Дт що витрачаються Кт Дт Виробництво Кт Дт Готова продукція Кт

Стандартна собівартість

Фактичні витрати

Рахунки відхилень від

Дт стандартних витрат Кт

Відхилення

Рис.11.2.1. Порядок відображення в обліку стандартних витрат і відхилень (варіант 1)

При другому варіанті на дебеті рахунку обліку виробництва відображаються стандартні витрати і готова продукція списується з кредиту цього рахунку за стандартною собівартістю. Схематично даний варіант обліку можна показати так:

Рахунки ресурсів, що

Дт витрачаються Кт Дт Виробництво Кт Дт Готова продукція Кт

Стандартні

витрати Стандартна собівартість

Рахунки відхилень від

Фактичні Дт стандартних витрат Кт

витрати

Відхилення

Рис.11.2.2. Порядок відображення в обліку стандартних витрат і відхилень (варіант 2)

4.2. Організація обліку відповідальності за методом “тариф-година-машина”

Одним з методів організації обліку за центрами відповідальності є “тариф-година-машина”, розроблений американським вченим Спенсером А. Такером.

Згідно з цим методом за кожним центром відповідальності закріплюють машини і попередньо визначають витрати на одну машино-годину. Прямі витрати на обробку визначають виходячи з часу роботи кожної машини і вартості однієї машино-години. До цих витрат додають амортизацію. Собівартість продукції розраховується як сума матеріальних витрат та вартості машино-годин роботи, затрачених на кожному етапі технологічного процесу. Це дає змогу зосередити облік витрат на певній ділянці технологічного процесу, а не на готовій продукції.

При використанні методу “тариф-година-машина” окрема машина виділяється як первісний центр витрат. У постійній картці машини наводяться нормативні базові дані, на основі яких розраховується нормативна вартість однієї години роботи. Щомісяця складається рапорт про продуктивність кожної машини, де зазначається кількість виготовленої продукції і фактично затрачений на це час. Ці дані використовуються у картці собівартості відповідного виробу, де визначається нормативна та фактична вартість обробки, а також відхилення між цими показниками. Для доведення собівартості виробу до величини фактичних витрат здійснюється коригування нормативної собівартості виробу на розрахований відсоток відхилення.