Методи вивчення особистості

Вивчення важковиховуваного учня ускладнюється певними несприятливими умовами: одні з них намагаються маскувати справжні Мотиви своєї поведінки, інтереси й потреби, у інших важко помітити Позитивні якості за яскраво вираженими негативними тощо. Тому педагог повинен уміти якомога об'єктивніше виявити індивідуальні особливості своїх вихованців.

Один з поширених і ефективних методів вивчення особистості учня є педагогічне спостереження. Правильна організація спостереження потребує постановки певної мети спостереження. Така вибірковість дає змогу педагогові обмежити себе певним завданням, зосередити увагу на розв'язанні завдання, глибше й повніше розкрити

рису, що його цікавить.

Спостереження має бути систематичним. Якщо педагог тільки реєструє поодинокі факти, то поза його увагою лишаються вихованці, які відкрито не порушують дисципліни. За зовнішньою поведінкою треба вміти знайти справжні причини, а за словом — справжні мотиви.

Так, у школу-інтернат прибув Володя П. З перших днів спостереження за ним у всіх вчителів і вихователів склалося враження про нього як про хорошого учня. Він вважався слухняним, тихим, скромним і навіть авторитетним серед певної групи школярів. Але згодом, коли вихователь взяв цього вихованця під уважніше спостереження, виявилося, що Володя, вміло маскуючись, бив менших дітей і забирав у них гроші та особисті речі. Він будь-що намагався підкорити інших своєму впливу. Спробували використати цю рису на користь справі. Після кількох бесід хлопцеві запропонували очолити групу вихованців, яким доручили догляд за квітками. Володимир з азартом взявся за справу і скоро навів там порядок.

Нерідко важкий учень в однакових умовах поводиться по-різному: на одному уроці він активний і уважний, на іншому — пасивний і неуважний. У таких випадках важливо порівняти дані спостережень, з'ясувати причини розходжень, які нерідко пояснюються різним ставленням до учня педагогів.

Для виявлення біографічних даних, спрямованості інтересів, ставлення до шкільного режиму, до колективу, планів на майбутнє використовується індивідуальна бесіда. До неї треба попередньо підготуватися: продумати головне її спрямування, запитання й можливі відступи від наміченого плану.

Результативність бесіди залежить від такту вихователя, його вміння підтримувати правильні взаємовідносини з учнем, взаємного розуміння і довіри. Такий психологічний контакт можливий за умови, що бесіда має не офіційний характер, не перетворюється в допит.

Починають її з таких запитань, які не викликають настороженості (про прочитану книжку, переглянутий фільм, домашні справи), потім переходять до основної мети. Якщо вихованець був відвертим на початку бесіди, можна сподіватися, що він буде таким до кінця.

У ході бесіди педагог повинен уміло ставити запитання. Запитання, поставлене «руба», не викликає бажаної реакції. Не можна не враховувати й психічного стану вихованця. Важливо своєчасно помітити його настрій і скористатися з цього. У відвертій бесіді, коли підліток «виливає свою душу», він стає особливо чутливим до виховних впливів.

Іноді навіть за умови великої обережності педагогу не вдається викликати вихованця на відвертість, він говорить неправду, особливо, коли йдеться про його погану поведінку, поводиться насторожено, боїться нашкодити собі зайвим словом, намагається виправдатися, применшити власну провину. Коли вихованець говорить неправду, не варто відразу викривати його, бо він може замкнутися, відмовитися від розмови. Краще це зробити наприкінці бесіди.

Враховуючи особливості цієї категорії учнів, потрібно використовувати в бесіді спеціальні прийоми. Одним з них є «припущення легенди», коли вихованцю дають можливість будувати свою версію про той чи інший випадок, подію, тобто створювати «легенду». Вихователь знає, що учень говорить неправду, але не перебиває його розповіді, терпляче вислуховує і фіксує почуте. Часто, коли вихованець бачить, що педагог його уважно слухає, починає особливо старанно доводити свою невинність. У такому разі педагог вважає, що вихованець все-таки подасть йому якусь інформацію. З «легенди» учня можна, наприклад, вияснити, що він особливо уникає, на що хоче звернути особливу увагу, що хоче підкреслити. З цього можна зробити висновок, яку вигоду хоче мати вихованець, у чому хоче переконати педагога.

Важкий учень завжди насторожено слідкує за ходом бесіди з тою метою, щоб вияснити, що для вихователя важливе, а що другорядне. У зв'язку з цим він намагається зосередити свою увагу на чомусь одному, на його думку найважливішому. Враховуючи це, вихователь навмисне «відвертає увагу» учня на ті моменти, які не мають головного значення і тим самим відвертають його від більш важливих питань. Усе це робиться з розрахунком, щоб підліток з меншою обережністю ставився до тих умов, про які вихователю бажано було б отримати детальну інформацію.

Вихователі нерідко помічають, що такі учні часом, говорячи про стороннє, проговорюються по «інерції» про те, чого не хотіли б говорити. Майстерність педагога у використанні цього прийому полягає в тому, щоб уміло й непомітно переводити тему бесіди із сфери по-сторонньої розмови у сферу розмови про суть справи. Такі переходи в розмовах з підлітками потрібно робити частіше. При цьому важливо визначити момент, коли треба зачепити основне питання.

Одним із прийомів проведення бесіди є «повторення питань», коли педагог розраховує на те, що через певний проміжок часу підліток забуде деталі неправдивих відповідей. Якщо він говорив неправду, то зберігатиме схему «легенди». Завдяки цьому педагог взнає ті місця, де учень найбільше обманює і взагалі про його облудність.

Для отримання необхідної інформації певне значення має «раптовість» бесіди,-коли учневі ставлять запитання, якого він не очікував. Це можуть бути і аргументи, які його викривають, але він не підозрює, що вихователю вони відомі. Такий прийом руйнує систему відповідей, яку міг підготувати вихованець, він не в змозі швидко і правильно знайти відповідь, губиться. Навіть з його реагування можна зробити висновок про значення цього аргументу чи запитання.

Інколи вихователі спеціально «створюють напругу», «перевантажуючи» свідомість вихованця багатьма доказами, спеціально не пов'язуючи їх між собою. У такому випадку створюється напруга, і думка учня внаслідок перевантаження не може справитись з пред'явленим матеріалом і «зв'язати» між собою всі докази. Вихованець у даному випадку не може «плести брехню». Йому вже байдуже. Адже про нього все знають. Він починає розповідати правду.

Під час бесіди нерідко можна помітити, що учень почувається скуто, надмірно напружено. Бесіда не вийде. Відповіді бувають короткими, нічого не значущими. У такому разі педагоги намагаються «зняти цю напругу» доброзичливим тоном. Зняття напруги призводить до відвертості. Учень у такі моменти відчуває потребу поговорити відверто, «вилити своє горе».

Прийом «очікування» полягає в тому, що між окремими бесідами робляться тривалі перерви. При цьому мається на увазі, що під час такої перерви у свідомості підлітка повинні відбутися певні зміни.

Важкий учень поводиться стримано й частіше говорить правду, коли знає, що має справу з педагогом, якого обманути не можна. Має значення і те, яка орієнтація вихованця на особистість педагога.

Метод природного експерименту передбачає вивчення підлітка в спеціально створених умовах, які не порушують загального ходу навчально-виховного процесу. Для здійснення експерименту учня залучають до певної діяльності і за її характером і результатами виявляють наявність тих чи інших якостей. Вихованець не підозрює, що він є об'єктом уваги, це усуває шкідливе хвилювання і можливість маскування своїх недоліків.

Відповідно до того, які властивості особистості цікавлять педагога, створюються й відповідні умови.

Цей метод дає змогу скласти уявлення про рівень виправлення учня не за його словами, а за конкретними справами, поведінкою в певних життєвих ситуаціях. Крім того, в ході експерименту вихованців залучають до діяльності, яка певним чином впливає на них. Результативність експерименту залежить від того, наскільки вдало вибрано час і місце його проведення, як здійснюється спостереження.

Для вивчення інтересів, ставлення до людей і самого себе, морального обличчя важкого учня використовується метод анкетування. Питання анкети обмірковують так, щоб відповіді на них давали максимально достовірну інформацію. Якщо треба з'ясувати ставлення вихованця до певного факту, події, явища, бажано добирати непрямі запитання. Не варто, наприклад, ставити запитання «Яке твоє ставлення до виховних годин?». Краще звернутися так: «Назви виховні заходи, які тобі найбільше подобаються».

Аналіз відповідей на запитання анкети дає можливість визначити, як розуміють вихованці ті чи інші моральні категорії, загальний рівень їхнього морального розвитку. На основі здобутих даних можна прогнозувати наступну індивідуальну виховну роботу.

У процесі виховання учня залучають до різних видів діяльності. Аналіз її результатів дає можливість скласти об'єктивну оцінку учня на основі фактів, а не словесних заяв. Найпоказовіші результати діяльності підлітка — його успішність, виконання громадських доручень, участьу конкурсах тощо. Наприклад, виріб, виготовлений учнем у майстерні, свідчить про такі його риси, як акуратність, старанність у роботі. Модель, зроблена на заняттях технічного гуртка, дає підставу для висновку про спрямованість інтересів і нахилів вихованця. З відповідей на уроках можна судити про його пам'ять, мислення, уявлення, погляди, переконання і т.п. Колекції поштових марок, малюнки і вірші в альбомі — яскравий зразок спрямованості уваги, спостережливості, творчої уяви, естетичних почуттів і художніх здібностей учня.

Цікаві відомості про учнів можна дістати від їх товаришів. їхні виступи на зборах, диспутах, де обговорюються питання дисципліни й життя колективу, відкривають педагогові багато нових рис учнів, про яких йдеться. Різко критикують тих, хто постійно намагається виділитися, не рахується з думкою товаришів і т.д.

Досвідчені педагоги прислуховуються і до зауважень учнів про окремих членів колективу, висловлених ними в повсякденному спілкуванні. Такі зауваження нерідко дуже влучно характеризують учня. З цією метою проводяться і спеціальні невимушені розмови, але вони потребують великого педагогічного такту.

Необхідні відомості про вихованця можна здобути під час особистих бесід з його батьками або з близькими йому людьми. Не можна зрозуміти до кінця учня, не знаючи умов його життя в сім'ї.

Для всебічного вивчення вихованця батьків просять розповісти про дитину. Такі розмови допомагають знайти найефективніші виховні засоби, організувати перевиховання з активною участю сім'ї. Проте окремі батьки часом дають неправильні відомості про своїх дітей, намагаються зняти з них провину за поганий вчинок, перекласти її на інших, указують на позитивні риси, яких у їхньої дитини немає. Отже, повідомлення батьків потребують перевірки.

Відомості про вихованця, здобуті від різних людей, які мають справу з перевихованням конкретного підлітка (вчителів, батьків, учнів, шефів), систематизуються за допомогою методу узагальнення незалежних характеристик.

Таке узагальнення означає аналіз, зіставлення, порівняння, відокремлення головного від другорядного, випадкового і т.д.

Особи, які складають характеристики і вивчають вихованця в різних умовах життя, характерні риси його особистості, повинні подолати суб'єктивізм в оцінці вихованця, правильно спланувати шляхи дальшої роботи з ним.

В одній школі-інтернаті був Володя М., учень VI класу. Мати-оди-начка покинула хлопчика, коли йому було 3 роки. До цього виховувався в дитячих будинках. Мати ним не цікавилася й це морально травмувало підлітка. Себе Володя охарактеризував так: «Хотів би стати ввічливим». Вихователь групи дає йому таку оцінку: «Володя наодинці — прекрасна людина, а в колективі нікуди не годиться, його кидає в усі боки», «Володя з кожним днем стає зухвалішим...», «Володя за дружбу, за ласкаве слово розіб'ється, а зробить усе. Послужливий, але пручається, коли йому наказують». Учителька про хлопця говорить: «Він тільки тоді хороший, коли до нього ставляться добре». Вихованці про нього пишуть різне: «Я вважаю Володю товаришем, тому що, коли я приїхав до інтернату, всі до мене приставали, а він заступився за мене», «Не знаю, що він там написав, а я думаю, що він дбає тільки про себе».

Аналіз характеристик та проведені спостереження дали можливість дійти певних висновків. Володя має потяг до людей, хоче уваги, душевного тепла, ласки, але приховує це. Важко переживає відчуження товаришів, неповагу до нього дорослих, хоча сам дає для цього привід. Він вимогливий до інших, але не до себе, не визнає своїх недоліків. Це призводить до конфліктів з товаришами і дорослими. Він не впевнений, що до нього добре ставляться. Хоче зайняти відповідне місце в колективі, але не має сили волі, щоб добре вчитися й поводитись. Хоче бути кращим, але не прагне змінитися.

Щоб перевиховувати важкого учня, можна використати такі його якості, як бажання утвердитися в колективі, відчувати увагу до себе.

При зіставленні незалежних характеристик може виявитися, що за деякими показниками вони не збігаються. Розходження пояснюються тим, що окремі риси відображені необ'єктивно, з них зроблено поспішні висновки. В такому разі з'ясовують причину розходження, аналізують факти, на основі яких зроблено висновки. Незбіг буває і тоді, коли характеристики складалися в різний час, протягом якого вихованець змінився.

Вивченню й перевихованню учня сприяє систематичний аналіз на педраді характеристик, складених незалежно різними вчителями школи. Під час такого обговорення виступаючі не тільки висловлюють свої думки про підлітка, а й аргументують їх різними фактами. Це не тільки допомагає педагогам краще взнати своїх учнів, а й підвищує їхню педагогічну майстерність, допомагає знайти найефективніші засоби педагогічного впливу на вихованців.

Багато відомостей про загальний розвиток, культуру мови, мислення, інтереси учня дає письмовий твір. Учням пропонують таку тематику, яка дає можливість виявити необхідні педагогові відомості («Моє улюблене заняття», «Недоліки мого характеру», «Мої плани на майбутнє»). У творах на такі теми підлітки виявляють своє ставлення до негативних рис свого характеру і поганих звичок, навколишнього середовища тощо.

Відомості, здобуті за допомогою творів, потребують перевірки іншими методами, оскільки такі учні в творах часто відображають не власні погляди і переконання, а намагаються підвести їх під загальноприйняті норми. Перед написанням твору доцільно провести відверту бесіду, диспут, поставити питання, які потім треба буде розкрити в творі. Така психологічна підготовка викликає учнів на відвертість.

За допомогою соціометричного дослідження можна виявити взаємини в колективі, ставлення членів колективу до важкого учня тощо.

Методика опитування таких учнів має свої особливості. Більшість з них не завжди відверта у розкритті своїх взаємин з іншими. Прямі запитання «З ким ти дружиш? Хто тобі більше подобається?», за допомогою яких визначаються товариші й друзі, симпатії чи антипатії, викликають настороженість, замкнутість. У таких випадках учні часто вказують на учнів, які подобаються педагогам. Тому краще запитання формулювати так: «З ким ти хотів би бути разом у гуртку?».

Вміле застосування соціометричного методу дає добрі результати. Складена на основі опитування схема взаємозв'язків між членами колективу показує характер цих зв'язків, дає можливість визначити рівень згуртованості колективу. Здобуті дані допомагають визначити шляхи впливу колективу на учня, організувати індивідуальне шефство над ним.

Метод соціометрії використовується разом з іншими методами, тому що він сам по собі не дає можливості дізнатися про мотиви взаємовідносин у колективі, а дає тільки загальну картину цих відносин.

Який би метод не використовувався для вивчення особистості важковиховуваного учня, вихователь повинен чітко уявити, для чого йому потрібні певні відомості про вихованця. Тут потрібна конкретна програма вивчення особистості підлітка.

Особистість формується й проявляється в різних видах діяльності. Чим свідомішою, активнішою та цілеспрямованішою буде діяльність підлітка, тим повніше й достовірніше виявлятимуться його якості.

Педагог побачить, як ставиться учень до навчання, до праці, до громадських справ.

Це важливо тоді, коли вихованця вивчає не тільки класний керівник, а весь педагогічний колектив: учителі — на уроках, вихователі — під час самопідготовки і т.д. Вияв певних рис у різних видах діяльності підвищує достовірність висновків про учня.

Вивчення учня здійснюється у взаємозв'язку з колективом, у системі колективних відносин. Поведінка вихованця залежить не тільки від особистих його якостей, а й від характеру його відносин з членами колективу, від громадської думки колективу, рівня вимог колективу до своїх членів, змісту життя колективу. Педагог повинен знати специфіку впливу колективу на підлітка та його реакцію на цей вплив.

Особистість вихованця не є чимось застиглим і незмінним, її якості не є постійними, вона проходить складний процес формування і розвитку. Дослідження змін у характері учня має практичне значення для його перевиховання. Вивчення учня в процесі його розвитку дає можливість виявити основні тенденції формування його особистості й правильно прогнозувати зміст і методи педагогічного впливу на нього.

За час навчання учень може побувати в різних класах та школах, але процес його вивчення має продовжуватися всюди. Важливо додержуватись принципу наступності. Кожний новий вихователь, перш ніж розпочати вивчення й перевиховання підлітка, встановлює, що було зроблено до нього, щоб продовжити розпочате.

Відомості про особистість вихованця, здобуті одним методом, потребують перевірки іншими методами, щоб гарантувати достовірність і об'єктивність відомостей.

Хід перевірки даних про особистість вихованця схематично можна уявити собі так: у педагога виникає питання про особистість підлітка і виникає певна про нього думка; вчитель перевіряє її різними методами, якщо вона підтверджується, приймається конкретне рішення.

Вивчення й перевиховання здійснюються одночасно, взаємно доповнюючи одне одного. Прийоми (чи методи) вивчення особистості є водночас і методами її перевиховання. Аналіз реагування особистості на той чи інший виховний захід допомагає вибрати найдоцільніші прийоми та способи впливу в наступній роботі з вихованцем.

Дані, здобуті в результаті вивчення учня, слід негайно використовувати у виховній роботі з ним. Цьому сприяє швидка оперативна інформація всіх учасників виховного процесу про здобуті в ході вивчення найважливіші дані.

Яскравим прикладом такої оперативності може бути випадок, описаний вчителькою середньої школи м. Шевченкове Івано-Франківської області: «Я стала, — пише вона, — класним керівником у четвертому класі. В сім'ю класу влився новий учень Геннадій Ц. Майже півроку тягнув цей хлопець клас назад з успішності, не брав участі у громадському житті класу, часто пропускав уроки, був якийсь відчужений, замкнутий, нетовариський. У школу приходив неохайним. Клас був незадоволений, поведінка Геннадія обговорювалася на зборах класу, але безрезультатно.

Після кількох відвідин сім'ї я почала дивитися на хлопця іншими очима. У сім'ї троє дітей, батько покинув їх, мати працює позмінно. Геннадій у сім'ї найстарший.

Порадившись, товариші вирішили допомогти йому. Сильніші учні допомогли хлопцеві ліквідувати прогалини в навчанні. Учні взяли на себе турботи по домашньому господарству. Матері допомогли влаштувати малят у дитячий садок. Хлопець успішно закінчив п'ятий клас, став активним у громадському житті класу, в нього появилися друзі».

Оперативне використання здобутих у процесі вивчення важкого учня відомостей можливе за умови, що педагоги, батьки або представники громадськості володіють методами процесу перевиховання, прийомами індивідуальної виховної роботи, методикою організації самовиховання учнів.