Інтегральна оцінка еколого-меліоративного стану

Оцінка окремого показника стану, бали	Середній бал, бс	Еколого-меліоративний стан (якісна характеристика категорії)
0,2	До 0,4	Добрий
1,0	0,4—2,0	Задовільний
5,0	2,0—10,0	Задовільний з загрозою погіршення
25,0	10,0—30,0	Незадовільний
125,0	Понад 30,0	Дуже незадовільний

Прогнозування еколого-меліоративного стану зрошуваних і прилеглих до них земель виконують на основі оцінювання потенційної і фактичної стійкості земель.

Еколого-меліоративна стійкість землі — здатність геологічного середовища протистояти впливу зрошувальних меліорацій, враховуючи рівень техногенного навантаження.

Потенційною еколого-меліоративною стійкістю земель вважають природно зумовлену здатність геологічного середовища протистояти дії зрошення. Вона характеризує максимально можливі зміни, що виникають під дією агротехнічного навантаження без запобіжних або природоохоронних заходів. Цю стійкість визначають на початку ведення моніторингу зрошуваних і прилеглих до них земель на основі оцінювання показників еколо- го-меліоративного стану.

Залежно від результатів оцінювання виокремлюють чотири категорії стійкості земель:

стійкі (1,0 бал),

умовно нестійкі (5,0 балів),

нестійкі (25,0 балів),

дуже нестійкі (125,0 балів).

До першої категорії відносять землі з середнім балом стійкості менше 2;

до другої — 2—10;

до третьої — 10—ЗО,

до четвертої — понад ЗО балів.

Фактична еколого-меліоративна стійкість земель вказує на ступінь трансформації геологічного середовища під впливом техногенних чинників на певний момент часу. Її оцінюють за показниками, що характеризують еколого-меліоративний стан земель і його зміни у часі з урахуванням рівня техногенного навантаження.

За результатами оцінювання виокремлюють п'ять категорій фактичної еколого-меліоративної стійкості:

стійкі (0,2 бала),

умовно стійкі (1,0 бал),

умовно нестійкі (5,0 балів),

нестійкі (25,0 балів)

дуже нестійкі (125,0 балів).

До І категорії відносять землі, де за розрахунками середній бал Бс не перевищує 0,4 бала;

до II — 0,4— 2,0;

III — 2,0—5,0;

IV — 5,0—10,0;

V — понад 10,0 балів.

Оцінювання фактичної еколого-меліоративної стійкості земель залежно від їх еколого-меліоративного стану та техногенного навантаження виконують щороку, за умо¬ви, що Бс > 2,0 балів і один раз на 4—5 років при Бс < 2,0.

Прогнозування еколого-меліоративного стану земель в умовах зрошення здійснюють шляхом зіставлення потенційної і фактичної еколого-меліоративної стійкості земель на різні періоди часу з урахуванням рівня техногенного навантаження на територію.

Оцінюючи позитивні і негативні процеси, що супроводжують меліорацію, необхідно проводити систематичні спостереження і контролювання змін, які відбуваються як на меліорованих землях, так і на прилеглих до них територіях. Для з'ясування ситуації на досліджуваних землях і отримання комплексної інформації, крім проведення звичайних спостережень, доцільно використовувати дані аерокосмічної зйомки, отриманої за допомогою супутників, космічних кораблів, літаків. Ці дані дають змогу розробити ефективні природоохоронні заходи по раціональному використанню водних і земельних ресурсів.