6.3. Залучення громадськості до процесу перевиховання

Цінність впливу громадськості в тому, що він іде від «першоджерела», а не від педагога, до якого учні звикли. Інформація представників громадськості має великий емоційний заряд, довго не забувається.

Впливаючи на учнів, громадськість використовує такі форми, які застосовує в умовах життя і діяльності колективу працівників. Цим самим у шкільні умови переносяться деякі форми громадського життя, елементи моральних стосунків дорослих. Участь громадськості у роботі школи сприяє вихованню учнівського колективу, дає йому можливість відчути нерозривний зв'язок з народом, зміцнює впевненість у тому, що суспільство цікавиться інтересами молоді, її майбутнім. Тому такі учні відчувають себе корисними для суспільства, в них виникає бажання стати кращими.

Громадська думка пробуджує у важковиховуваних учнів почуття совісті, викликає сором за погану поведінку. Але вплив має здійснюватися делікатно, не слід постійно нагадувати учневі, що він — порушник дисципліни, що йому треба виправитись. Громадська думка спрямовується на факт поганого вчинку, а не на особистість вихованця.

Моральний осуд спонукає вихованця до роздумів про свою поведінку, не дає заспокоїтися й змиритися з існуючим становищем.

Важливе завдання при перевихованні — формування у вихованців потреби у спілкуванні. Багато з них обмежуються спілкуванням у тісному колі своїх друзів. Зв'язки з представниками громадськості долають цю обмеженість, звужують можливості негативного впливу.

Поява у важковиховуваних учнів прагнення до спілкування викликає у них критичне ставлення до негативних вчинків, виробляє громадську шкалу оцінок, за якою вони вибирають власний шлях, змінюють поведінку, переконуються у помилковості своїх поглядів.

Допомога громадськості у перевихованні неповнолітніх — колективне шефство передових робітників, пенсіонерів, студентів, учених. Оскільки сила виховного впливу слова залежить від авторитету, виступи знаних людей переконують вихованців, що тільки гарними поведінкою, навчанням і працею можна завоювати повагу й довір'я у людей.

Особливе місце у роботі громадськості посідає індивідуальне шефство окремих громадян над учнем. Працюючи в контакті з учителями й вихователями, старші товариші допомагають своїм підшефним у навчанні, обговорюють з ними прочитані книжки, переглянуті кінофільми тощо. Особисті контакти наставника з учнем сприяють виникненню між ними таких психологічних стосунків, які позитивно впливають на процес перевиховання. Ефективність цього процесу залежить від особистих якостей наставника: чим вони виразніші, тим ефективніший вплив на вихованця.

Для здійснення наставництва над учнем необхідно:

• познайомитися з особистістю вихованця, розпочати з відвідування навчального закладу, де вияснити його ставлення до навчання, однокласників, позитивні і негативні сторони поведінки, інтереси, схильності, захоплення;

• познайомитись з умовами життя підопічного у сім'ї (матеріальні умови, культурний рівень, побут сім'ї, ставлення батьків до виховання);

• дізнатися: який вплив мають на вихованця батьки, однокласники, оточуюче середовище, хто з них користується у нього найбільшим авторитетом, які якості цієї людини підліток найбільше цінує;

• познайомитися з друзями учня, з середовищем, у якому він знаходиться, вияснити, хто на нього погано впливає, знайти методи і способи впливу не тільки на учня, а й на оточуюче його середовище (організація дозвілля, залучення до гуртка, секції);

• виявити особливості характеру і причини відхилень від норми поведінки, вивчити його позитивні якості, розвивати їх, спираючись на них, виховувати в потрібному напрямку;

• вивчити ставлення вихованця до праці і людей праці.

Важливим завданням шефської роботи є встановлення контакту

Між шефами і неповнолітніми. Спостереження за роботою студентів, Які допомагають у перевихованні учнів, свідчать: процес установлення психологічного контакту має кілька етапів. Спочатку учень сторониться свого наставника, уникає зустрічей з ним — йому соромно Перед товаришами, що до нього прикріпили наставника. Згодом учень уже не пручається вимогам наставника, прислухається до його зауважень, правильно на них реагує, але ще помітні прояви підозрілості і недовір'я. На останньому етапі підшефний приймає вимоги вихователя й сумлінно виконує їх, стає відвертим з ним, ділиться своїми успіхами й невдачами, повністю довіряє наставнику, намагається не іасмучувати його своєю поведінкою, звертається до нього за порадою, Допомогою, дорожить його думкою.

Психологи визначили фактори, що впливають на встановлення Контактів між вихованцем та наставником: щирі розмови, часте спілкування — 50%, інтерес шефа до життя підлітка — 20%, спільна діяльність — 16%, особистість шефа — 8%. Ці фактори та їх вплив вза-ІМопов'язані.

Установлення контакту наставника з вихованцем залежить від: знання вікових і індивідуальних особливостей учня, його інтересів, прагнень, можливостей, ціннісних орієнтацій, психологічної готовності сприймати те, що пропонує шеф; уміння підійти до вихованця, інайти спільну мову з ним, виявити повагу до його друзів; уміння знайти й використати у перевихованні інтереси учня, його взаємовідносини у колективі, допомогти порадою тощо.

Залучаючи представників громадськості до виховної роботи з учнем, їх знайомлять з умовами його життя і навчання, детально характеризують, розповідають про його сім'ю, найближче оточення, про шкільні успіхи й невдачі. Часом учителі згущують фарби, і це певною мірою дезорієнтує майбутнього наставника. Так, студентка Людмила М. з цього приводу пише у своєму щоденнику: «Я вислухала в учительській стільки поганого про Юрка, що кілька днів боялась навіть думати про зустріч з ним. Коли, нарешті, наважилася, то вже при першій зустрічі він справив на мене непогане враження». Внаслідок проведеної студенткою виховної роботи хлопець виправився, і його було знято з обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх.

Наставники часто зазнають труднощів у налагодженні контакту з підшефними, особливо під час першої зустрічі. Якщо однокласники знають, що шеф прийшов для виховної роботи з конкретним учнем, це заважає встановленню контакту з ним. Контакти краще встановлювати за межами школи: вдома у вихованця, на вулиці, ніби випадково і т.д. Коли учень б,уде поважати свого наставника, дорожитиме дружбою з ним, тоді можна прийти до класу і тактовно подолати сформовану про нього думку.

Наставник дізнається багато цікавого про підопічного: злісний порушник дисципліни Володя розвів у себе вдома на вікні ботанічний сад, Петро годинами милується своєю канаркою, Володі принесли відросток екзотичної квітки, Петру подарували книжку про птахів, а з Василем почали грати в шахи. Це й були «ключики» до душ підлітків.

Наставнику важливо знати умови сім'ї, які взаємовідносини між дітьми та батьками, наскільки в останніх виявлене почуття відповідальності перед суспільством за виховання своїх дітей. Тут треба розібратися, хто з членів сім'ї користується найбільшим авторитетом у підлітка, щоб потім непомітно створити ситуацію, яка дає змогу використати прихильності вихованця як один з найбільших виховних стимулів.

Так, наприклад, удалося виправити Василя М. Батько його помер, а мати не зуміла правильно виховати сина. Він потрапив до поганої компанії, почалися конфлікти з колективом класу.

- Якби батько був живий! — сказала мати під час однієї з бесід в інспекції у справах неповнолітніх.

Виявилося, що хлопець дуже любив батька, дорожить пам'яттю про нього. Василя викликали на розмову. Тут же, ніби випадково, був товариш батька хлопця по роботі. Він невимушено включився у розмову.

- Ти часом не син Віктора Петровича?.. «Хороший» син!.. А батько мріяв про інше.

У Василя на очах з'явилися сльози, він почервонів. Результат зустрічі був позитивним. Під впливом батькового товариша хлопець відійшов від вуличних «дружків», почав краще вчитися, допомагати матері, потоваришував з однокласниками.