Історія життя хворого (Anamnesis vitae)

Алгоритм №4

«Загальний огляд хворого»

Алгоритм №5

«Огляд системи органів травлення»

№

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника повинні бути теплими)і

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

• вимушене положення хворого в ліжку при загостренні

• виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки

Пацієнт лежить на спині або стоїть (залежно від стану) з оголеним до пояса тулубом

5

Огляд порожнини рота

1. Попросіть пацієнта відкрита рот.

2. Зверніть увагу на:

• наявність та відсутність зубів;

• стан зубів;

• язик: вологий чи сухий, чистий чи обкладений нальотом, колір, вираженість смакових сосочків;

• величину і консистенцію мигдаликів.

6

Огляд живота

1. Визначте:

• форму, конфігурацію і величину живота;

• симетричність живота;

• наявність килових випинань, розширення вен, слідів від застосування грілок, післяопераційних рубців.

2. Зверніть увагу на:

• наявність видимої перистальтики шлунка та анти перистальтичних хвиль;

• розходження прямих м'язів живота;

• участь передньої черевної стінки в акті дихання.

7

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягнутися

8

Вимийте руки

9

Зробіть позначку про результати проведення обстеження

Алгоритм №6

«Поверхнева пальпація живота»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах.

2. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихайте, краще ротом.

5

Підготовка до пальпації

1. Сядьте праворуч від пацієнта обличчям до нього, на рівні ліжка.

2. При проведенні пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб відвернути його увагу і забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки

6

Проведення поверхневої пальпації та оцінка результатів

1. Покладіть праву руку і злегка зігнутими і складеними разом пальцями на живіт пацієнта і обережно, не заглиблюючись, прощупайте живіт, починаючи із лівої пахвинної ділянки.

2. Потім пальпуйте симетричні ділянки з лівого та правого боку, поступово підіймаючись до епігастральної ділянки та мечоподібного паростка.

3. Пропальпуйте середню ділянку живота починаючи з епігастрію до лобка.

4. При наявності скарг не біль в животі, болючу ділянку пальпуйте в останню чергу

7

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

8

Вимийте руки

9

Зробіть позначку про проведення обстеження

Примітка: Поверхнева пальпація живота дає змогу:

• визначити напруження м’язів передньої черевної стінки, її резистентність;

• наявність больових точок;

• виявити наявність асциту, грижі;

• діагностувати пухлини передньої черевної стінки

Алгоритм №7

«Глибока ковзна методична пальпація живота за Образцовим і Стражеско»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах.

2. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихайте, краще ротом.

5

Підготовка до пальпації

1. Сядьте праворуч від пацієнта обличчям до нього, на рівні ліжка.

2. При проведенні пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб відвернути його увагу і забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки

6

Проведення глибокої ковзної методичної пальпації живота та оцінка результатів

1. Після аналізу поверхневої пальпації проведіть глибоку пальпацію (пальці дослідника мають глибоко проникати в черевну порожнину, щоб відчути внутрішні органи).

2. Послідовність пальпації:

• сигмоподібна кишка,

• сліпа кишка,

• кінцева ділянка клубової кишки,

• висхідна кишка,

• низхідна кишка,

• шлунок,

• воротар (пілорус),

• поперечна кишка,

• печінка,

• жовчний міхур,

• підшлункова залоза,

• селезінка,

• нирки.

7.

Проведення пальпації. сигмоподібної кишки, її оцінка.

1. Покладіть долоню правої руки зі злегка зігнутими пальцями на живіт у лівій пахвинній ділянці паралельно уявній осі сигмоподібної кишки.

2. Зсуньте шкіру досередини поверхневим рухом пальців і утворіть складку.

3. Під час видиху хворого, коли настає розслаблення м'язів черевного пресу, поступово заглиблюйте пальці в черевну порожнину, доходячи до задньої стінки.

4. Проводьте ковзні рухи перпендикулярно до уявної осі сигмоподібної кишки в напрямку назовні і донизу.

5. Визначте властивості сигмоподібної кишки. Сигмоподібна кишка – гладкий, ущільнений циліндр товщиною у великий чи вказівний палець, не болісний, не бурчить, в'яло і рідко перистальтує.

8.

Пальпація сліпої кишки

1. Покладіть долоню правої руки на праву пахвинну ділянку живота так, щоб лінія напівзігнутих складених разом пальців правої руки була паралельна уявній осі сліпої кишки.

2. Зсуньте шкіру в напрямку пупка поверхневим рухом пальців і утворіть складку.

3. Під час видиху хворого заглиблюйте кінці пальців у напрямку правої клубової кістки до задньої стінки живота.

4. Проводьте ковзні рухи в напрямку назовні напівзігнутими пальцями перпендикулярно повздовжній осі кишки.

5. Визначте властивості сліпої кишки.

Сліпа кишка – помірно напружений, дещо розширений донизу циліндр із закругленим дном. Д 2-3см, бурчить при надавлюванні на нього.

9.

Пальпація кінцевого відділу клубової кишки

1.Пальпується в правій пахвинній ділянці вище дна сліпої кишки.

2.Має вигляд м'якого перистальтуючого, пасивно рухомого циліндра товщиною з олівець, бурчить.

10.

Пальпація висхідної частини

ободової кишки.

1. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими пальцями в праву бокову ділянку живота по краю прямого м'яза.

2. Покладіть ліву руку на поперекову ділянку справа.

3. Заглиблюйте кінці пальців в черевну порожнину до виникнення відчуття дотику з лівою рукою.

4. Проводьте ковзні рухи в напрямку назовні напівзігнутими пальцями перпендикулярно повздовжній осі кишки.

5. Оцініть властивості висхідної частини ободової кишки.

11.

Пальпація низхідної частини

ободової кишки

1. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими пальцями в ліву бокову ділянку живота по краю прямого м'яза.

2. Покладіть ліву руку на поперекову ділянку зліва.

3. Заглиблюйте кінці пальців в черевну порожнину до виникнення відчуття дотику з лівою рукою.

4. Проводьте ковзні рухи в напрямку назовні напівзігнутими пальцями перпендикулярно повздовжній осі кишки.

5. Оцініть властивості низхідної частини ободової кишки.

12.

Пальпація шлунка

1. При пальпації шлунка складені разом пальці покладіть на передню черевну стінку на 3-5см вище від пупка паралельно положенню великої кривини шлунка.

2. Поверхневим рухом пальців догори у напрямку мечоподібного відростка створить шкіряну складку.

3. Під час видиху хворого кінчики пальців зануріть углиб і у напрямку хребта, переміщуючи униз.

4. Велика кривина шлунка пальпується у вигляді складки-валу, яка розташована по обидва боки від хребта, на 2-3см вище пупка.

5. Воротар пальпують праворуч від середньої лінії на 3-4см вище від пупка.

13.

Пальпація поперечної ободової кишки.

1. Покладіть долоню правої руки з напівзігнутими пальцями або обох рук, складених разом по боках білої лінії живота на рівні пупка, зсуньте шкіру дещо догори.

2. Поступово заглиблюйте пальці під час видиху хворого, коли настає розслаблення м'язів черевного пресу в черевну порожнину, доходячи до задньої стінки.

3. Проводьте ковзні рухи зверху донизу.

4. 4. Визначте властивості поперечної ободової кишки. Поперечно-ободова кишка – це дугоподібна і поперечна, має вигляд циліндра помірної щільності, товщиною 2-2,5см, легко пересувається догори і донизу, не бурчить, не болісна.

14.

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

15.

Вимийте руки

16.

Зробіть позначку про проведення обстеження

Примітка: Глибока пальпація дозволяє визначити топографічне розташування органів черевної порожнини, фізичні властивості органів (консистенцію, форму, характер поверхні), наявність болючості при пальпації.

Алгоритм №8

«Пальпація печінки, жовчного міхура, підшлункової залози»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах.

2. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихайте, краще ротом.

5

Підготовка до пальпації

1. Сядьте справа від пацієнта обличчям до нього, на рівні ліжка.

2. Руки пальпую чого мають бути теплими, сухими, з короткими нігтями.

3. Визначте перкуторно нижню межу печінки по правій середньо ключичній лінії.

4. Під час пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб відвернути його увагу і забезпечити максимальне розслаблення м'язів передньої черевної стінки.

6

Проведення пальпації і її оцінка

1. Покладіть чотири пальці лівої руки на поперекову ділянку справа, а великим пальцем цієї руки натискайте збоку і спереду на праву реберну дугу.

2. Долоню правої руки плазом на черевну стінку по правій середньоключичній лінії.

3. Під час видиху натискайте кінцями злегка зігнутих пальців на черевну стінку нижче ребрової дуги.

4. Попросіть хворого робити глибокі вдихи, і в цей час печінка зміщується вниз, її нижній край ковзає вздовж пальців (пальпується).

5. Визначте властивості краю печінки, що пальпується:

- величина (відстань від реберної дуги);

- форма (край гострий, заокруглений);

- консистенція;

- характер поверхні (гладкий, горбистий);

- чутливість при пальпації;

- наявність в ньому виразки.

6. Жовчний міхур у здорових людей не палькується, іноді палькується вздовж нижнього краю печінки у формі грушоподібного тіла.

7

Пальпація підшлункової залози

1. Пальпацію проводять за правилами глибокої пальпації, звичайно вище правої частини великої кривини шлунка.

2. Пальці встановлюють на 2-3см вище попередньо знайденої нижньої межі шлунка. Досягають задньої стінки черевної порожнини, рука ковзає донизу.

3. Пальпується у вигляді поперечно розташованого м'якого циліндра біля 1,5-3см, нерухомого і не болісного.

8

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

9

Вимийте руки

10

Зробіть позначку про проведення обстеження

Примітка: У нормі нижній край печінки на висоті вдиху палькується на 1-2см нижче від ребрової дуги по правій середньо ключичній лінії; він м'який, гострий, рівний і нечутливий

Алгоритм №9

«Визначення меж печінки, розмірів печінки за Курловим»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах.

2. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихайте, краще ротом.

Визначення верхньої межі абсолютної тупості печінки

1. Застосовують тиху перкусію.

2. Перкутують зверху вниз, по вертикальних лініях, як при визначенні нижньої межі правої легені.

3. Перкутують від ясного легеневого звуку до тупого.

4. Визначену межу відмічають по верхньому краю пальця-плесиметра по кожній вертикальній лінії.

В изначення нижньої межі абсолютної тупості печінки

1. Застосовують найтихішу перкусію.

2. Нижню межу визначають по:

• пр. передній пахвовій лінії;

• пр. середньо-ключичній лінії;

• пр. білягрудинній лінії;

• передній серединній лінії.

3. Палець-плесиметр встановити на рівні пупка або нижче, паралельно уявному краю печінки.

4. Перкутувати від тимпанічного звуку до абсолютного тупого.

Визначення лівої межі печінкової тупості

1. Палець-плесиметр встановити перпендикулярно краю лівої ребрової дуги на рівні VIII- IX ребер і перкутувати вправо безпосередньо під краєм ребрової дуги до переходу тимпанічного звуку в тупий.

В изначення розмірів печінки за Курловим

1. По вертикальних лініях вимірюють відстань між двома відповідними точками верхньої і нижньої меж абсолютної тупості печінки.

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

Вимийте руки

Зробіть позначку про проведення обстеження

Примітка:

• верхня межа абсолютної тупості печінки відповідає нижньому краю правої легені;

• нижня межа абсолютної тупості печінки знаходиться:

• по правій передній пахвовій лінії – на Х ребрі;

• по правій середньо ключичній лінії – по нижньому краю правої ребрової дуги;

• по правій білягрудинній лінії – на 2см нижче від нижнього краю правої ребрової дуги;

• по передній серединній лінії – на межі між верхньою і середньою третинами лінії, яка сполучає нижній край мечоподібного відростка з пупком;

• по лівій білягрудинній лінії – по нижньому краю лівої ребрової дуги.

• розміри печінки з Курловим:

• по правій передній пахвовій лінії – 10-12см,

• по правій середньо ключичній лінії – 9-11см,

• по правій білягрудинній лінії – 8-11см.

Алгоритм №10

«Визначення межі великої кривини шлунка»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом.

2. Руки знаходяться вздовж тулуба.

3. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихайте, краще ротом.

5

Підготовка до обстеження

1. Сядьте праворуч від пацієнта, обличчям до нього, на рівні ліжка.

6

Перкуторне визначення межі великої кривини шлунка.

1. Застосовуйте метод тихої перкусії.

2. Перкусія проводиться по передній серединній лінії (межа визначається за різними відтінками тимпанічного звуку на 1-3см вище від пупка).

7

Визначення межі великої кривини лунка методом пальпації.

1. Методика пальпації наведена в алгоритмі №7.

2. Велика кривина шлунка палькується у вигляді складки-валу, яка розташована по обидва боки від хребта, на 2-3см вище пупка.

8

Перкуторна пальпація за Образцовим

1. Пальцями, прикладеними в надчеревній ділянці, роблять короткі поштовхи. Визначають шум плескоту.

9

Стетоакустична пальпація

1. Стетоскоп розташуйте під ліву реброву дугу.

2. Пальцями здійснюйте тертя по черевній стінці, поступово віддаляючись від стетоскопа.

3. Над ділянкою шлунка в стетоскоп чути шарудіння, яке відразу зникає, як тільки палець виходить за межі шлунка.

10

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

11

Вимийте руки

12

Зробіть позначку про проведення обстеження

Алгоритм №11

«Пальпація селезінки»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Пацієнт лежить на спині, не напружуючись, з оголеним животом. Руки знаходяться вздовж тулуба, ноги злегка зігнуті в колінах.

2. Пальпацію можна проводити в положенні на правому боці, права нога випрямлена, ліва приведена до живота. Ліва рука – на грудній клітці.

3. Під час обстеження пацієнт повинен спокійно і рівно дихати, краще ротом.

5

Підготовка до пальпації

1. Сядьте праворуч від пацієнта обличчям до нього, на рівні ліжка.

2. При проведенні пальпації розмовляйте з пацієнтом, щоб відвернути його увагу і забезпечити максимальне розслаблення м’язів передньої черевної стінки

6

Пальпація селезінки

1. Ліва рука фельдшера розташовується на лівій половині грудної клітки хворого між VII і X ребрами по підпахвових цінах і дещо стискує її, обмежуючи її рухи під час дихання.

2. Права рука з ледь зігнутими пальцями розташовується на передньобоковій поверхні черевної стінки хворого біля краю реберної дуги, в місці з'єднання з нею X ребра, або біля уявного розташування передньонижнього краю селезінки.

3. Під час видоху права рука фельдшера дещо вдавлює стінку, утворюючи кишеню.

4. Хворому пропонують зробити глибокий вдих.

5. Під час вдиху селезінка опускається вниз,наближається до пальців правої руки пальпуючого, впирається в них і при подальшому русі проходить під ними.

6. Цей прийом повторюють декілька разів, досліджуючи увесь доступний пальпації край селезінки.

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

Вимийте руки

Зробіть позначку про проведення обстеження

Алгоритм №12

«Пальпація нирок»

№п/п

Етапи виконання

Зміст, обґрунтування, матеріальне забезпечення

1

Поясніть пацієнту необхідність проведення обстеження, отримайте згоду на її проведення.

Свідома співпраця

2

Перевірте відповідність умов для проведення обстеження (у приміщенні повинно бути тихо і тепло, руки дослідника теж мають бути теплим)

Забезпечення достовірності результату

3

Вимийте та висушіть руки

Забезпечення інфекційної безпеки

4

Положення пацієнта

1. Хворого покласти на рівну постіль на спину, з випрямленими ногами, м'язи передньої черевної стінки розслаблені, руки вільно покладені на груди.

2.Лікар сідає на стілець праворуч від хворого.

5

Пальпація нирок в положенні лежачи.

1. Ліву руку підкладіть хворому під поперек, дещо нижче XII ребра, так, щоб кінчики пальців розташовувались недалеко від хребта. При пальпації лівої нирки ліву руку пересувають далі за хребет під ліву половину поперекової ділянки хворого.

2. Праву руку розташуйте на животі, дещо нижче відповідної ребрової дуги перпендикулярно до неї, дещо назовні від прямих м'язів.

3. Хворий розслаблює м'язи живота і рівно глибоко дихає.

4. Праву руку поступово заглибте під час видиху, доки не дійдете до задньої стінки черевної порожнини, а лівою рукою одночасно тисніть на поперекову ділянку в напрямку до пальців правої руки.

5. Наблизивши руки; запропонуйте хворому глибоко і спокійно вдихнути "животом", не напружуючи черевний прес,прощупане тіло є ниркою.

6

Пальпація нирок в положенні стоячи (за

С.П.Боткіним)

1. Проводиться за тими ж правилами, що і в положенні лежачи.

2. Під час пальпації хворий стоїть обличчям до лікаря, який сидить на стільці, м'язи черевного пресу розслаблені, тулуб дещо нахилений наперед.

7

Повідомте пацієнта про закінчення обстеження, запропонуйте йому одягтися.

8

Вимийте руки

9

Зробіть позначку про проведення обстеження

Алгоритм № 13

"Методи додаткового обстеження при захворювання шлунка та кишок"

Етапи

Обґрунтування

• Дослідження шлункової секреції

1. Фракційний метод дослідження шлункової секреції:

а/ з ентеральним подразником,

б/ з парентеральним подразником

(методику зондування – див. алгоритм №15)

• шлунок здорових людей містить натще до 50мл шлункового соку;

• годинне напруження секреції – сума об'єму чотирьох останніх порцій (в нормі біля 60мл);

• по об'єму шлункового вмісту через 25хв після пробного сніданку оцінюють евакуаторну здатність шлунка (в нормі 75мл);

• фізичні властивості шлункового соку:

• колір: (в нормі – безбарвний), жовтий, зелений, червоний, коричнево-чорний;

• консистенція: рідка, напіврідка, в'язка;

• наявність домішок: слиз, залишки їжі;

• запах слабо кислий;

• хімічне дослідження:

• кількісне визначення загальної та вільної соляної кислоти.

Метод ґрунтується на зміни кольору індикаторів залежно від рН-середовища.

Фенолфталеїн (індикатор загальної кислотності) у кислому середовищі безбарвний в основному – забарвлюється у червоний колір. Диметиламідоазобензол за наявності вільної НСl забарвлюється в червоний колір, а її відсутність дає жовтий колір.

Методика визначення.

5мл профільтрованого шлункового соку з кож­ної порції наливають у пеніцилінові флакончики, після чого додають 1-2 краплі реактиву №1 і титрують 0,1 н. розчином їдкого натру, постійно перемішуючи суміш. Відзначають перший рівень при переході червоного кольору в жовто-рожевий. Кількість витраченої при цьому основи мно­жать на 20, що відповідає кількості вільної соляної кислоти. Другий рівень фіксують при подальшому додаванні 0,1 н. розчину їдкого натру при пере­ході жовтого кольору в стійкий рожевий. Кількість затраченої основи від початку титрування до появи рожевого кольору множать на 20, що відпо­відає загальній кількості.

• визначення дебіту соляної кислоти в міліеквівалентнах:

D=(А+В) 100,

де D- дебіт соляної кислоти,

А – кількість шлункового соку в порції (за 15хв), мл;

В – концентрація вільної соляної кислоти або загальна кислотність у титраційних одиницях.

Щоб визначити дебіт НСl за годину, сумують її вміст у кожній порції.

• Беззондові методи дослідження шлункової секреції – метод "Ацидотест"

Барвник, адсорбований на іонообмінній смолі у кислому середовищі шлунка звільняється від неї в кількості, прямо пропорційній ступеню кислотності, і виділяється із сечею. За концентрацією виділеного із сечею барвника судять про ступінь кислотності шлункового соку.

• Інтрогастральна РН-метрія.

• В основі методу лежить визначення концентрації вільних іонів водню на поверхні слизової оболонки шлунка.

• Моніторування РН може бути обмеженим (по годині до і після стимуляції шлункової секреції) або цілодобовим.

• РН вимірюють в тілі та астральному відділі шлунка.

• В нормі РН в тілі шлунка – 1,3-1,7:

• В антральному відділі 4-6.

• Використовують мікро-РН-зонд В.М.Чорнобровного – РН у шлунку вимірюють від кардіального відділу до антруму кожні 10см при вході в шлунок і виході з нього.

• Діагностика Helycobacter pylori

• Уреазний абокампі-тест;

• Прискорений де-нол-тест фірми Яманчучі;

• СLО-тест (Австралія);

• Дихальний тест;

• Мікробіологічний метод;

• Гістологічний метод;

• Імунологічний методґ

• Рентгеноскопія і рентгенографія шлунка

Метод дозволяє:

• визначити форму, величину, положення, рухомість шлунка;

• визначити локалізацію виразки, пухлини шлунка;

• дослідити рельєф слизової оболонки шлунка та його функціональний стан.

• Іригоскопія (іригографія)

Метод дає можливість виявити порушення моторної функції товстої кишки; отримати дані про її довжину, положення, форму, тонус, гаустрації; з'ясувати природу звужень певних відділів товстої кишки, причина яких неясна для вибору способу хірургічного втручання.

ІІІ. Ендоскопічне дослідження

• Фіброгастродуоденоскопія

Метод огляду шлунка за допомогою гастроскопа з можливостями фотографування та кінозйомки слизової оболонки шлунка.

Метод дозволяє візуально визначити стан слизової оболонки шлунка: забарвлення, ерозії, виразки, пухлини, висоту, ширину та щільність складок.

• Колоноскопія

Метод, за допомогою якого проводять тотальний огляд усієї товстої кишки.

Дає можливість діагностувати наявність геморою, поліпів, коло ректального раку, неспецифічного виразкового коліту, провести прицільну біопсію.

• Ректороманоскопія

Дозволяє безпосередньо оглянути слизову оболонку прямої та сигмоподібної кишки та провести біопсію слизової оболонки.

Алгоритм №14

"Методи додаткового обстеження при захворюваннях печінки, жовчного міхура та підшлункової залози"

І. Лабораторні методи:

• Функціональне дослідження печінки. (біохімічне дослідження крові)

Досліджують:

• пігментний обмін: загальний, загальний, прямий, непрямий білірубін;

• вуглеводний обмін: глюкоза крові, результати глюкозотолерантного тесту, кількість сіалових кислот, серомукоїду, молочної кислоти в сироватці крові;

• білковий обмін: загальний білок сироватки крові та його фракції, в тому числі альбуміни, L₁, L₂, B-,y-глобуліни, сечовина, креатинін, сечова кислота, тести на диспротеїнемію (сулемова та тимолова проба);

• дослідження активності ферментів: аланінаамінотрансферази (АлАТ), гаммаглютамілтранспептидази (уГТП), аспаратамінотрансферази (АсАТ); лужної фосфатази;

• ліпідний обмін: загальні ліпіди, загальний холестерин, ліпопротеїни високої та низької густини, В-ліпопротеїни, триацилгліцерини;

• L-амілаза сироватки крові;

• еластаза крові (нормальні біохімічні показники крові див. у додатку)

• Дослідження вмісту дванадцятипалої кишки

• отримання дуоденального вмісту (див. алгоритм № "Дуоденальне зондування");

• Порція А (дуоденальна жовч):

• золотисто-жовтого кольору, прозора;

• відносна щільність порції А 1,001-1,015;

• реакція: слабколужна;

• Порція В (із жовчного міхура):

• темно-оливкового кольору, прозора;

• відносна щільність-1,016-1,032;

• реакція порції В: - лужна.

• Порція С (печінкова жовч):

• золотисто-жовтого кольору, прозора;

• відносна щільність - 1,007-1,40

• реакція - лужна

• Мікросокопічне дослідження жовчі

• пастерівською піпеткою із жовчі

вибираємо грудочки слизу;

• крім цього, жовч центрифугуємо і з

осаду робимо препарати для

мікроскопування;

• в нормі жовч не містить ніяких

клітинних елементів;

• при патології: лейкоцити, лейкоцитоїди, еритроцити, епітеліальні, круглі клітини, кристалічні утворення, паразити (яйця глистів, лямблії)

• Дослідження калу (копрограма)

• Тест на стеаторею

• кількість жиру в калі при споживанні 100г жиру щоденно, в нормі не перевищує 5г/добу;

• креаторея, амілорея

ІІ. Рентгенологічні методи:

• Оглядова рентгеноскопія та рентгенографія печінки та жовчного міхура

Має обмежене значення: затемнення, обумовлене щільною тканиною печінки важко розмежувати від тіней інших органів черевної порожнини

• Холецистографія: (оральна і внутрішньовенна)

Дає можливість виявити камінь, невидимий при ультразвуковому дослідженні, установити прохідність поза печінкових шляхів, наявність повітря в міліарному тракті (жовчноентеральна нориця), холангіт.

• Комп'ютерна томографія печінки і жовчних шляхів

Застосовується в разі неможливості встановити діагноз в інший спосіб. рентгенологічний метод обстеження, що полягає в круговому просвічуванні об'єкта рентгенівськими променями з наступною побудовою його пошарового зображення. Дає можливість чітко диференціювати структуру тканин і середовищ за щільністю. Методика необхідна для візуалізації підшлункової залози і каменів у загальній жовчній та панкреатичних протоках.

• Магнітно-резонансна томографія печінки і жовчних шляхів

Надійна в діагностиці вогнищевих процесів у печінці та підшлунковій залозі

ІІІ. Ендоскопічні методи

• Ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія та холедохоскопія

Методики застосовуються при рецидивуючій жовтяниці неясної етіології, підозрі на холедохолітіаз, стен озування жовчних і панкреатичних проток, захворювання підшлункової залози.

• Лапароскопія (перітонеоскопія)

Ендоскопічний огляд черевної порожнини за допомогою оптичного приладу лапароскопа. Дає можливість провести огляд черевної порожнини, прицільну біопсію печінки, фотографування і холеопіографія

ІУ. Радіоізотопні методи дослідження печінки

• Радіоізотопна гепатографія

Здійснюється за допомогою барвника бенгальського рожевого, міченого у¹³¹ , стерильний розчин якого активністю від 15 до 20мкКu вводять в/венно в кількості 0,5-0,9мл стерильного ізотонічного розчину натрію хлориду.

Функцію печінки досліджують за допомогою радіометричного приладу, сцинтиляційні датчики якого розташовують над ділянкою серця, над правою часткою печінки і центральною ділянкою живота. Реєстрація змін радіоактивності над всіма вказаними ділянками тіла хворого здійснюється впродовж 60-90 хвилин. Результати реєструються графічно у вигляді гепатограм.

• Радіоізотопне сканування

Графічна реєстрація розподілу мічених сполук в печінці (гепатосканограма). Для отримання гепатосканограми хворому в/в вводять барвник бенгальського рожевого, міченого у¹³¹, із розрахунку 3мкКu/кг в кількості 0,8-1мл ізотонічного розчину натрію хлориду, або Аu¹⁹⁸ . Через 30 хв. проводять сканування. на скенограмі здорової людини чітко визначаються межі печінки і дифузно-рівномірний розподіл радіоактивної речовини в ній.

• Ехографія

Ультразвукове дослідження печінки та жовчного міхура. З'ясовують структури печінки, наявність ущільнень, ширину просвіту жовчних проток, портальної вени, товщину стінок. жовчного міхура, його об'єм, наявність каменів і їх розміри.

• Пункційна біопсія печінки

Прижиттєве вивчення гістології печінки, дослідження ферментів печінкової тканини.

Два способи біопсії: "сліпий" і прицільний (під контролем лапароскопа). Дає можливість установити морфологічний, етіологічний діагноз, активність запального процесу

Алгоритм №15

«Фракційне дослідження шлункового вмісту»

Мета: вивчення секреторної функції шлунка.

Показання: захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказання: недавно перенесена шлункова кровоте­ча, гіпертонічна хвороба III ступеня, інфаркт міокарда, загос­трення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

Операції

Їхнє забезпечення і зміст

1 .Приготувати необхідні інстру­менти

Тонкий шлунковий зонд. Пробірки, штатив, шприц 20мл або апарат для безперервного відсмоктування шлункового соку. Пробні сніданки: ентеральні: пиво (300мл), 4% від­вар сухих листків капусти (300мл); парентеральні: гістамін 0,1 % по 0,08 мг на 10кг маси тіла або пентагастрин 0,025% з розрахунку 0,1мл на 10кг маси тіла пацієнта

2. Підготувати пацієнта: бесіда про мету і безпеку процеду­ри;

проінформувати пацієнта про під­готовку до маніпуляції

Забезпечує право пацієнта на ін­формацію.

Дослідження проводять уранці натще, перед дослідженням не па­лити

3.Проведення маніпуляції: а) уведення зонда;

Пропонують хворому відкрити рот і вводять у глотку за корінь язика зонд, змочений водою, на відстань, рівну відстані від вушної часточки до різців і до пупка

б) витягти порцію, узяту натще;

Витягаємо весь секрет у пробірку №1

в) витягти базальний секрет;

Протягом години кожні 15хв від­смоктувати вміст і помістити в про­бірки №№ 2, 3, 4, 5 (або через годи­ну в одну ємність)

г) уводимо пробний сніданок;

Ентеральний або парентеральний. Пам'ятайте! За 10хв до введення гістаміну слід увести 1мл 1% роз­чину димедролу

д) витягання залишків пробного сніданку;

Через 10хв відсмоктувати 10мл, через 15хв - увесь залишок у 6-у і 7-у пробірки

Примітка. При введенні парентерального пробного сніданку пункт д)випадає

е) витягання стимульованого сек­рету;

Кожні 15хв протягом години від­смоктувати вміст у 8-у, 9-у, 10-у, 11-у пробірки (або через годину в одну ємність)

є) витягання зонда;

Швидко й обережно витягти зонд, хворому рекомендується полежати 20-30хв

ж) віднести отримані порції в ла­бораторію

При використанні ентерального подразника - 11 пробірок (або 4 баночки), парентерального - 9 пробірок (або 3 баночки)

Алгоритм №16

«Дуоденальне зондування»

Операції

Їхній зміст і матеріальне забезпечення

П риготувати необхідні інструменти і матеріал

Дуоденальний зонд із металевою оливою, лоток, грілка, два шприци на 20мл, 33% розчин магнію сульфа­ту - 100мл, пробірки, штатив, валик, кушетка

Підготовка і положення хворого

За 2-3 дні до зондування з харчового раціону виключають продукти, здатні спричинити бродильні процеси в киш­ках, призначають спазмолітики, напе­редодні роблять очисну клізму. Зонду­вання здійснюють натще. Хворий сідає на кушетку, розстебнувши комір і по­слабивши пояс

Уведення зонда

Хворий бере в руки лоток із зондом. Хворий сам або за допомогою медичної сестри кладе оливу зонда на корінь язи­ка і робить кілька ковтальних рухів із закритим ротом, заковтуючи оливу ра­зом зі слиною. Після опускання зонда до оцінки 1 хворий лягає на правий бік, під праве підребер'я кладе грілку, під таз - валик. Хворий продовжує посту­пово заковтувати зонд до мітки 2. У цей час шприцом відсмоктується шлунко­вий уміст. Далі очікуємо просування зонда до мітки 3

Перевірка місцезнахо­дження оливи

На знаходження оливи у дванадцяти­палій кишці вказують сік зеленуватого кольору основної реакції по лужному паперу або рентгенівський контроль

Перша фаза

Протягом 20-40хв. Отримуємо вміст дванадцятипалої кишки. Це порція А

Друга фаза

Уводимо через зонд 30-50мл 33% розчин сірчанокислої магнезії, засікає­мо час, що в середньому становить 2-6хв

Третя фаза

Отримання жовчі з пухирної протоки, спільної жовчної протоки і шийки міх­ура. Вона світла. Це залишки порції А

Четверта фаза

Отримання порції В пухирної жовчі. Після світлої жовчі з'являється темна - це пухирна жовч. За 20-40хв отри­мують ЗО-60мл жовчі

П'ята фаза

Отримання порції С печінкової жовчі. Після закінчення темної жовчі знову з'являється жовч яскраво-жовтого ко­льору

Витягання зонда

Зонд витягають, і хворий лежить ще 20-30хв

Відправлення матеріалу в лабораторію

У клінічну лабораторію відправляють по одній пробірці з кожної порції. За потреби в баклабораторію відправля­ють по одній пробірці з порцій В і С

Алгоритм №17

"Підготовка до ендоскопічних методів дослідження органів травлення"

Мета: візуальне дослідження стравоходу, шлунка, дванад­цятипалої кишки, високо розташованих ділянок товстої киш­ки, прямої і сигмоподібної кишки.

Послідовність дій

Вказівки до виконання, при­мітки, попередження

Фіброгастродуоденоскопія (ендо­скопічне дослідження стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки). Навчити пацієнта підготовки до до­слідження і провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. Виключити напередодні вранці спо­живання їжі, води, лікарських препа­ратів, не палити, не чистити зуби. Уранці в призначений час проводити пацієнта в ендоскопічний кабінет з направленням і рушником

Переконатися в правиль­ності зрозумілої інформації

Примітка. За призначен­ням лікаря промити шлу­нок за 1,5-2год до дослі­дження

Колоноскопія (ендоскопічне дослі­дження товстої кишки). Навчити пацієнта підготовки до до­слідження: провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. За три дні до дослідження рекомендо­вано безшлакову дієту №4. Протягом двох днів до дослідження призначають проносні засоби. Увечері напередодні дослідження зро­бити очисну клізму. Натще у день дослідження зробити очисну клізму за 4 і 2 год до дослі­дження.

Провести премедикацію за призначен­ням лікаря за 20-ЗОхв до досліджен­ня

Переконатися в тому, що пацієнт правильно зрозумів інформацію

Ректороманоскопія (ендоскопічне дослідження прямої і сигмоподібної кишки).

Навчити пацієнта підготовки до дослідження і провести бесіду про мету, перебіг і нешкідливість процедури. Провести очисну клізму ввечері й уранці за 1,5-2 год до дослідження. Спорожнити сечовий міхур безпосередньо перед дослідженням. Уранці натще провести пацієнта в маніпуляційний кабінет

Алгоритм №18

"Підготовка пацієнта до УЗД органів черевної порожнини і органів малого таза"

Мета: визначення положення, форми, розмірів, структури різних органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, селезінка) і органів таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза).

Послідовність дій

Вказівки до виконання, примітки, попередження

УЗД органів черевної порожнини Навчити пацієнта підготовки до дослідження і провести бесіду про мету і перебіг процедури. Виключити з раціону харчуван­ня за 3 дні до дослідження газо­твірні продукти (овочі, фруктові соки, молочні, дріжджові про­дукти, чорний хліб) - дієта №4; не приймати таблетовані пронос­ні засоби.

Провести очисну клізму ввечері напередодні дослідження. Виключити споживання їжі за

18-год до дослідження. Не палити перед дослідженням (тютюнопаління спричиняє ско­рочення жовчного міхура).

Переконатися в тому, що пацієнт правильно зрозумів інформацію. За призначенням лікаря при ме­теоризмі вживати активоване вугілля

Натще за день дослідження з'явитися в кабінет УЗД. Взяти із собою рушник, простирадло, направлення УЗД органів малого таза

1. Бажана підготовка як перед УЗД органів черевної порожнини + наповнений сечовий міхур.

2. За 2-3 год до дослідження випити 1-1,5л рідини (перевареної води).

3. Можлива підготовка з використанням сечогінних препаратів

Алгоритм №19

"Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки"

Етапи

Обґрунтування

Пояснити пацієнту мету і перебіг майбутнього дослідження та отри­мати його згоду. Пояснити пацієнту перебіг май­бутньої підготовки: за наявності стійких запорів і ме­теоризму - увечері й уранці за 1,5год до дослідження поставити очисну клізму; споживати їжу не пізніше 20-ї години; уранці напе­редодні дослідження виключаєть­ся сніданок і споживання лі­карських засобів через рот. Проінформувати пацієнта про точний час проведення дослі­дження.

Попросити пацієнта повторити перебіг підготовки до досліджен­ня (в амбулаторних умовах)

Забезпечується право пацієнта на інформацію.

Забезпечуються необхідні умо­ви для проведення досліджен­ня.

Забезпечується можливість своєчасного проведення проце­дури.

Необхідний елемент навчання пацієнта

Алгоритм №20

"Підготовка пацієнта до рентгенологічного дослідження товстої кишки (іригоскопії)"

Етапи

Обґрунтування

Пояснити пацієнту мету і пе­ребіг майбутнього досліджен­ня й отримати його згоду на дослідження.

Пояснити пацієнту правила майбутньої підготовки до до­слідження.

Пацієнт приймає 60мл рици­нової олії о 12-13год дня на­передодні дослідження. Па­цієнту дозволені сніданок, обід і вечеря ввечері напере­додні дослідження. Примітка. Якщо в пацієнта пронос — рицинова олія про­типоказана!

Зробити 2 очисні клізми з ін­тервалом 1год увечері напе­редодні дослідження. Зробити 1-2 очисні клізми вранці напередодні дослід­ження (не пізніше ніж за 2год до дослідження). Супроводити пацієнта в рент­генологічний кабінет на при­значений час

Забезпечується право пацієнта на інформацію й мотивація до пра­вильної підготовки до дослідження.

Забезпечується усвідомлена участь пацієнта в підготовці.

Забезпечується ретельне очищення верхніх відділів товстої кишки.

Забезпечується очищення нижнього відділу товстої кишки.

Забезпечується своєчасне виконан­ня процедури

Алгоритм №21

"Підготовка до рентгенологічного дослідження жовчного міхура і жовчовивідних шляхів"

Мета: діагностика захворювань жовчного міхура.

Протипоказання: тяжкі ураження печінки, гострі запаль­ні захворювання печінки з підвищеною температурою тіла.

Послідовність дій

Вказівки до виконання, примітки, попередження

Пероральна холецистографія: провести бесіду про необхідність дослідження й навчити підготов­ки до нього.

Дати таблетки контрольної речо­вини за 14—17год до досліджен­ня, малими порціями протягом 1год через кожні 10хв, запивати солодким чаєм.

Уранці натще привести пацієнта в рентгенологічний кабінет

Звільнити кишки від умісту природним шляхом перед до­слідженням. При метеоризмі поставити очисну клізму вве­чері, за дві години до сну.

Примітка, Забезпечити па­цієнта письмовою інформацією, якщо він має труднощі в нав­чанні.

Примітка. Дозу і вид контрас­тної речовини визначає лікар-рентгенолог

Внутрішньовенна холецистогра­фія:

провести бесіду про необхідність дослідження, навчити підготовки до нього.

За 1-2 дні до дослідження про­вести пробу на чутливість до рентген-контрастного засобу. У разі не­гативної проби продовжити підго­товку.

Напередодні ввечері провести очисну клізму.

Уранці натще привести пацієнта в рентгенкабінет

Примітка. Забезпечити па­цієнта письмовою інформацією, якщо він має труднощі в на­вчанні

Алгоритм №22

"Навчання пацієнта збирати сечу на аналіз для визначення активності амілази"

Мета: забезпечити якісну підготовку до дослідження і своєчасне отримання результату.

Підготовка: інформувати і навчити пацієнта.

Оснащення: чиста й суха скляна банка, направлення/ети­кетка.

Етапи

Обґрунтування

1. Пояснити пацієнту/члену ро­дини зміст і необхідність майбут­нього дослідження і отримати його згоду на дослідження

Забезпечити право пацієнта на інформацію, усвідомлену участь пацієнта в дослідженні

2. Пояснити мету і перебіг май­бутньої підготовки до досліджен­ня

Залучити пацієнта/родину до усвідомленої участі в підготовці

3. а) в амбулаторних умовах: пояснити пацієнту правила підго­товки посуду для збирання сечі: скляну банку ємністю 200мл із кришкою необхідно промити со­дою;

б) в амбулаторних і стаціонарних умовах: ознайомити пацієнта/ро­дину з умовами збирання сечі: сечу збирають у будь-який час без спеціальної підготовки в кіль­кості 100мл.

У лабораторію доставляють свіжовипущену теплу сечу!

Примітка. Своєчасні методики дають змогу визначати амілази в холодній сечі. Медсестра повинна знати, яку методику застосову­ють.

В амбулаторних умовах сечу зби­рають прямо в поліклініці і відра­зу ж відносять банку в лабора­торію

Умова, що вимагає методики визначення амілази

4. Попросити пацієнта повторити всю інформацію, поставити пи­тання з техніки підготовки зби­рання сечі

Переконатися в тому, що па­цієнт правильно зрозумів ін­формацію

5. Указати, до яких наслідків призведе порушення рекомендацій медсестри

Порушення умов підготовки і збирання матеріалу призведуть до помилкових результатів дослідження, що утруднить діагностику і лікування

6. а) в амбулаторних умовах: дати направлення на дослідження, заповнивши його за формою; пояснити пацієнту, куди і коли він/родина повинні принести банку і направлення; б) в умовах стаціонару: зазначити місце і час, куди принести банку; вчасно доставити зібраний матеріал у лабораторію

Забезпечити своєчасне дослідження

АЛГОРИТМ №23

"Взяття крові з вени для біохімічного дослідження"

Етапи

Обґрунтування

Підготовка до процедури

1. Підготуйте оснащення

Забезпечення чіткості й ефективності в роботі.

2. Установіть доброзичливі стосунки з пацієнтом; поясніть хід та мету процедури, отримайте згоду.

Забезпечення участі в процедурі і права на інформацію

3. Підготуйте руки до роботи, одягніть маску, окуляри рукавички, нарукавники, фартух.

Забезпечення інфекційної безпеки

Виконання процедури

1. Підготуйте до роботи одноразовий шприц.

2. Допоможіть пацієнту зайняти зручне положення. Передпліччя укладіть на тверду основу внутрішньою поверхнею догори.

Забезпечення безпеки пацієнта під час маніпуляції

3. Під лікоть пацієнта покладіть валик, накритий цератою. Визначте пульс.

Забезпечення максимального розгинання руки в ліктьовому суглобі

4. На середину плеча накладіть джгут

Створюється штучний венозний застій

5. Визначте пульс

Виключення перетискування артерії

6. Попросіть пацієнта декілька разів стиснути і розтиснути кулак.

Вени стають більш наповненими.

7. Обробіть руки в рукавичках спиртом.

Забезпечення асептики.

8. Обробіть ін'єкційне поле ватною кулькою, змоченою спиртом в напрямку знизу до гори.

Забезпечується інфекційна безпека та додаткове нагнічування крові під джгут.

9. Ретельно пропальпуйте місце ін'єкції та оберіть найбільш придатну вену.

Профілактика ускладнень

10. Повторно обробіть спиртом місце ін'єкції, залишки спирту зніміть сухою стерильною ватною кулькою. На 2 см нижче місця пункції покладіть стерильну серветку.

11. Візьміть шприц у праву руку так, щоб другий палець фіксував муфту голки, п'ятий - поршень, решта охоплювали циліндр шприца.

Дотримання техніки виконання маніпуляції.

12. Зафіксуйте вену лівою рукою, попросіть пацієнта затиснути кулак.

Зменшується рухливість вени

13. Тримаючи шприц паралельно до шкіри, зрізом голки догори,

проведіть венепункцію.

14. Відчувши "провал", повільно потягніть поршень до себе до появи крові в шприці

15. Продовжуйте тягнути поршень на себе, набираючи необхідну кількість крові.

Кількість крові залежить від виду і кількості аналізів.

16. Лівою рукою розв'яжіть джгут, не змінюючи положення правої руки. Попросіть пацієнта розтиснути кулак

Попередження виникнення гематоми.

17. Приклавши до місця пункції кульку, змочену спиртом, швидким, але обережним рухом витягніть голку на серветку.

Кульку прикладайте не притискуючи, щоб гострі краї голки не пошкодили стінки вени, та тканини.

18. Попросіть пацієнта зігнути руку в ліктьовому суглобі, разом з ватною кулькою на 3 - 5 хв.

Зупинка кровотечі.

19. Одягніть на голку ковпачок та зніміть голку разом з ковпачком зі шприца: занурте її в дезрозчин.

Запобігання безпеки медсестри під час роботи

20. Випустіть повільно кров по стінці пробірки, яка знаходиться в штативі

Запобігання пошкодження еритроцитів, та гемолізу

Завершення процедури

1. Проведіть дезінфекцію шприца та використаного матеріалу

Профілактика передачі інфекційних захворювань

2. Поможіть пацієнту зайняти зручне положення, поцікавтеся його самопочуттям.

3. Встановіть штатив в контейнер, потім в бікс, ущільнивши поролоном.

Забезпечення безпеки під час транспортування.

4. Вимийте й осушіть руки

5.Зробіть запис про виконану маніпуляцію у відповідній медичній документації, та доставте бікс з кров'ю до клінічної лабораторії

Примітка: При тривалому накладенні джгута змінюються деякі показники крові, що приводить до помилкової оцінки результату. взятті крові на біохімічне дослідження пацієнт повинен з з'явитися натще.