4.2. Місце індивідуальної виховної роботи у перевихованні

Загальні засади організації індивідуальної виховної роботи з важковиховуваними учнями. У процесі перевиховання важковиховуваного учня індивідуальна виховна робота посідає особливе місце. Для її організації передусім важливо вивчити його особистість, виявити індивідуальні особливості, позитивні і негативні якості, достоїнства і недоліки. Особливо педагога мають цікавити ті риси учня, які є причиною негативних вчинків і повинні бути усунені, їх знання дає можливість спрямувати і зосередити виховні впливи на тих властивостях особистості, які можуть зашкодити їй у майбутньому. Виявляють і те хороше, що властиве учневі, на що можна спертися у виховній роботі з ним. Хто хоче виправити недоліки людини, зауважував Л. Рубінштейн, повинен шукати і її достоїнства, хоч би потенційні, ті властивості, які можуть бути перетворені у достоїнства при належній спрямованості закладених в ній сил. На них слід спиратися у боротьбі з недоліками людини [112, с. 139].

Для організації індивідуальної виховної роботи важливо знати: які позитивні якості, властивості, звички характерні даному учневі, якими негативними якостями, властивостями, звичками він обтяжений; в чому суть і причини моральної занедбаності даного учня, в чому індивідуальні особливості їх прояву; який рівень готовності його до зміни себе, своїх поглядів і переконань, життєвої позиції, тобто до виправлення і самовиховання; яка самооцінка і особисте ставлення до своїх негативних вчинків як показник ставлення до самого себе; наскільки осмислює свою провину в допущених негативних вчинках, як переживає з цього приводу; чи бажає стати кращим і в чому бачить свої власні завдання; яка конкретна допомога і з чийого боку вона потрібна підлітку.

В цілому одні учні розуміють необхідність виправлення і активно працюють у цьому плані. Інші — розуміють необхідність виправлення, але проявляють пасивність у своєму виправленні. Треті — роблять вигляд, що згідні з необхідністю виправлення, але внутрішньо не сприймають такої потреби. Четверті — вважають, що виправлятись їм нічого, і не приховують своєї думки від вихователів.

Для ефективної організації індивідуальної виховної роботи виявляють місце вихованця серед учнів класу, стиль взаємин з ними, його ставлення до вимог шкільного режиму, педагогів і батьків. При цьому визначають конкретних людей і події у житті вихованця, спирання на які викликає певні спогади, активізує його почуття, примушує хвилюватися, шукати вихід з наявного становища.

В індивідуальній виховній роботі треба знати: чи позитивно впливають на вихованця ті заходи, які проводять педагоги, як вони позначаються на його свідомості і поведінці. Виявляють ті факти, які свідчать про зміни на краще вихованця. Важливо не тільки виявити те, які зміни відбулися з особистістю і в якій мірі, а й яка діяльність їх спричинила, чи є ті зміни наслідком виховного впливу і чи відповідають вони поставленим цілям. Аналіз реакції особистості на той чи інший виховний захід дозволяє обрати найдоцільніші прийоми і засоби впливу надалі.

Плануючи індивідуальну виховну роботу, крім одержаних про вихованця відомостей, які характеризують його особистість на даний момент, враховують і ту сукупність властивостей, які необхідно сформувати у нього у процесі перевиховання. Таким чином, в індивідуальній виховній роботі мають місце елементи проектування, що спираються на наявний фундамент властивостей особистості, передбачення результатів виховного впливу. Проект за своєю суттю виходить з потреб і потенційних можливостей процесу перевиховання і самої особистості. Такий підхід до процесу перевиховання дозволяє управляти ним, координувати всі педагогічні впливи, поглиблювати і розширювати цілі та завдання виховної роботи.

А. Макаренко вважав, що педагог має мати програму людської особистості, до реалізації якої необхідно прагнути. Враховуючи особливості особистості кожного вихованця, до «стандартної» програми вносять «індивідуальний коректив». Наявність проекту на кожного підлітка робить індивідуальну роботу педагогічно доцільною, осмисленою, систематичною, що виключає хаос. Адже нерідко індивідуальна виховна робота проводиться як безсистемні реагування у відповідь на окремі прояви вихованця: допустив негативний вчинок вихованець — педагог відповідним чином реагує на нього. Таким чином, учня не ведуть до кінцевої мети виховання, а вся виховна робота зводиться до реагування на його вчинки. Систематичність і цілеспрямованість не тільки і не стільки проведення «випадкових» бесід з конкретного приводу, а й навмисні профілактичні бесіди та інші виховні заходи з вихованцями, постійні внесення коректив до змісту і методики цієї роботи.

До процесу проектування залучаються і самі вихованці. При цьому враховують, що вони не завжди усвідомлюють необхідність проектування своєї особистості, тобто потребу подивитись на себе у майбутньому. У них переважає близька перспектива, а соціально цінна і середня, і далека перспективи часто відсутні, що утруднює роботу з проектування їх особистості. Вихованці ще не завжди вміють аналізувати й пов'язувати своє минуле, сучасне і майбутнє та на цій основі будувати перспективу свого життя. Якщо окремі з них і здійснюють проектування свого майбутнього, то виходять із своїх егоїстичних спонукань, не рахуються з інтересами оточуючих, не бачать у них умов для свого вдосконалення. Педагоги мають допомогти вихованцям уявити перспективу їх подальшого життя, виробити уміння керуватися не тільки захоплюючою близькою, а й далекою перспективою, щоб вона стала мотивом їх поведінки.

В індивідуальній виховній роботі важливо встановити доцільні взаємини між педагогом і вихованцем. Спостереження переконують, що налагодження доброзичливих контактів, щирих взаємовідносин, взаємного довір'я ускладнюється тим, що важкі учні нерідко підозріло ставляться до педагогів, для багатьох з них характерна замкнутість. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованця, уміння швидко орієнтуватися у ситуації, передбачати наслідки своїх дій.

В індивідуальній виховній роботі продумують і визначають тривалість педагогічного впливу: буде він розрахований на одержання очікуваного результату негайно чи шляхом тривалого впливу на особистість, В одних випадках реагують на допущений вчинок відразу, в інших — досконало обдумують випадок і тільки тоді вирішують, які засоби виховного впливу застосовувати. Відстрочений вплив дає можливість розібратися у поведінці вихованця, зважити міру шкідливості негативного вчинку.

Індивідуальний вплив здійснюється шляхом безпосереднього впливу педагога на особистість або через колектив. Ці два способи взаємопов'язані між собою. Безпосередній виховний вплив на особистість вихованця здійснюється один на один або в присутності свідків (вихованці, педагоги, батьки). Присутність свідків додатково впливає на вихованця, посилює виховний ефект безпосереднього впливу. Але зловживати створюваннями таких умов не слід, бо вони зачіпають почуття власної гідності учня, оскільки сам факт його поведінки стає відомим іншим людям. У більшості випадків відсутність сторонніх людей створює сприятливі умови для встановлення довір'я між педагогом і вихованцем, останній стає відвертішим і піддатливішим до виховних впливів.

Хочеться навести приклад вдалого використання колективу класу вчителем однієї зі шкіл в індивідуальній виховній роботі з ученицею Лесею К. З цього приводу вчителька пише: «Я знала Лесю ще з шостого класу, коли почала викладати в цьому класі фізику. В сім'ї К. дітей було двоє. Леся і молодша на три роки сестра Наталка. Але більше дозволялось вдома Лесі. Батьки пояснювали це тим, що вона часто хворіє. Любов батьків, особливо матері, була сліпою. А Леся підростала... Вже в сьомому класі вона владно вимагала то те, то інше. Вчитись стала гірше, її почали бачити в компанії старших за неї хлопців. Вчителі звертали на це увагу батьків, розмовляли з дівчиною. А в Лесі продовжував рости маленький егоїст: не мирилася вдома з мамою, з маленькою Наталкою, надмірну увагу почала приділяти своїй зовнішності. У восьмому класі в сім'ї К. сталося лихо — трагічно загинув батько. Здавалось би, що це могло зробити Лесю інакшою...

На той час я вже була класним керівником і частим гостем у Лесі вдома. Мати часто скаржилась на нестерпний характер доньки, яка може їй нагрубити, побити меншу сестричку. В школі вона була, можна сказати, слухняною. При розмові погоджувалась з усім, обіцяла, що виправиться, а вдома продовжувала поводитись деспотично. Колектив класу був дружній. І я вирішила діяти саме через нього. Дівчата і хлопці, а це вже був дев'ятий клас, бували в неї вдома, відверто говорили їй про її негідну поведінку, про те, що вона не допомагає матері по господарству. На деякий час цього вистачало, а потім матір продовжувала скаржитися на неї.

Згодом нова трагедія — улітку помирає матір у лікарні м. Львова, Леся була присутня. Постало питання про відправлення Лесі і Наталки до школи-інтернату. Увесь десятий клас вирішив залишити Лесю і її сестричку в колективі нашої школи, попросивши се ми десяти чотирирічну бабусю бути їх опікуном. Весь клас потім допоміг цій сім'ї викопати картоплю, а хлопці велосипедами повозили її. І здається, все це почало розтоплювати лід байдужості в душі дівчини. А клас слідкував за навчанням Лесі. Правда, нелегко було їй перебороти в собі всі вади, які були їй притаманні.

Прийшли якось дівчата і кажуть: на могилі Лесиних батьків квіти позаростали бур'янами. Питаю Лесю, чи давно була на цвинтарі. Вона мене обдурила: сказала, що недавно. Як же навчити цю вже дорослу тепер дівчину хоч би берегти пам'ять про батьків?

Допоміг мені В. Сухомлинський. Матеріали з його книги «Як виховати справжню людину» я використала на класній годині. Коли я розповідала, в класі було тихо... «Бережи і шануй пам'ять про померлих. У кого немає в душі минулого, в того не може бути й майбутнього. Кладовище — людська святиня. Умій оберігати цю святиню. Могила дорогої для тебе людини — дзеркало твоєї душі. Забута могила — твоя байдужість і бездушність.

Мати, батько, Олег і Наталя щосуботи ідуть на кладовище на дідусеву могилу. Поливають траву, квіти. Поряд з могилою дідуся — чиясь занедбана, забута, заросла бур'яном могила. Сторож говорить, що тут поховано безруку бабусю, не було в неї ні родичів, ні близьких. Батько сказав:

— Повириваємо бур'ян на могилі.

Бур'ян вирвали, наступної суботи мати принесла горщечок із саджанцем троянди. Троянду посадили й стали поливати кожного разу, коли приходили на могилу дідуся.

Чому ми поливаємо квіти на чужій могилі? — запитав син.

Чужих могил немає, — відповів батько. — Всі могили людські. Смерть матері, батька — невтішне горе, незамінна втрата. Це горе

вимагає від тебе не тільки вічно берегти в серці пам'ять про померлих, а й бути мужнім.

Людина не закопує свого батька й свою матір у землю, а ховає їх. У цьому слові — глибокий моральний смисл. Ховає -— значить зберігає, дорожить. Справжній людині доступна велика мудрість благородної людської скорботи».

У класі було тихо, лише було чути тихе схлипування. Це плакала Леся. Можливо, за інших обставин це було б непристойно, але учні потихеньку вийшли з класу. Не було і в мене на цей момент слів втіхи для неї. Це було німим осудом всього колективу її поведінки. І звідси, напевне, почався і крутий поворот в житті Лесі. Закінчила вона одинадцять класів, допомогла я їй влаштуватися вчитись на перукаря, цікавилась її навчанням у технікумі. Леся закінчила навчання, вийшла заміж, народила сина. Ми часто зустрічаємось, розмовляємо. Бачу, якою теплотою світяться її очі, коли вона дивиться на свою дитину.

А мені хочеться сказати, що мудрість колективу ровесників допомогла їй стати такою...»

В опосередкованому індивідуальному впливі на особистість між педагогом і нею появляється нова ланка-колектив. Вплив колективу може мати відкритий характер, коли педагог відкрито ставить завдання перед ним про вплив на конкретного учня, або прихований, коли завдання ставиться з таким розрахунком, що його виконання колективом само собою буде впливати на нього. У першому випадку учень знає, що педагогічний вплив спрямовується на нього. В другому випадку і він, і колектив можуть тільки здогадуватися про це.

Відкрито виражений виховний вплив колективу на учня використовується у тому випадку, коли він поводиться з викликом, грубо, але ще рахується з думкою колективу. Такий вплив виражається у формі обговорення чи осуду поведінки учня або бойкоту. Якщо є надія, що вихованець зробить для себе правильний висновок без натиску, то організують вплив на нього таким чином, щоб він не поєднував впливу колективу з особистістю педагога. Такий вплив здійснюється шляхом аналізу аналогічного вчинку діючої особи з художньої літератури, кіно тощо.