5.5. Роль позакласної виховної роботи в перевихованні

Правильна організація позакласної роботи в школі посідає певне місце у перевихованні важковиховуваних учнів. Позакласна виховна робота допомагає підвищити загальний і культурний рівень учнів, сприяє збагаченню їх інтересів і т.д.

Спостереження переконують, що позакласна виховна робота приносить користь у попередженні і подоланні відхилень у поведінці учнів, якщо вона має профілактичний характер, а не є набором заходів — реагувань на ті чи інші порушення ними дисципліни. Якщо цієї умови не дотримувати, то виховна робота набирає характеру «боротьби» з порушниками порядку.

У ході організації позакласної виховної роботи необхідно враховувати, що такі учні не переносять словесних форм впливу на них, моралізувань. На жаль, серед виховних заходів у школі переважають саме словесні форми впливу, що не сприяє виробленню у них умінь і навичок поведінки. Крім того, до підготовки і проведення виховних заходів недостатньо залучаються самі учні, тому часто вони виступають в ролі «споживачів», а не активних учасників подій.

Виховні заходи вимагають уміння «заземлити» їх своїм змістом на колектив, окремих його членів. Педагоги нерідко допускають в цьому плані перегини: або дуже часто «копаються» на рівні колективу класу, не збагачуючи вихованців новою моральною, правовою, естетичною інформацією, або, навпаки, захоплюються розкриттям теми, не пов'язуючи її з особливостями таких учнів.

Проведення позакласної виховної роботи вимагає врахування морально-психологічного настрою вихованців. Він нерідко суперечить змісту виховного заходу, учні проявляють скептицизм, висловлюють свої негативні судження про життя та людей. Все це можна подолати, якщо педагог широко ерудований, готовий до полеміки з будь-якого питання, що виникає в учнів.

Важливо, щоб важкий учень брав участь у позакласній роботі на добровільних засадах, сам обирав той чи інший вид занять відповідно до своїх інтересів та прагнень. Добровільність не виключає організованості. Якщо вихованець вибрав якийсь вид діяльності, то він повинен додержуватися встановлених правил: систематично відвідувати заняття, виконувати доручення тощо.

Залучаючи учня до позакласної роботи, доцільно, щоб він брав .участь у розробці конкретного плану будь-якого виховного заходу, щоб у виконанні його була своя, хоч незначна роль. Доручення бажано давати з таким розрахунком, щоб виконання одного залежало від іншого. Таким чином встановлюється взаємозалежність між дітьми — і більш активний, відповідальний змушений впливати на пасивного, щоб добре виконати своє доручення. А це сприятиме формуванню почуття відповідальності, якого так бракує цій категорії учнів.

У позакласній роботі з учнями важливо враховувати їхні інтереси. Учень на добровільних засадах може займатися тільки цікавими для себе справами. Але важкий учень часто виявляє інтерес до незначного, другорядного, має негативні інтереси або не цікавиться нічим. Завдання педагога — допомогти вихованцеві зробити позакласну діяльність цікавою для нього. Позакласна робота з важкими учнями будується на основі їх самодіяльності, активності і самостійності. Чим більше у школі різних гуртків, клубів, секцій, тим легше підібрати такому учневі цікаве заняття. На жаль, окремі педагоги практикують такий вид покарання, як позбавлення важкого учня права брати участь у гуртках, культурно-масових заходах. Спостереження переконують, що таке покарання не сприяє процесу перевиховання, а навпаки — викликає в учня озлобленість, гальмує його розвиток, збіднює інтереси.

Важливою проблемою, яка вирішується у позакласній виховній роботі, є привчання учнів до розумного використання вільного часу. Прилучення до досягнень культури, задоволення потреби у відпочинку і розвагах, у різнобічній політичній і культурній інформації, у розвитку неформальних міжособистісних контактів, у спілкуванні з природою і занятті фізкультурою, в аматорських заняттях і т.п. є необхідною передумовою виховання людини.

Ми ще раз хочемо підкреслити, що йдеться не про заорганізованість цієї категорії учнів корисними колективними справами, щоб «оберігати» їх від негативного впливу вулиці, заповнити і регламентувати їх вільний час. Йдеться про те, щоб навчати їх протидіяти негативним впливам і вміло організовувати своє дозвілля.

Вивчені нами важкі учні не вміли розпорядитися своїм вільним часом, а було його в них вдосталь: від 3 до 4 годин у 67 учнів, понад 4— у 46, цілий день — у 22. У спортивних секціях займалося 23%, читали книги — 11 %, ходили в кіно — 13%, дивилися телевізор — 37%, але більше часу проводили у «блуканні по вулицях з друзями» — 82%. Від надміру вільного часу і невміння його розумно організувати допустили правопорушення: 40% у суботу і неділю, 35% — увечері, 26% — вночі, 17% — вдень.

Розумна організація використання вільного часу важкого учня дає можливість і для його залучення до різних видів діяльності, ознайомлення з різними видами мистецтва. Поезія, музика, живопис допоможуть вихованцю відрізнити гарне від потворного, полюбити прекрасне в людині.

Передусім, враховуючи тягу таких учнів до фізичної праці, доцільно залучати їх до роботи у гуртках технічної творчості. Робота в них, як правило, викликає інтерес у більшості з них, вона захоплює навіть найбільш «непіддатливих». Дуже швидко учень отримує цілком конкретні результати, які краще за будь-які слова переконують у тому, що він може щось потрібне зробити. Крім того, керівник гуртка в залежності від індивідуальних особливостей кожного учня може підібрати відповідну форму роботи з ним (колективну чи індивідуальну). Дуже часто учень, розуміючи, що безнадійно (як йому здається) відстав у навчанні від товаришів, зараховує себе до «непіддатливих». Успіхи товаришів у навчанні він нерідко сприймає болісно. Таким учням керівник гуртка може дати завдання посильне. Для виконання такого завдання підлітку потрібні знання з окремих предметів, особливо знання теорії. Це може стати своєрідним стимулом для появи в учня інтересу до навчання.

Участь у роботі технічних гуртків принесе учням задоволення, радість, а «в педагогічній техніці, — вказував А. Макаренко, — ця завтрашня радість є одним з найважливіших об'єктів роботи. Спочатку треба організувати саму радість, викликати її до життя і представити як реальність. По-друге, треба наполегливо перетворювати більш прості види радості у більш складні і по-людськи значущі. Тут проходить цікава лінія: від простого, примітивного задоволення до глибинного почуття обов'язку» [71, с. 74].

Дослідження переконують, що великий виховний вплив на важкого учня справляє музика, яка заспокоює, розслабляє. Веселому характеру музики віддають перевагу 37% опитаних нами учнів, спокійному — 28,3%. Половина опитаних вважає головним у пісні мелодію, 32% — ставлять на перше місце текст, 15,7% — характер музики, 12% — ритм. Спеціально підібрана музика викликає у вихованця емоції, почуття, асоціації, сприяє зняттю негативного настрою. Бадьорий, енергійний характер настроює підлітка на подолання труднощів у навчальній і трудовій діяльності, сприяє формуванню моральних якостей, концентрує вольові зусилля і піднімає настрій, емоційно скрашує життя.

Особливе значення мистецтва у перевихованні полягає в тому, що його сприймання носить творчий характер, що особливо важливо для даної категорії вихованців.

Формування естетичних суджень, поглядів і переконань сприяє подоланню у вихованців помилкових ідеалів, виробляє вміння правильно оцінювати прекрасне, відрізняти справді прекрасне від неестетичного, формує здорові естетичні смаки.

У процесі перевиховання формують естетичні потреби, культурні запити, що сприяє спрямуванню учня на позитивне, викликає прагнення проявити себе в діяльності, розвиває творчі здібності, вміння, необхідні у житті культурної людини.

Особливе місце в позакласній роботі належить читанню художньої літератури. Читаючи хорошу книгу, молода людина живе життям героя, бере приклад з нього, засуджує негативне. Емоційні переживання позитивно впливають на формування характеру.

На запитання анкети «яку роль у твоєму перевихованні відіграють книжки?» підлітки пишуть: «Обговорення книжок допомагає мені позбутися поганих рис характеру й вибрати правильну дорогу в житті», «Книжки вчать мене правильно й чесно жити», «Мені дуже хочеться бути схожим на героїв прочитаних книжок, але в мене поки що не виходить, сили волі немає. Проте я постараюсь бути хорошою людиною».

Вивчаючи читацькі інтереси таких дітей, ми зробили висновок, що більшість з них майже не читає художньої літератури. Учні, які читають книжки, читають несистематично, хаотично, що потрапить до рук. Особливий інтерес виявляється до детективної літератури (60%), 30% цікавиться воєнною тематикою, 5% читають казки.

У переважної більшості важких учнів відсутня культура читання. Вони не можуть сказати, хто написав прочитану книжку, хоч у них і були коротенькі відомості про автора. Зображений у книжці герой, події порівнюються з дійсністю. Більшість з них не може розкрити сюжет прочитаної книжки, тому що читають її «стрибками» по найбільш цікавих місцях, пропускаючи значну частину книги. Найчастіше пропускаються описи природи, ліричні відступи тощо. Таким чином, художня цінність книжки зменшується, її виховні можливості знижуються.

Такі учні люблять читати гостросюжетні книги, зокрема пригодницькі, особливо ті, де описується сумнівна «романтика». Про негативний вплив такої літератури заявляють самі учні. Цю категорію учнів треба оберігати від негативного впливу низькопробної літератури, переорієнтувати їхні читацькі інтереси.

Аналіз показав, що учні по-різному ставляться до героїв прочитаних книжок. Один вихованець, читаючи, намагається уявити себе в ролі героя книжки, ставить себе на його місце в різних ситуаціях, описаних у книжці, намагається в повсякденному житті наслідувати поведінку улюбленого героя. Інші радяться з героєм книжки як з невидимим другом. Така співбесіда веде до формування нових поглядів і переконань. Обидва типи ставлень цінні, якщо вони позитивні за своїм спрямуванням.

Важливо не тільки те, що читає учень, а й те, як і чому читає, чи переживає прочитане, як ці переживання позначаються на його діяльності.

Працюючи з учнями, які не люблять читати, важливо зацікавити їх книжкою і постійно залучати до самостійного читання. У любителів гостросюжетної літератури слід перебудувати внутрішню нала-штованість і розвинути інтерес до високохудожньої літератури. Тих, хто в книжці бачить тільки розвагу, треба вчити думати в процесі читання, аналізувати, робити висновки. Корисними є розмови про улюблені книжки, коли учні можуть обмінятися думками з приводу прочитаного і коли їм можна допомогти побачити в книжці більше, ніж бачить недосвідчений читач. Такі бесіди формують інтереси учнів.

Особливої регламентації потребує перегляд важковиховуваними кінофільмів, телефільмів. Спостереження показують, що цим питанням школа і батьки приділяють недостатньо уваги. Учень часто сам вибирає, що йому дивитися. А в такому віці важко правильно розібратися у побаченому на екрані, тому досить часто схвально сприймається те, що висміюється авторами кінофільму. А потім він намагається наслідувати негативного героя фільму. Вчителі повинні допомагати (учням правильно сприймати побачене.

У виховній роботі з такими учнями доцільно використовувати фільми на морально-правову тематику, зміст яких спонукає до роздумів, підносить настрій, пробуджує віру в себе. Вихованці бурхливо реагують уже в процесі перегляду таких кінофільмів, оцінюють дії героїв, кидають репліки. Але обговорення показує, що вони, обурюючись, обговорюють поведінку героя фільму. У той же час вони дуже важко включаються у розмову, якщо необхідно віднести свої вчинки до побаченого на екрані. Тому в ході обговорення переглянутого кінофільму важливо спрямувати розмову вихованців і на допущені ними негативні вчинки, дати їм відповідну морально-правову оцінку.

У виховній роботі з учнями важливо використовувати засоби масової інформації. Дослідження переконують, що вихованці сприймають навколишній світ через телебачення і пресу в залежності від їх уявлень про нього і відповідно переживають сприйняте. Вони відбирають із змісту інформації те, що відповідає їхнім потребам, зміцнюючи свої правильні чи помилкові уявлення.

Важкі учні чутливі до тих сторін життя, які переживають особисто самі в сім'ї або поза нею: бійки, сварки, конфлікти, пияцтво тощо. Тому їх більше приваблює подібна тематика в засобах масової інформації. Одержання вихованцями різноманітної інформації дозволяє скоригувати свої помилкові погляди і переконання. При цьому важливо, щоб була рівновага між відомостями, що формують інтелект і викликають емоції, переживання. У таких умовах емоційне сприймання проходить усвідомлено, здійснюється аналіз сприйнятого, формуються погляди і переконання.

Важливе місце в перевихованні учнів належить заняттям фізкультурою. Учні позитивно ставляться до спорту.

Специфічним завданням фізичного виховання в роботі з такими учнями є «окультурювання» їх фізичних інтересів. Більшість з них любить види спорту, які «авторитетні» серед педагогічно занедбаних ровесників, зокрема ті, що розвивають фізичну силу, відвагу, витримку. Але спрямованість інтересів негативна, у процесі перевиховання її треба якнайрішучіше змінювати. Участь учнів у роботі спортивних секцій, масових заходах корисна тим, що їхня діяльність регламентується вказівками керівника, визначається правилами певної гри, що дисциплінує вихованця, гартує його волю. Заняття учнів фізичною культурою і спортом дають можливість педагогові «скинути» зайву енергію вихованця, спрямувати її в потрібне русло.

Показові виступи майстрів спорту, переможців змагань сприяють посиленню інтересу учнів до фізкультури й спорту, їхні розповіді про те, яку силу волі треба виявити для досягнення високих результатів, про необхідність загартування, роль дружби, значення дисциплінованості у спорті позитивно впливають на учнів. Вони з повагою починають ставитися до спортсменів і серйозніше займатися спортом.