пияцтва, наркоманії та правопорушень. Бажаючи реалістично показати життя злочинців, деякі автори так детально описують їх «життя і діяльність», що мимохіть навчають цього ж дітей та підлітків. Це стосується і впливу на неповнолітніх подібних кіно- та телефільмів.

Особливий вплив на формування моральності людини, зокрема на формування агресивної поведінки неповнолітніх, мають засоби масової інформації, зокрема кіно- і телебачення. Мається на увазі не якісь злочинні особливості самих засобів масової інформації, а певний негативний зміст, який за їх допомогою пропагується, і його можливий негативний вплив на слухачів, глядачів. Йдеться головним чином про демонстрування жорстокості, непристойності, садизму, бійок, сексуального насильства і т.п., які можуть спонукати неповнолітніх до здійснення злочину, сприяти формуванню в них небажаної системи норм і цінностей. Крім того, такі сцени містять у собі інформацію про способи здійснення злочину, про те, що треба робити, щоб уникнути відповідальності.

У кіно, телефільмах, книгах злочинці часто представлені таким чином, що глядач чи читач відчуває до них симпатію, співчуває їх становищу й інколи щиро бажає, щоб їм вдалося обдурити поліцію. Усвідомлення того, що персонажу кіно чи книги злочинна діяльність принесла користь, може спонукати до подібної діяльності. Навіть тоді, коли в кіно чи книгах про злочинців переважають історії, які завершуються перемогою правоохоронних органів, злочинець встигає отримати багато вигод, доки потрапить на лаву підсудних.

Особливо небезпечний другий бік криміногенності засобів масової інформації — поширення відомостей про методи здійснення злочинів. Винахідливість у цьому плані сценаристів нерідко набагато переважає винахідливість професійних злочинців і професіонал і в-правоохорон-ців. Придумані у фільмах чи книгах нові способи вбивства, крадіжок, афер швидко входять до репертуару злочинців. Негативний вплив персонажів кіно чи книг на формування моральних установок і цінностей неповнолітніх особливо сильний через те, що їх особистість ще не сформована і надто податлива. Вихованці бурхливо реагують вже під час демонстрування таких кінофільмів, оцінюючи вчинки героїв. Оскільки оцінки можуть бути неадекватні морально-правовим нормам, доцільно організовувати обговорення таких фільмів, поведінку їх героїв. Це дозволяє скорегувати помилкові судження окремих вихованців, сформувати правильні погляди на побачені вчинки.

Проявляючи зацікавленість у вихованні школярів, педагоги і батьки мають знати, яким книгам, кіно- чи телефільмам діти надають перевагу, що вони з них беруть для себе, що відкидають і засуджують, особливо, коли йдеться про епізоди, пов'язані з вживанням тютюну, алкоголю чи наркотиків, проявом насильства, агресивності героями фільмів. Для цього варто обговорювати з дітьми побачене чи прочитане ними, вчити їх відокремлювати зерно від полови.

Коло засобів масової інформації розширюється за рахунок комп'ютера. Не можна недооцінювати вплив на особистість дітей змісту комп'ютерних ігор. У таких іграх, як «Зоряні війни», «Бомбардування», «Морський бій» руйнування, загибель людей, ракетно-ядерні і лазерні удари сприймаються гравцями як певна нереальна умовність у погоні за очками. Звичайно, стереотип бездумної жорстокості тільки із електронних ігор навряд чи виникне. Але свій вклад в його формування вони легко можуть внести, з дня на день спонукуючи до повторення, звільняючи від емоцій і коливань певні психічні реакції. Таким чином нова проблема сімейного виховання, пов'язана із збереженням душевного здоров'я і формуванням гуманістичної позиції дітей, визначається виразно. Особливо якщо врахувати, що у молодшому шкільному віці гра для дітей — провідна діяльність і основний шлях пізнання світу. Беззаперечно, що сім'ї доведеться спрямовувати спілкування дітей з комп'ютером, при необхідності дозуючи обсяг спілкування, пропонуючи певні ігри й обговорюючи з дітьми їх зміст і причини, за якими вони здаються доцільнішими (саме обговорювати, а не забороняти).

Справі виховання багато шкодить байдужість до дітей з боку дорослих, коли діти порушують правила поведінки на вулиці. Іноді проходять мимо таких порушень тільки тому, що це не їхні діти, не вважають за потрібне втрутитися, сказати своє авторитетне слово дорослої людини. В особовій справі Володимира С. з м. Харків, вихованця однієї із спецшкіл України, є таке прохання громадянки П. до начальника відділу міліції: «Прошу звернути увагу на хуліганів, які кожного вечора збираються біля 88-ї школи під керівництвом Володимира С. Коли дівчата виходять зі школи, вони хапають їх і примушують цілуватися. Допоможіть дітям спокійно відвідувати школу, тому що вони вже бояться туди ходити». Викликає подив, що в Харкові о шостій годині вечора немає нікого на вулиці, хто зміг би привести до порядку цих 14—15-річних хуліганів. Причина тільки в байдужості, в небажанні зв'язуватися з ними, поки вони не зачіпають твоїх інтересів, в помилкових поглядах, що це справа міліції.

Зрозуміло, що роботу з попередження важковиховуваності учнів на вулиці не можна вести одними закликами та загальними гаслами. Необхідно спільними зусиллями громадськості створити таку обстановку в дворі, на вулиці, в селі і в місті, щоб злочинні елементи та моральні виродки відчули і побачили, що грунт під їх ногами вибито і залишається один шлях — жити чесно.