Коли серйозність шкодить

Почуття гумору, іронічний погляд та простота стилю — велике багатство. Якщо все це у вас є, то ви тричі благословенні. Не на всяку тему можна писати легко, але й ніхто не зобов’язує вдаватися до громіздкої серйозності. Зрештою, тематична стаття так само має на меті розважити, як і повідомити про щось. Певна легкість стилю рідко коли буває зайвою. Як ви вже бачили в одному з прикладів, велика стаття Сола Петта про бюрократію була написана легко і невимушено, попри всю вагу теми.

Ось ще один приклад Петта «в усій красі»:

НЬЮ-ЙОРК (АП) — Він — найцікавіша річ похмурого Нью-Йорка, політик-суміш, протилежність «типового лідера», невимушений, відвертий, нетактовний, безпосередній, кумедний, схильний до чвар, незалежний, не заляканий групами виборців, не сексуальний, непривабливий, немодний і, попри все це, харизматичний — людина, що дивним чином перебуває в мирі з собою у немирному місці, міський голова, який головує у найбільшому Вавилоні країни з недоречним задоволенням.

Ясна річ — оригінал. Якось на запитання про свої слабкості Ед Кох сказав, що за ціле життя він не може пригадати жодної. «Я собі подобаюсь», — сказав він.

Вулиці залишаються брудними. Метро залишається небезпечним. Привид банкрутства так само близько, як і позика на наступний рік. Але Едвард Ірвін Кох, який керує містом, як єврейська мати — не дивлячись на багатих родичів, виявляється найпопулярнішим мером цього неймовірного міста з часів Фйорелло Лагардії більш як покоління тому.

Так-так, раніше я вихваляв коротке речення і особливо короткий лід, а цей розтягнувся на 54 слова. Що означає тільки одне: коли добрий автор порушує правило через поважну причину, це спрацьовує. У будь-якому разі читачеві цікаво.

У поетичній ліцензії відмовлено

Як видно з ліду в попередньому прикладі, тематична стаття дає набагато більше свободи, ніж суто новинний матеріал. Вона розцвітає кольором, наочністю, нюансами, дотепами, фантазією, почуттями, діалогом і характерами. Автори тематичних статей, як романісти, використовують багато художніх прийомів, які діють на почуття читача, і це — їхнє право.

Але свобода, як про це часто нагадують, тягне за собою відповідальність. Автори тематичних статей мають бути точними і прискіпливо чесними.

Те, що, за вашими словами, сталося, повинно статися в дійсності — і саме так, як ви про це пишете. Граючись словами, отримуйте задоволення (якщо це взагалі можливо для автора), але пам’ятайте, що поетична чи літературна свобода не поширюється на факти. Повторюйте це собі кожного ранку.

Чесність визначити тяжче, однак людину можна оглушити багатьма способами, які є в арсеналі автора тематичної статті — через підбір подробиць, через характеристики, через вживання прикметників і навіть через опис місця дії.

Це не означає, що кожен сюжет, який подає героя у несприятливому для нього світлі, має балансуватися позитивним чи що кожний критичний коментар повинен мати свою противагу у вигляді шквалу похвал. Чесність — не арифметика.

Це означає, що автори тематичних матеріалів, як чесні журналісти, усвідомлюють, що життя — річ багатовимірна, що мотиви часто є неоднозначними, що моральні судження — не їхня компетенція і що односторонній образ — це гріх навіть більший, ніж низькопробність техніки.