Як писати про мотиви

Можливо, такі нюанси належать до верхніх щаблів репортажного матеріалу. А ось мотиви — інша річ, вони можуть становити проблему у чистих новинах.

Складність тут у тому, що, по-перше, не можна бути певним стосовно мотиву іншої людини, якщо тільки ви не ясновидець. По-друге, людина часто керується не одним мотивом.

Відтак, тут потрібна обережність. Її немає в матеріалі, в якому про губернатора, котрий, як вважається, готується до виборів у Сенат, говориться, що він «очевидно прагне заручитися підтримкою виборців-євреїв своєю критикою планів продажу озброєнь на 8,5 мільярда доларів Саудівській Аравії».

Президент Ассошіейтед Пресс Лу Боккарді свого часу прокоментував це в одній зі своїх записок до співробітників:

«Ми не можемо бути такими наївними, щоб гадати, що губернатори щось говорять без огляду на політичні наслідки того, що вони скажуть. Але ми також і не можемо казати, що людина лише претендує на голоси, а не висловлює свої справжні погляди. Це — грубість, яка завдає цій людині шкоди».

Краще, але також не зовсім добре:

ОСТІН, Техас — Член земельної комісії Боб Армстронг повідомив сьогодні «добру новину» — розміри Шкільного фонду досягли 3 мільярдів доларів, а потім визнав, що він думає про балотування на посаду губернатора.

Автор не каже цього прямо, однак тональність є недвозначною, і заява пов’язується з політичним мотивом.

Автори не припустилися цієї помилки у двох матеріалах, в яких особливі інтереси героя новини згадуються як правомірний фон, без прямого пов’язування їх із заявами.

В одній ідеться про члена Конгресу, який вніс законопроект про зниження норм забруднення повітря. На його думку, найкращий спосіб зробити повітря чистішим полягає в заохоченні людей позбавлятися старих машин і купувати нові.

І тільки після наведення цієї думки, набагато далі у тексті, згадується, що цей конгресмен представляє округ з потужною автомобільною промисловістю.

Схожим чином, той факт, що конгресмен, який виступив проти закриття військових баз, обирався в окрузі, що зазнає від цього прямої шкоди, згадується в матеріалі — але не у ліді, в якому йдеться про його промову.

Інакше кажучи: жодних натяків, підказок і кривих поглядів — тільки об’єктивна інформація.

Будь ласка, без натяків

Тональність і трактування мотивів є дуже важливими також у матеріалах-розслідуваннях, автори яких іноді вдаються до натяків, безпідставних непрямих тверджень та «промовистого» компонування деталей для створення певного враження там, де щось не вдається довести за допомогою фактів:

Неймовірно, але Сміт повідомив про помилки у податковій декларації тільки через вісім довгих років.

У ще одному з цих дивовижних «збігів обставин» документи було втрачено через зручну пожежу за чотири дні до отримання повістки. Звичайно ж, відповідачі заявили, що не знали про те, що документи розшукуються.

Молодий прокурор щиросердно сказав, що він зробив усе, але змушений залишити цю справу. На запитання щодо такого повороту подій обвинувачення знову відповіло похмурим «без коментарів».

Сам тон тут нав’язує певне ставлення, він нечесний і, по суті, звинувачує. Та, хоч як це парадоксально, такий тон зазвичай набагато менш ефективний, ніж просте неупереджене подання фактів. Якщо ви маєте достовірну логічно організовану інформацію, читачі зроблять свої власні висновки — без жодних додаткових авторських «трюків».

Читача тим легше переконати у чомусь, чим менше ви вдаєтеся до емоцій, нав’язування певної думки, багатозначних «підморгувань» і однобокого підбору деталей. Чим менше ви коментуєте чи характеризуєте, тим краще. Очевидні спроби підштовхнути читача до наперед заданого висновку приречені на провал: багато читачів опираються такому нахабному тискові. І, звичайно, існує й така річ, як об’єктивність — однаково надзвичайно важлива як у журналістських розслідуваннях, так і в усіх інших матеріалах.

Мабуть, сама установка журналіста на розслідування іноді підступно заводить його у звинувачувальну тональність. Джін Робертс, який до свого виходу на пенсію 1990 року обіймав посаду виконавчого редактора газети «Філадельфія Інквайрер» (вона має значний досвід проведення великих розслідувальних проектів) — торкнувся цієї теми в дискусії на конференції виконавчих редакторів Ассошіейтед Пресс.

«Гадаю, що причина помилки, якої припускаються багато газет у своїх розслідувальних матеріалах, полягає в тому, що вони від початку ставляться до героїв цих матеріалів як до злочинців, яких потрібно вивести на чисту воду, — сказав він. — Це відразу ж перетворює репортера на поліцейського, він же має займатися збором інформації. Суспільство дуже добре обійдеться без журналістських організацій, які чомусь вважають себе правоохоронними силами».

Робертсові не подобається навіть саме слово розслідування; він каже, що в «Інквайрері» «ми уникаємо терміна "журналістське розслідування", натомість називаємо це, наприклад, "великий матеріал" або "проект"».

Також він сказав: «Найкраща журналістика, короткий це матеріал чи довгий, завжди розслідувальна, тому що вона копає, копає і копає. Найкраща журналістика майже за визначенням проясняє речі, тому що вона подає їх так живо і так переконливо, що читачі бачать і розуміють».