3.Методи оцінки вибуття запасів

Оцінка відпуску у виробництво, продаж та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

– середньозваженої собівартості;

– собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

– нормативних затрат;

ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів

Запаси, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Цей метод може застосовуватися за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві. Облік надходження матеріалів, їх відпуску та залишків здійснюється щодо конкретних партій.

Такий метод звичайно застосовують при виробництві кораблів, літаків, виконанні індивідуальних замовлень або при торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо.

У разі використання, реалізації (іншого вибуття) великої кількості одиниць запасів, які є взаємозамінними, звичайно використовується один з наступних методів для визначення собівартості запасів.

Метод середньозваженої собівартості

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів.

Метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО)

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), при вибутті оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Використання методу ФІФО максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості.

Метод нормативних затрат

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Застосування нормативних затрат для оцінки запасів у бухгалтерському обліку та звітності допускається лише тоді, якщо результати такої оцінки запасів приблизно дорівнюють їх собівартості. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних, норми затрат і ціни у нормативній базі повинні регулярно перевірятися й переглядатися.

Метод ціни продажу

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну й змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на реалізовані товари. Сума торговельної націнки на товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця, торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

4.Облік сировини і матеріалів

Правильна і раціональна організація обліку запасів забезпечується чіткою системою документообороту.Усі операції, пов’язані з надходженням, переміщенням і відпуском матеріальних цінностей ,повинні оформлятися пер инними документами.

Форми документів, які застосовуються при оформлені надходження матеріалів і сировини та їх відпуску зі складу, затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 « Про затвердження т ипових форм пер винних облікових документів з облікук сировини і матеріалів».

Усі розрахункові документи (рахунки,рахунки-фактури та ін..) на матеріали, що надійшли, з відповідними додатками до них ( специфікаціями,якісними посвядченнями та інше) направляються до бухгалтеріі, де вони заносяться до реєстру, у якому кожному рахунку присвоюється порядковий номер.

Зареєстровані примірники розрахункових та інших документів (специфікації, сертифікати, якісні посвідчення тощо) передаються для приймання та оприбуткування матеріалів.

Вантажі, доставлені уповноваженою особою на підприємство, здаються на відповідний склад під розписку завідувача складом (комірника) на квитанції транспортного документу постачальника (товарно-транспортній накладній).

Своєчасне оприбуткування вантажів, що прибули, контролюється відділом логістики (постачання) і бухгалтерією на підставі прибуткових документів. Порядок такого контролю визначається підприємством самостійно залежно від конкретних умов його діяльності та організації постачання. Відділи логістики (постачання) здійснюють також систематичні спостереження і оперативний контроль за вантажами, що перебувають у дорозі.

Усі матеріали, що прибули на підприємство, мають бути своєчасно оприбутковані на відповідних складах. Якщо в інтересах виробництва доцільно направити окремі партії матеріалів безпосередньо у виробництво, то їх обліковують як такі, що надійшли на склад і передані у виробництво. При цьому у прибуткових і видаткових документах робиться позначка про те, що матеріали отримані від постачальника і видані цеху без їх завезення на склад (транзитом).

Отримані матеріальні цінності приймаються за кількісними та якісними параметрами.

Приймання матеріальних цінностей за кількістю. Приймання отриманих від постачальників запасів, що прибувають залізничними або водним транспортом, починається зі станції одержання вантажу і здійснюється за правилами, діючими на транспорті. При цьому підприємство-одержувач зобов’язане перевірити, чи забезпечене збереження вантажу при перевезенні, зокрема:

• перевірити наявність на транспортних засобах пломб відправника або пункту відправлення, цілісність пломб, відбитки на них, стан вагону, інших транспортних засобів або контейнера, наявність маркування вантажу, а також справність тари;

• перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування на ньому до даних, зазначених у транспортному документі, і вимагати від транспортних організацій видачі вантажу за кількістю місць або вагою.

У випадках, коли при прийманні вантажу від транспортної організації виявлено пошкодження або псування вантажу, невідповідність найменування і ваги вантажу або кількості місць до даних, зазначених у транспортних документах, одержувач зобов’язаний вимагати складання комерційного акту. При відмові транспортної організації зробити це одержувач зобов’язаний оскаржити цю відмову і здійснити приймання вантажу самостійно.

Приймання продукції, що постачається без тари, у відкритій тарі, а також приймається за вагою брутто і кількістю місць продукції, що постачається в тарі, проводиться:

• на складі одержувача - при доставлянні продукції постачальником;

• на складі постачальника - при вивезенні продукції одержувачем;

• на місці розпломбування або на місці розвантаження неопломбованих транспортних засобів і контейнерів чи на складі підприємства транспорту - при доставлянні та видачі товару транспортною організацією.

Приймання продукції проводиться особами, уповноваженими на те наказом керівника підприємства.

Приймання продукції за кількістю здійснюється за транспортними і супровідними документами відправника (рахунком-фактурою, специфікаціями, описом, пакувальними ярликами та ін.). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, в якому вказується, які документи відсутні (у таких випадках матеріали, що надійшли, називають «невідфактурованими поставками»).

Кількість продукції, що надійшла, при її прийманні має визначатися в тих одиницях виміру, що вказані у супровідних документах. Якщо в цих документах відправник вказав вагу продукції та кількість місць, то одержувач при прийманні продукції повинен перевірити саме її вагу і кількість місць.

Якщо при прийманні продукції встановлено нестачу або невідповідність кількості, зазначеної в документах, покупець (одержувач) зобов’язаний призупинити подальше приймання, забезпечити збереження товарів, не змішуючи їх з аналогічними товарами, скласти акт первинного приймання продукції за підписами осіб, які здійснювали приймання.

У разі, коли в процесі приймання товарів установлено невідповідність ваги брутто окремих місць до ваги, зазначеної в транспортних документах, одержувач не повинен порушувати цілісність тари і упаковки.

Якщо ж вага брутто правильна, а нестачу продукції встановлено при перевірці ваги нетто або кількості товарних одиниць в окремих місцях, одержувач повинен призупинити приймання інших місць, зберегти і пред’явити представнику відправника тару і упаковку розкритих місць і продукцію, що була всередині цих місць. Одночасно із зупиненням приймання одержувач повинен викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двохстороннього акта представника відправника (телефоном або телеграмою) або представника незацікавленої сторони чи самостійно, якщо відправник дає згоду на одностороннє приймання продукції.

Якщо при прийманні продукції було виявлено нестачу продукції проти даних, зазначених у транспортних і супровідних документах, то результати приймання продукції за кількістю оформляються актом, який складається того ж дня, коли таку нестачу виявлено.

Якщо при прийманні продукції виявлено надлишки, то в акті зазначаються точні дані про них.

Приймання матеріальних цінностей за якістю. Продукція, що надійшла у справній тарі, приймається за якістю і комплектністю, як правило, на складі кінцевого одержувача або на складі постачальника, якщо це передбачено в договорі.

Машини, обладнання прилади й інша продукція, яка надійшла в тарі та має гарантійний термін служби і зберігання, перевіряється за якістю і комплектністю при розкритті тари, але не пізніше встановлених гарантійних термінів.

Торговельні підприємства мають право незалежно від проведеної ними перевірки якості товарів актувати виробничі недоліки, якщо такі будуть виявлені при підготовці товарів до роздрібного продажу протягом чотирьох місяців після одержання товарів.

Акт про приховані недоліки (недоліки, які могли бути виявлені при звичайній для цього виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі оброблення, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробовування, використання і зберігання) має бути складено протягом п’яти днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, якщо інше не передбачено договором постачання.

Одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідність тари, упаковки, маркування до вимог стандартів, технічних умов, договорів, креслень, зразків (еталонів). При виявленні невідповідності якості, комплектності і т.п. одержувач повинен призупинити приймання продукції та скласти акт і виконати всі дії з повідомлення про це постачальника, аналогічно до порядку приймання матеріальних цінностей за кількістю.

Таким чином, у випадках розбіжності кількості та якості з даними супровідних документів постачальника, а також при надходженні матеріалів без платіжних і супровідних документів складається акт приймання матеріалів (т. ф. № М-7). Наявність приймального акта виключає необхідність оформлення прибуткового ордера. Цей акт є підставою для оприбуткування фактично отриманих запасів.

Для одержання запасів зі складу постачальника або транспортної організації уповноважені особі видають доручення (т. ф. № 2, 26).

Доручення на одержання матеріальних цінностей видається тільки особам, які працюють на даному підприємстві. Доручення особам, які не працюють на даному підприємстві, може бути видане з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало йому «зустрічне» доручення на одержання цих цінностей у даного підприємства.

Доручення виписується відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, зі змінами і доповненнями, видається довіреній особі під розписку в Журналі реєстрації доручень (т. ф. № М-3).

Оприбуткування запасів, що надійшли на підприємство, здійснюється за допомогою таких документів (рис. 4.1).

Якщо не встановлено розбіжностей у кількості та якості, запаси оприбутковуються на склад виставленням штампа безпосередньо на документіпостачальника (доцільніше) або шляхом виписки прибуткового ордера (т. ф. № М-4).

Надходження запасів

на підприємство

• Рахунок – фактура, накладна

• Товарно-транспортна накладна (форма №1 - ТН)

• Прибутковий ордер (форма №М - 4)

• Акт приймання матеріалів (форма № М - 15)

Складські документи з

обліку запасів

Відомість 5.1

аналітичного обліку

Рис. 4.1. Документування операцій з обліку надходження запасів

Прибуткові ордери виписують на фактично прийняту кількість цінностей. На численні однорідні вантажі (пісок, щебінь та ін.), що прибувають від одного і того ж постачальника декілька разів протягом дня, допускається складання прибуткових ордерів в цілому за день.

У разі перевезення вантажів автотранспортом приймання запасів, що надійшли на підприємство, здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (т. ф. № 1-ТН).

Товарно-транспортна накладна, може бути прибутковим документом вантажоодержувача тільки при відсутності розбіжностей між фактичними даними і даними супровідних документів. У цьому випадку факт приймання - передачі вантажу матеріально відповідальна особа (комірник) підтверджує підписом у рядку «Прийняв» із зазначенням прізвища, ініціалів і посади.

Приймальні акти і прибуткові ордери на оприбуткування запасів повинні, як правило, складатися в день надходження цих вантажів.

У разі коли матеріальні цінності надходять в одній одиниці виміру (за вагою), а витрачаються в іншій (за підрахунком), то їх оприбуткування, зберігання і відпуск необхідно відображати в усіх документах одночасно в двох одиницях виміру (наприклад, стальні труби, арматура і т.п.).

При дрібних закупівлях матеріалів (наприклад, канцелярських товарів) за готівку підзвітна особа зобов’язана здати матеріали на склад, а комірникповинен проставити на рахунку постачальника дату, номер прибуткового ордера, підпис.

У деяких випадках (коли окремі партії матеріалів перебувають у процесі технічного приймання, лабораторних випробувань або при відмові від акцепту рахунка) матеріали приймаються на тимчасове відповідальне зберігання і відображаються на позабалансовому субрахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

Під відпуском сировини, матеріалів, конструкцій, деталей, палива, напівфабрикатів розуміють відпуск цих матеріальних цінностей безпосередньо для виготовлення продукції, а у будівництві - для виконання будівельно-монтажних робіт. Крім того, сюди ж відноситься й відпуск на ремонтні та господарські потреби.

Сировина, матеріали, паливо напівфабрикати та інші запаси повинні відпускатися у виробництво за вагою, обсягом або підрахунком відповідно до встановлених витратних нормативів і, як правило, на підставі попередньо встановлених лімітів.

Витрачання запасів оформляється за допомогою документів, поданих на рис. 4.2.

Відпуск запасів на сторону,внутрішнє переміщення, списання

• Накладна-вимога (внутрішнє переміщенні матеріалів) (форма № М-11)

• Акт про витрату давальницьких матеріалів (форма № М-23)

• Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (форма № М-10)

• Акт приймання-передачі устаткування до монтажу (форма № М- 15а)

• Лімітно-забірна картка (форми № М-8,9, 28, 28а)

• Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв) (форма X» МШ-3)

• Акт вибуття МШП (форма № МШ-4)

• Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні (форма № МШ-5)

• Акт на списання МШП (форма МШ-8)

Складські документи з обігу запасів

Розділ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 1

Запорізький національний технічний університет 1

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ 1

з дисципліни «Фінансовий облік І» 1

для студентів спеціальності 1

6.030509«Облік і аудит» 1

денної та заочної 1

форми навчання 1

2014 1

11. Крупка Я.Д., Задорожний З.В., Микитюк Н.Я. та ін. Фінансовий облік [Текст]: Підручник / Я.Д. Крупка, З.В. Задорожний, Н.Я. Микитюк та ін. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К: КОНДОР-Видавництво. 2013. – 551 с. 75

Розділ IV Журналу №5 і Журналу №5А

Рис. 4.2. Документування операцій з обліку витрачання запасів

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу у виробництво та їх внутрішнє переміщення, є лімітно-забірні карти (т. ф. № М-8, М-9, М-28, М-28а), акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (т. ф. № М-10) і накладна на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. ф. № М- 11).

Лімітно-забірні картки використовуються для оформлення відпуску матеріалів, які систематично витрачаються при виготовленні продукції, а також для здійснення поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпуску матеріалів на виробничі потреби, і є виправдувальними документами для списання матеріальних цінностей зі складу.

Лімітно-забірні картки виписуються виробничо-технічним відділом, планово-економічним або відділом постачання на одне чи кілька найменувань у двох примірниках. Один примірник до початку місяця передається цеху (дільниці) - споживачу матеріалів, другий - складу або коморі цеху (дільниці). Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом. При пред’явленні цеху свого примірника лімітно-забірної картки комірник зазначає в обох примірниках дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту за кожним номенклатурним номером матеріалів. У лімітно- забірній картці цеху (дільниці) розписується комірник, а у лімітно-забірній картці складу - представник цеху (дільниці).

За допомогою лімітно-забірних карток ведеться також облік матеріалів, які не були використані у виробництві і повернуті на склад. Повернення при ньому іншими додатковими документами не оформляється. Понадлімітний відпуск матеріалів та заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу уповноважених осіб.

Відпуск матеріальних цінностей здійснюється з тих складів, які зазначені в лімітно-забірній картці. Комірник відмічає в лімітно-забірній картці дату та кількість відпущеного матеріалу, після чого визначає залишок ліміту з кожного номенклатурного номера матеріалів. Передача складом лімітно-забірних карток до бухгалтерії здійснюється після використання ліміту.

Існує кілька видів лімітно-забірних карт, які призначені:

Форма № М-8 - для багаторазового відпуску одного номенклатурного номера матеріалів на один місяць.

Форма № М-9 - для чотирьохразового відпуску лімітованих матеріалів, що відносяться на один вид витрат (замовлення на один місяць та на різноманітні види витрат (замовлень). В останньому випадку заповнюється графа "Кореспондуючий рахунок".

Форма № М-28 - для відпуску матеріалів на будівельні об’єкти протягом усього періоду будівництва і знаходиться у виконавця робіт. Одночасно складається щомісячна лімітно-забірна картка за формою №28а, що знаходиться на складі. При відпуску матеріалів зі складу комірник розписується в лімітно-забірній картці ф. № М-28, а одержувач - в лімітно-забірній картці ф. № М-28а.

Відпуск матеріалів, потреба в яких виникає періодично, заміна матеріалів, а також додатковий їх відпуск оформляється актом-вимогою на заміну(додатковий відпуск) матеріалів, який об’єднує в собі розпорядчий і виправдувальний документи.

Акт-вимога виписується на один вид матеріалів і його багаторазовий відпуск у межах ліміту в двох примірниках: один примірник для одержувача (цеху, дільниці і т.п.), другий - для складу. Комірник зазначає в обох примірниках акта-вимоги дату і кількість відпущеного матеріалу, після чого визначається залишок.

В акті-вимозі одержувача (цеху, дільниці) розписується завідувач складу (комірник), в акті-вимозі складу - представник одержувача (цеху, дільниці). Передання актів-вимог до бухгалтерії здійснюється після видачі всієї кількості необхідного матеріалу,

Понадлімітний відпуск матеріалів або заміна одних видів матеріалів іншими дозволяється тільки з дозволу керівника підприємства, головного інженера або осіб, на те уповноважених.

Відпуск матеріалів усередині підприємства, включаючи відпуск підрозділам свого підприємства, розташованим за межами його основної території, або стороннім організаціям здійснюється за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, яку виписують на основі договорів, нарядів та інших відповідних документів.

Цими ж накладними-вимогами оформляється здавання на склад відходів виробництва продукції, відходів від браку, матеріальних цінностей від ліквідації основних засобів, від розбирання тимчасових споруд і т.п.

Накладна-вимога виписується у двох примірниках: один з яких при­значений для списання цінностей з того, хто передає, а другий - для оприбуткування цінностей тому, хто приймає.

При відпуску запасів стороннім підприємствам оформляється накладна (т. ф. № М-20), яка виписується у 2-3 екземплярах. При перевезенні вантажів автотранспортом замість (або на доповнення до) накладної виписується товарно-транспортна накладна (т. ф. №1-ТН).

Для зберігання запасів підприємство повинно мати правильно організоване складське господарство - обладнані склади і кладові. Кожному складу присвоюється номер, який вказується в усіх документах з обліку запасів.

Матеріали, які зберігаються на складах, повинні бути розміщені на стелажах, поличках, в ящиках в певному порядку з таким розрахунком, щоби до них був забезпечений доступ. Правильне розміщення матеріалів у секціях складів, а в них за окремими групами, типорозмірами дозволяють прискорити їх приймання та відпуск.

Для точної характеристики матеріальних цінностей завідуючий складом або комірник виписує матеріальний ярлик (т. ф. № М-16), в якому вказує номенклатурний номер матеріалу, його назву, марку, сорт, розмір, одиницю вимірювання, норму запасу. Ярлик прикріплюється до місця зберігання матеріалу і служить для нього паспортом.

Всі склади і кладові повинні бути забезпечені необхідними ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою. Склади повинні працювати зазатвердженим графіком, в якому вказано час приймання, відпуску матеріальних цінностей.

Матеріальні цінності слід закріпити за конкретним працівником: завідувачем складу, комірником.

При прийманні на роботу, пов’язану з матеріальними цінностями підприємство в обов’язковому порядку заключає з працівником договір про матеріальну відповідальність довірених йому цінностей. Зарахування на роботу матеріально-відповідальних осіб проводиться зі згоди головного бухгалтера підприємства.

При прийманні, переміщенні або звільнені матеріально-відповідальних осіб обов’язково повинна проводитись інвентаризація матеріальних цінностей.

Запаси обліковуються за місцями їх зберігання за допомогою таких документів.

Зберігання та облік запасів на складі:

• Журнал обліку вантажів, що надійшли (форма № М-1)

• Картка складського обліку матеріалів (форма № М- 12)

• Реєстр приймання-здавання документів (форма № М-13)

• Матеріальний ярлик (форма № М-16)

• Картка обліку устаткування для встановлення (форма М-26)

• Відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма М-14)

• Акт на виявлені дефекти устаткування (форма № М-17)

• Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу (форма № М-18)

• Матеріальний звіт (форма № М-19)

• Інвентаризаційний опис (форма № М-21)

• Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв) (форма №МШ-1)

• Картка обліку МШП (форма № МШ-2)

• Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (форма № МШ-6)

• Відомість обліку видачі (повернення спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (форма (МШ-7)

Аналітичний облік матеріалів на складах і кладових підприємства повинен здійснюватися у сортовому розрізі. Для цього застосовують картки складського обліку (т. ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією в міру надходження матеріалів. Вони передаються під розписку в книзі реєстрації видачі картокскладського обліку матеріально-відповідальним особам. Картки складського обліку зберігаються в складській картотеці в порядку номенклатурних номерів.

Картка відкривається на кожний номенклатурний номер матеріалу. Бухгалтерією заповнюються постійні реквізити карток, а матеріально-відповідальна особа доповнює карки інформацією про рух матеріальних цінностей.

Записи про рух матеріалів в картках роблять працівники складів на основі первинних прибутково-видаткових документів в день здійснення операції. Після кожного запису в картці виводиться залишок матеріалів, що забезпечує інформацію про стан матеріальних запасів.

В картках не повинно бути від’ємних записів. Якщо вони виявлені, потрібно провести перевірку записів. Помилкові записи виправляються коректурним способом.

Якщо для обліку запасів на складі при їх незначній номенклатурі застосовується книга обліку залишків запасів на складі, то вона повинна бути прошнурована і сторінки пронумеровані та засвідчені підписами керівника та головного бухгалтера.

Первинні документи, якими оформляються надходження і витрачання матеріалів, не рідше одного разу в тиждень за реєстром передаються в бухгалтерію. Реєстри приймання-здавання документів (т. ф. М-13) складаються у двох екземплярах, окремо на прибуткові і видаткові документи. Факт приймання-здачі документів підтверджується підписом у реєстрі.

На підприємствах застосовують такі методи сортового обліку матеріалів: