
- •Тема 1. Вступ до вивчення етики ділового спілкування. План.
- •1.Комунікативна професіограма.
- •2. Ділове спілкування: визначення, особливості.
- •3. Форми непроцесуального ділового спілкування.
- •Тема 2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії
- •1. Поняття про спілкування.
- •2. Культура спілкування.
- •3. Спілкування і діяльність.
- •Тема 3. Моральні норми та принципи, їх роль у процесі ділового спілкування План
- •Тема 4. Етика і культура спілкування в пам’ятках історії та культури.
- •Тема 5. Психологічна природа спілкування. План
- •Iнколи ці види взаємодiї позначаються iншими термiнами:
- •Тема 6. Структура спілкування. План
- •1. За кількістю учасників:
- •2. За особливостями сприймання суб’єктів :
- •3. За тривалістю самого процесу спілкування:
- •4. За характером взаємин суб’єктів:
- •5. Залежно від досягнення мети:
- •1. Інформативно-комунікативна:
- •Тема 7. Добір способів ділового спілкування План
Тема 2. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії
План
1.Поняття про спілкування.
2.Культура спілкування.
3.Спілкування і діяльність.
1. Поняття про спілкування.
Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерства й керівництва, згуртованості і конфліктності, міжособистісних взаємин та ін. Спілкування допомагає глибше розглянути процес міжособистісної взаємодії. Інтерес до спілкування виявляють представники різних наук, бо воно є багатовимірним, багаторівневим феноменом. Філософи, наприклад, аналізують спілкування як спосіб реалізації суспільних відносин, розглядають його як вид діяльності, де фіксуються суб’єкт-суб’єктні відносини, досліджують вплив спілкування на формування особистості. Саме вони наголосили на необхідності усвідомлення значущості іншого і цінності звернення до нього як до рівноправного та відповідального суб’єкта. Дослідження проблем спілкування в загальнофілософському плані є методологічною основою, на якій базується вивчення цього феномена в інших наукових дисциплінах, наприклад в етиці, психології, соціології, медицині, педагогіці.
Спілкування – основна форма людського буття. Його відсутність чи недостатність може деформувати людську особистість. Спілкування є основою практично всіх наших дій, служить життєво важливій меті встановлення взаємозв’язків і співпраці. У його процесі можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водночас пережити емоційний стан, що виникає в результаті цього.
Спілкування – це процес установлення й розвитку контактів між людьми , що виникає як потреба у спільній діяльності та включає:
сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування) – пізнання себе та іншого;
обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування) - приймання і передання інформації;
вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування) – обмін думками, діями, цінностями.
У загальному вигляді спілкування є формою життєдіяльності людей і необхідною умовою їх об’єднання (людина – соціальна істота) та розвитку окремої особистості. Соціальний зміст спілкування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, яка передається від покоління до покоління. Спілкування також є важливим фактором психологічного розвитку людини.
Отже, спілкування – це міжособистісна і міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одне одного й обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо). Інакше кажучи, спілкування – це взаємодія двох або більше людей, спрямована на узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин і досягнення загального результату.
Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе , ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакт або взагалі уникати їх.
Цікаво, що в основному із розуміння ролі й знання механізмів спілкування виник менеджмент як функція з керівництва людьми і галузь людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. Менеджер та керівник витрачають на спілкування 50-90% робочого часу, щоб реалізувати свою роль у міжособистісних взаєминах, інформаційному обміні та у процесі прийняття рішень і виконання управлінських функцій планування, організації та контролю.