Техніка безпеки при сепаруванні молока

1. Перед роботою добре вивчіть посібник з експлуатації сепаратора і догляду за ним.

2. Необхідно, щоб були обгороджені металевою сіткою привідні ремені і кожухом великі і малі шестерні.

3. Привід від електродвигуна повинен бути в металевій трубі, а в місцях з'єднань добре ізольований від вологи. Кожух двигуна повинен бути заземлений.

4. Не допускайте в роботу неправильно чи неміцно укріплений сепаратор.

5. Не встановлюйте на веретено і не приводьте в обертання барабан, не затягнутий гайкою.

6. Не обертайте рукоятку зі швидкістю, що перевищує граничне число обертів.

7. Стежте за різбленням затискної гайки і трубки днища. Гайка може під час роботи зрізатись, і барабан розлетітися на частини.

8. Рукоятку обертайте рівномірно і плавно.

9. При виникненні підозрілих шумів і різкому тремтінні сепаратора негайно припиніть роботу й усуньте причини несправності.

10. Під час роботи сепаратора не знімайте і не встановлюйте приймальні баки для вершків, відвійок, поплавкову камеру.

11. Не приступайте до розбирання сепаратора до повної зупинки барабана.

12. Не гальмуєте барабан при зупинках.

Визначення якості вершків

Відбір проб для аналізу. Середню пробу вершків для аналізу беруть по закінченні сепарування пропорційно їх кількості. Брати пробу вершків під час сепарування з-під вершкового ріжка не можна, тому що в процесі сепарування жирність вершків міняється.

Вершки перед взяттям проби ретельно перемішують колотівкою, роблячи нею близько 20 рухів. Відбирати проби вершків краще черпачками. При користуванні трубкою на неї надягають гумове кільце, що вільно рухається, яке після виймання трубки із посуду опускають вниз, тим самим скидаючи вершки з її зовнішньої поверхні. В склянку для проб зливають тільки вершки, що знаходяться в трубці. Перед взяттям наступної проби трубку ополіскують вершками, які мають бути відібрані.

Проби зберігають при температурі не вище 8С; в зимовий час проби не повинні замерзати. У виняткових випадках допускається консервування вершків, яке проводять так само, як і молока.

Перед дослідженням проби вершків, для зменшення в'язкості, нагрівають до 30-35С, занурюючи посуд з продуктом в теплу воду, а потім охолоджують до 20С. Вершки перемішують, переливаючи 3-4 рази з однієї колби в іншу. Загальна проба для визначення вмісту жиру і кислотності повинна бути масою 50-100 гр. Відбір проб від підморожених вершків і з жиром, що збився, не роблять.

Техніка визначення вмісту жиру

Кількість жиру у вершках визначають у вершковому жиромірі.

1. На обох шальках спеціальних ваг встановити по 4 жироміри. Якщо немає спеціальних ваг, можна використовувати звичайні технічні, підвішуючи на гачки коромисел на тонкому дроті по одному жироміру.

2. Зрівноважити ваги, поставити на праву шальку гирьку 5 г і в жиромірі, закріпленому на лівій шальці, зважити 5 г досліджуваних вершків.

3. Зняти гирьку і відважити в жиромір на правій чашці ваг рівну йому за масою кількість продукту (5 г). При роботі на спеціальних вагах гирьку помістити на ліву чашку і взяти наважку продукту в другий жиромір на правій чашці.

4. Долити в жироміри по 5 мл води, 10 мл сірчаної кислоти (щільність 1,81-1,82) і 1 мл ізоамілового спирту. Далі вести визначення так, як зазначено для молока.

Жиромір вказує вміст жиру у відсотках. Об’єм двох поділок шкали жироміра за ДСТ 1963-74 відповідає 1% жиру. Розбіжність між паралельними визначеннями не повинні перевищувати 0,5%. У вершків жирністю вище 40% беруть наважку 2,5 г , а води 7,5 мл. В цьому випадку вміст жиру в продукті відповідає показнику жироміра, помноженому на 2