
- •Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.) План лекції
- •Загальна характеристика періоду становлення національних держав
- •Економічна думка індустріального суспільства
- •Теорія грошей і доходів
- •Україна на шляху індустріальної модернізації Передумови промислового перевороту
- •Особливості розвитку капіталізму
- •Особливості розвитку промисловості
- •Формування внутрішнього ринку
- •Економічна думка
- •Розвиток індустріальної цивілізації у сша
- •Війна за незалежність та її наслідки
- •Східний тип модернізації економіки — Японія Загальна характеристика економіки
- •Розвиток міст і їх роль
- •"Відкриття" Японії
- •Революція Мейдзі
- •Головні соціально-економічні й політичні перетворення
- •Промисловий переворот
- •Економічна політика 80-х років
Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvіі- перша половина хіх ст.) План лекції
Загальна характеристика періоду становлення національних держав.
Економічна думка індустріального суспільства.
Україна на шляху індустріальної модернізації.
Розвиток індустріальної цивілізації у США.
Східний тип модернізації економіки.
Загальна характеристика періоду становлення національних держав
Первісне нагромадження капіталу завершилося наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. промисловою революцією спочатку в Англії, а потім у континентальній Європі й Америці. Головними галузями господарства були металургія та машинобудування, виготовлялись верстати й устаткування для легкої (текстильної) і харчової промисловості, транспорту (пароплави й паровози).
До кінця XIX ст. мережа залізниць охопила Європейський континент. Трансконтинентальні дороги виникають також в Америці. Час подолання відстаней і вартість перевезень істотно зменшилися. Це сприяло формуванню єдиних національних ринків. Використання пароплава, що долав відстані у два-три рази швидше, ніж найшвидкохідніший вітрильник, і на борту якого розміщувалося у кілька разів більше вантажу, у свою чергу зумовило становлення світового ринку.
У промисловості провідних країн світу, насамперед Великої Британії, зросла чисельність зайнятих. Збільшився і показник міського населення, а також його частка в загальній чисельності населення країни. Проте ще більше половини населення становили сільські жителі.
Буржуазія найрозвинутіших країн домагалася визнання основних особистих прав і свобод усіх громадян, політичної рівноправності, спочатку тільки для дорослих (особи старші 21—25 років) і забезпечених чоловіків, а також свободи підприємницької діяльності, юридичного захисту прав власності тощо. Скасували обмеження господарської діяльності, зокрема цехи й гільдії.
Приблизно до середини другого десятиліття XIX ст. у найбільш розвинутих країнах Європи формується нова економічна система:
1. Велика чисельність виробників і продавців не могли істотно впливати на ціну, й вона сама встановлювалася на ринку в результаті вільної конкуренції між продавцями і покупцями. На основі приватної власності та ринкових механізмів попиту, пропозиції, ціни, конкуренції з'явилося поняття «ринкова економіка».
2. Товари однорідні, асортимент відносно обмежений, споживчі товари прості, тому для конкуренції властивий переважно ціновий характер.
3. Межі входу в значну частину галузей досить низькі, що сприяло припливу капіталу у високоприбуткові види бізнесу й вирівнюванню норми прибутку, посиленню конкуренції й зменшенню цін.
4. Законодавчі обмеження незначні й перешкоджають лише кримінальній діяльності.
5. Важлива комерційна інформація поширювалася повільно й рівномірно, тому жоден не мав виключних джерел інформації.
6. Держава виконувала переважно військово-поліцейські функції. У питання виробництва, ціноутворення, торгівлі й розподілу благ держава не втручалася. Вона також практично не брала участі у розв'язанні соціально-виробничих проблем: забезпеченні зайнятості, відповідних умов праці, встановленні рівня її оплати, страхуванні та ін.
Систему, що відповідає цим характеристикам (умовам), в економічній літературі називають системою вільної конкуренції. Проте вже до кінця XIX ст. більшість умов порушили й економічна система провідних країн перебувала в якісно новому становищі. Отже, епоху вільної конкуренції можна умовно обмежити приблизно столітнім періодом із 1775—1815 рр. до 1875—1895 рр.
У цей період завершився територіально-економічний поділ світу між так званими великими державами: Великою Британією, Францією, Бельгією, Нідерландами і США, Російською, Австрійською й Османською імперіями. Для метрополій колонії вважали джерелами дешевої сировини, продовольства і ринками збуту промислових товарів.
На європейських країнах, насамперед Франції, потім Англії, Німеччині й Росії, відобразився демографічний перехід від режиму відтворення населення, за якого висока смертність компенсувалася високою народжуваністю, до режиму, коли обидва показники були відносно низькими.
У результаті вузькості внутрішнього ринку загострилася боротьба між капіталістами провідних країн за зовнішні ринки збуту.
Індустріальна цивілізація починалася у визначеній соціально-економічній формі. За всіма ознаками це був капіталізм. Базовий компонент переходу до капіталізму — революційні зміни у продуктивних силах, а саме формуванні фабрично-заводської промисловості, великої машинної індустрії.
Капіталізм — соціально-економічна система, за якої:
— всезагального значення набувають ринкові відносини;
— приватні особи володіють і управляють власністю, включаючи капітальні активи;
— існує відчуження переважної більшості працездатного населення від засобів виробництва;
— робоча сила стає особливим товаром, її купують за заробітну плату;
— зникають обмеження до відкритої конкуренції;
— вільні ціни вважають головним регулятором розподілу ресурсів;
— забезпечується свобода підприємництва.
Спільною ознакою у характеристиці "капіталізму" та "ринкової економіки" є економічні відносини, що тісно пов'язані з ринком. Тому стосовно XIX ст. капіталістичну систему можна визначати як соціально-політичну організацію суспільства, засновану на ринковій економіці.