71

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Запорізький національний технічний університет

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Фінансовий облік І»

для студентів спеціальності

6.030509«Облік і аудит»

денної та заочної

форми навчання

ЧАСТИНА 2

2014

Конспект лекцій з дисципліни „Фінансовий облік І” для студентів спеціальності 6.030509 «Облік і аудит» денної та заочної форми навчання. Частина 2 / Укл. Л.М. Очеретько – Запоріжжя: ЗНТУ, 2014, с.

Укладачі: Л.М. Очеретько, к.е.н., доцент

Рецензент: Н.М. Левченко, д.держ.упр., професор

Відповідальний за випуск: Н.М. Левченко., д.держ.упр., професор

Затверджено

на засіданні кафедри

„Облік і аудит”

Протокол №

від „” р.

Затверджено на засіданні

ФЕУ

Протокол №

від „” 2014 р.

ЗМІСТ

Тема 4. Облік основних засобів 4

Тема 5. Облік нематеріальних активів 13

Тема 6 Облік виробничих запасів 28

Тема 7 Облік довгострокових фінансових інвестицій 42

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 53

Тема 4 Облік основних засобів

План

1.Визнання та класифікація основних засобів.

2. Облік надходження основних засобів та витрат на їх утримання.

3.Облік зносу основних засобів.

4. Облік вибуття основних засобів.

5.Облік витрат на поліпшення, ремонт і утримання основних засобів.

6. Облік інших необоротних матеріальних активів.

7. Облік зносу (амортизації) та вибуття інших необоротних матеріальних активів.

Література :[ 1,2,11,12,13,15,18]

1.Визначення та класифікація основних засобів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(С)БО 7 „Основні за­соби”. Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм влас­ності (крім бюджетних установ).

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремий конструк­тивно відокремлений предмет, призначений для виконання пев­них самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструк­тивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів.

Об’єкт основних засобів визнається активом, коли:

– існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єк­та;

– його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, у визначенні основних засобів наведені такі критерії їх визнання, як:

– матеріальність (мають матеріальну форму):

– призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, зда­вання в оренду іншим особам або для здійснення адміністра­тив­них і соціально-культурних функцій);

– термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”) № 92 від 27.04.2000 р.:

– первісна вартість;

– переоцінена вартість;

– залишкова вартість;

– справедлива вартість;

– вартість, яка амортизується;

– ліквідаційна вартість.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.

Вартість, яка амортизується, – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Балансова вартість (відповідно до П(С)БО 7 „Основні за­соби”) – це сума, за якою актив включається до Балансу після вирахування будь-якої суми нарахованого зносу (амортизації).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяються на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які в свою чергу поділяються на окремі групи.

Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Рахунки в Плані рахунків відповідають класифікації основних засобів, наведеній у П(С)БО 7. Кожній окремій групі обєктів основних засобів відповідає один із субрахунків до рахунку «Основні засоби», та один із субрахунків до рахунку «Інші необоротні матеріальні активи».