Тема лекції 7: Облік фінансових інвестицій та консолідована звітність План лекції

1. Види фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка.

2. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов’язання.

3. Облік довгострокових інвестицій в акції.

4. Консолідована фінансова звітність та облік інвестицій у дочірні підприємства.

1. Види фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка

Під фінансовими інвестиціями розуміють активи, які утримуються підприємством з метою отримання інвестором вигоди в майбутньому (збіль­шен­ня прибутку у формі дивідендів, відсотків та ін.; зростання вартості капіта­лу; інших економічних вигод).

Залежно від терміну утримання на підприємстві інвестиції поділяють на короткострокові (до одного року) і довгострокові (більше одного року).

Короткострокові інвестиції належать до поточних активів і за ліквідністю займають друге місце після грошових коштів.

Довгострокові фінансові інвестиції здійснюються на період більше одного року і вони не можуть бути реалізовані в будь-який момент. В обліку і звітності довгострокові фінансові інвестиції відображаються у складі необоротних активів.

Підприємство може вкладати вільні грошові кошти у: боргові зобов’язання (облігації); ринкові цінні папери (акції); в дочірні підприємства, філіали, спільні підприємства, якщо дані про їх діяльність не входять до консолідованої звітності; матеріальні необоротні активи; спеціальні фонди (наприклад, пенсійний фонд). Тому, залежно від об’єктів інвестування виділяють:

1) інвестиції у боргові зобов’язання;

2) інвестиції у капітал інших підприємств.

Довгострокові інвестиції у боргові зобов’язання передбачають вкладення віль­­них грошових коштів в облігації, довготермінові векселі з метою отримання до­хо­ду у вигляді відсотків. Ці інвестиції не забезпечують інвестору можливості здій­­снювати вплив на господарську діяльність тих підприємств, у які вкладено гроші.

Довгострокові інвестиції у капітал інших підприємств здійснюються в акції або паї інших підприємств з метою отримання прибутку у формі дивіден­дів, а також здійснення впливу або контролю за господарською діяльністю підприємств, у які інвестовано кошти. Ці інвестиції, в свою чергу поділяються на групи залежно від впливу інвестора на інвестоване підприємство (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація довгострокових фінансових інвестицій у капітал інших підприємств залежно від впливу інвестора на інвестоване підприємство

Вид інвестицій	Частка інвестора в капіталі	Рівень впливу	Метод оцінки та обліку
1.Інвестиції у неза­леж­ні, юридично самос­тійні підприємства	До 20%	Інвестор не здійснює значного впливу	Метод собівар­тості або справед­ливої вартості
2.Інвестиції в асоційо­вані підприємства	20 - 50%	Інвестор може суттєво впливати на господарську діяльність підприємства, але не контролювати її	Метод участі в капіталі
3.Інвестиції в дочірні підприємства	Більше 50%	Інвестор контролює господарську діяльність підприємства	Метод консолідо­ваної фінансової звітності (злиття або поглинання)
4.Інвестиції в спільну діяльність	Згідно з угодою сторін	Рівень впливу визначаєть­ся угодою сторін і здійс­ню­ється спільний конт­роль діяльності підприєм­ст­ва	Метод собівар­тості, справед­ливої вартості або участі в капіталі

Первісною оцінкою довгострокових інвестицій є їхня собівартість, яка включає ціну придбання та витрати, безпосередньо пов’язані з таким придбанням (податки, мито, комісійні винагороди, оплата банківських послуг, інші збори та платежі).

Собівартість інвестицій, придбаних шляхом обміну на цінні папери власної емісії, визначається справедливою вартістю переданих цінних паперів і величиною витрат, безпосередньо пов’язаних з таким придбанням.

У випадку придбання двох або більше видів цінних паперів за одним (паушальним) платежем, виникає потреба розподілу загальної вартості за окремими видами цінних паперів. При цьому можуть бути використані різні способи розподілу загальної вартості цінних паперів (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Способи розподілу загальної вартості цінних паперів між їх видами на дату придбання

№ з/п	Ситуація на дату придбання	Способи розподілу загальної вартості
1.	Справедлива (ринкова ціна) вартість кожного виду цінних паперів відома	Пропорційно до справедливої (ринкової) вартості кожного виду цінних паперів
2.	Справедлива (ринкова ціна) вартість одного виду цінних паперів відома, а іншого – не відома	Прирістний метод, згідно з яким розподіл загальної вартості здійснюється до відомої вартості виду цінних паперів, а вартість, що залишається – до іншого
3.	Справедлива (ринкова ціна) вартість жодного виду цінних паперів не відома	Розподіл загальної вартості відкладається до часу, коли: - стане відомою хоча б одна справедлива (ринкова ціна) вартість цінних паперів (далі розподіл здійснюється за прирістним методом), або - буде реалізовано один з видів цінних паперів. При цьому різниця між загальною вартістю та виручкою від продажу є вартістю іншого виду цінних паперів

Вибуття довгострокових інвестицій в результаті їх продажу відображається за реалізаційною вартістю, яка в більшості випадків співпадає з ринковою, якщо вони обертаються на вільному ринку. Різниця між балансовою вартістю та виручкою від продажу інвестицій, за вирахуванням витрат пов’язаних з реалізацією, визнається у звіті про прибутки і збитки як прибуток (збиток) від продажу.

Довгострокові інвестиції, які придбані та утримуються до їх погашення (у боргові зобов’язання), відображаються у звітності за амортизованою собівартістю, яка розраховується як собівартість придбання інвестицій, збільшена на суму накопиченої амортизації дисконту чи зменшена на суму накопиченої амортизації премії.

Фінансові інвестиції в цінні папери, які є інструментом капіталу (акції) інвестор відображає в балансі за нижчою з двох оцінок – собівартістю або справедливою (ринковою) вартістю (якщо частка інвестора в капіталі складає до 20%). Довгострокові інвестиції в асоційовані та спільні підприємства (якщо частка інвестора в капіталі складає 20 - 50%) показуються в балансі за вартістю, розрахованою за методом участі в капіталі, як собівартість придбання інвестицій, збільшена на частку інвестора в прибутку інвестованого підприємства (або зменшена на частку в збитку) та зменшена на суму дивідендів, отриманих (оголошених) від нього.

Якщо ж інвестор володіє більше як 50% простих акцій інвестованого підприємства, то складається консолідована фінансова звітність.