
- •«Бюджет та бюджетування» Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни
- •Тема 1. Сутність, призначення і роль бюджету держави
- •Тема 1. Сутність, призначення і роль бюджету держави
- •2. Бюджетна тактика та бюджетна стратегія.
- •Тема 2. Бюджет як основний фінансовий план держави
- •Тема 2. Бюджет як основний фінансовий план держави
- •Види дефіциту бюджету
- •Тема 3. Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи України
- •Тема 3. Бюджетний устрій і побудова бюджетної системи
- •Тема 4. Система доходів і видатків бюджету
- •Тема 4. Система доходів і видатків бюджету
- •Тема 5. Видатки бюджету на економічну діяльність держави та науку
- •Операційні витрати
- •Цільове фінансування
- •Контрактне фінансування
- •Тема 6. Видатки бюджету в соціальну сферу і на соціальний захист
- •Показники розраховуються станом на:
- •Кількість класів визначається:
- •Місячна заробітна плата вчителя розраховується так:
- •Планування фонду оплати праці школи.
- •Джерела фінансування
- •Планування витрат по кошторису
- •Основна форма соціального захисту населення – соціальне страхування
- •Структура витрат на соціально-культурні заходи
- •Тема 7. Видатки бюджету на оборону та управління
- •Тема 8. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу
- •3 Видатки на обслуговування державного боргу та методи управління ним
- •За недостатньої платоспроможності держави можуть застосовуватися методи коригування позикової політики. Методи управління державним боргом
- •Основна:
- •Додаткова:
2. Бюджетна тактика та бюджетна стратегія.
Бюджетна стратегія — це довгостроковий курс бюджетної політики держави, що розрахований на перспективу та зумовлює розв’язання крупномасштабних завдань, які визначаються загальнонаціональною стратегією соціально-економічного розвитку країни. Бюджетна стратегія має встановлювати основні напрями бюджетної політики та спрямовуватись на розробку таких еконо- мічних важелів, які були б націлені на їх реалізацію. Процес розробки бюджетної стратегії в Україні за існуючих умов господарювання наражається на серйозні труднощі, подолання яких вимагає фундаментальних наукових досліджень у сфері бюджетних відносин.
Основою розробки бюджетної стратегії є бюджетне прогнозування, що є складовою прогнозування макроекономічного розвитку соціально-економічних процесів у країні взагалі. Бюджетне прогнозування — це процес розробки основних показників Державного бюджету на перспективу, прогнозування найважливіших надходжень видатків бюджету.
Прогнозування надходжень до бюджету є однією з головних проблем, що виникають під час складання бюджету. Існування різних форм власності і методів господарювання, відсутність будь-якого директивного управління виробництвом роблять непридатним для цього нормативний метод розрахунків надходжень, який був досить поширений за часів планової економіки.
Методика розрахунків, що застосовуються в умовах стабільного ринку, також не забезпечує потрібної точності прогнозу, оскільки базується на попередньому прогнозі номінальних значень головних макроекономічних показників: ВВП, обсягів споживання та інвестицій тощо. В умовах перехідної економіки ці значення суттєво залежать від структури витрат зведеного бюджету, яка не може бути визначена без обсягів надходжень до нього.
Стабільність у часі найважливіших бюджетних нормативів і ставок оподаткування у країнах з розвинутою ринковою економікою, наявність однорідних статистичних виборок достатньої довжини дозволяють широко застосовувати для такого прогнозування методи прикладної статистики й економетричні моделі. Інша ситуація складається в умовах перехідної економіки. Платоспроможний попит — найважливіший фактор, який визначає обсяги виробництва, отже, і прогноз значень ВВП. Суттєва складова цього попиту — витрати на суспільне споживання (гро-мадську безпеку, охорону здоров’я, освіту тощо) — фінансується з держбюджету. Багато індивідуальних споживачів (працівники сфери освіти, охорони здоров’я, управління, військовослужбовці) також одержують свої доходи у бюджетній сфері. Таким чином, точний прогноз ВВП неможливий без урахування обсягів і структури бюджетних витрат, але й надходження до бюджету за зазначеною методикою можна розрахувати лише виходячи з прогнозу ВВП. Інший недолік статистичних методів полягає у тому, що сильний вплив важкопрогнозованих, навіть узагалі непередбачуваних неекономічних факторів (таких, як термінові витрати з держбюджету, спричинені загостренням соціально-політичної ситуації) також ускладнює їх застосування в умовах перехідної економіки. Усе це вимагає підходів, які б спиралися на сучасні кількісні методи досліджень. Це системний аналіз і математичне моделювання. Для реалізації даних підходів в Інституті кібернетики НАН України була розроблена моделююча система «Бюджет», призначена для розв’язання завдань бюджетного й макроекономічного моделювання, зокрема оцінювання очікуваних надходжень до держбюджету та його найважливіших видатків, прогнозування динаміки цін, обсягів платоспроможного попиту, експорту, імпорту тощо. Побудовано систему за блоковим принципом. Кожен з блоків — це окрема економіко-математична модель (або група моделей), яка характеризується значеннями вхідних і результуючих показників. Останні, у свою чергу, можуть служити вхідною інформацією для інших блоків. Змінюючи внутрішню структуру блоків, можна врахувати особливості економічної ситуації, специфіку розв’язуваних задач, ступінь деталізації розрахунків.
Зокрема, кожен рік в Інституті кібернетики НАН України для Комісії з питань бюджету Верховної Ради здійснюється аналіз проектів Державного бюджету. Робиться це на основі оцінки інформації про найважливіші показники економіки України. Оскільки результати виконання бюджету суттєво залежать від загаль-ної макроекономічної ситуації, на яку впливають важкопередбачувані фактори, тож багатоваріантність розвитку подій, зумов-лена дією таких чинників, ураховується шляхом сценарного прогнозування. Розробка експертами певних сценаріїв впливу подібних факторів передує здійсненню прогнозів для кожного із сценаріїв.
У межах кожного макроекономічного сценарію (оптимістичного, песимістичного, нейтрального) можуть розроблятися різні підсценарії функціонування бюджету за певних умов. Це дає змогу врахувати якомога більшу кількість аспектів модельованого процесу, оцінити вплив чинників і, якщо вони частково керовані, розробити рекомендації щодо впливу на них.
Бюджетна тактика є швидкодіючим механізмом бюджетної політики в країні, гнучким методом пошуку короткострокової рівноваги, стабілізації та пристосування до умов, що постійно змінюються. Бюджетна тактика фактично є продовженням, конкретизацією бюджетної стратегії. За допомогою бюджетної тактики органи управління забезпечують реалізацію поточних завдань функціонування та розвитку бюджетної системи країни на певному історичному етапі. Проте бюджетна тактика є гнучкішою, оскільки визначається динамікою економічних умов і соціальних факторів.
Основою розробки бюджетної тактики є бюджетне планування — важлива складова фінансового планування, підпорядкована вимогам фінансової політики держави. Економічна сутність бюджетного планування полягає в централізованому розподілі та перерозподілі ВВП між ланками фінансової системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку країни в процесі складання та виконання бюджетів різного рівня.
Бюджетне планування є складовою бюджетного процесу, що включає порядок складання та виконання бюджету, його нормативно-правову та організаційну основу, а також питання теорії та методології складання бюджетів країни. Результатами бюджет-ного планування є проект зведеного Державного бюджету — основного фінансового плану держави на поточний рік, а також бюджети різних рівнів державної влади (місцеві, суб’єктів держави тощо).
Бюджетний процес — регламентована законодавством діяльність органів влади щодо складання, розгляду, затвердження і виконання центрального та місцевих бюджетів. Його зміст визначається державним і бюджетним устроєм країни, бюджетними повноваженнями відповідних органів та юридичних осіб.
Методи світової практики, що використовуються при бюджетному плануванні є досить різноманітними, особливо стосовно розрахунку надходжень і видатків, і зазнали в історичному плані значних змін. Так, з розширенням масштабів мобілізації ресурсів і необхідністю якомога ефективнішого їх використання при розробці бюджету в 60-х роках спочатку в США, а пізніше і в інших країнах почали застосовувати програмно-цільовий метод, в тому числі системний аналіз, економетричні моделі, електронно-обчислювальну техніку. В 1961 році нова система вперше була запроваджена Міністерством оборони США і дістала назву «Планування — програмування — розробка бюджету» (ППБ). З 1965 року ця система поширилась на інші міністерства. За цією методикою розроблявся багатоваріантний бюджет, який в основному пов’язувався з економічними програмами країни з урахуванням загальних проектів розвитку. ППБ — це системно-варіантний метод планування на основі принципу «плинний бюджет».
ППБ включає три статті |
||
|
||
І — планування |
ІІ — програмування |
ІІІ — бюджетування (розробка бюджету) |
|
||
|
|
|
Рис. 2. Зміст ППБ
З 1973 року американська адміністрація переходить від системи ППБ до нового методу — цільового управління фінансами, в основу якого покладено розробку програм окремих міністерств і відомств. З 1976 року була введена система складання бюджету на нульовій основі, за принципом щорічного перегляду «з нуля» державних програм без урахування вже проведених витрат за попередньо прийнятими програмами. В Німеччині бюджет, складений на основі програмно-цільового методу, дістав назву кон’юнктурно-нейтрального. Нові методи складання бюджету під назвами «раціоналізація вибору бюджетних рішень» та «програмний аналіз та огляд» широко застосовуються відповідно у Франції, Великобританії.
Отже, можна дійти висновку, що методи бюджетного планування, програмування та прогнозування мають використовуватися в комплексі з метою оптимізації розподілу фінансових ресурсів держави. Бюджетна стратегія і тактика як способи формування бюджетної політики держави на практиці мають спрацьовувати одночасно та ефективно.
Основні документи для формування бюджетної тактики в Україні:
макроекономічний прогноз соціально-економічного розвитку країни, складовим елементом якого є основні прогнозні показники зведеного бюджету країни;
основні напрями бюджетної політики (Бюджетна резолюція).
Слід зазначити, що в основу розробки «Основних напрямів бюджетної політики» в Україні кладуться матеріали, які готуються Міністерством фінансів, Міністерством економіки та централізованими галузевими органами виконавчої влади, місцевими органами самоврядування. В них формулюються головні пріоритетні напрями бюджетної політики на плановий рік, які повинні стати орієнтиром для Уряду, що керує складанням проекту бюджету, і для Верховної Ради при розгляді бюджету. У цих матеріалах визначаються: макроекономічні цілі та обов’язково розмір дефіциту бюджету; загальний обсяг дохідних надходжень; положення, які є основою формування видаткової частини бюджету; наводяться завдання Уряду, які слід враховувати (див. ст. 33 Бюджетного кодексу України).
В Україні основною новацією, запропонованою в рамках Бюджетного кодексу, є відсутність Бюджетної резолюції як обов’язкової постанови Верховної Ради при прийнятті Державного бюджету на наступний рік. Досвід існування цього документа у царині вітчизняного бюджетотворення зафіксував його декларативність, багатомовність і необов’язковість для Уряду. Натомість Бюджетним кодексом запропоновано запровадити процедуру слухань з питань бюджетної політики. Ядром цих слухань є доповідь прем’єр-міністра або (за його дорученням) міністра фінансів про «Основні напрями бюджетної політики» на наступний період. Верховна Рада України або схвалює, або бере до відома зазначений документ.
3. Бюджетний механізм, його призначення та структура, роль в регулюванні соціально-економічних процесів у державі.
Бюджетний механізм може бути охарактеризований як комплекс спеціально розроблених і законодавчо закріплених у державі форм і методів створення і використання фінансових ресурсів для регулювання економічних і соціальних процесів. Основною метою цього регулювання є фінансове забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки, а також соціальних гарантій населенню.
В економічній літературі відсутня єдина думка щодо визначення поняття "фінансовий механізм". У працях провідних західних учених фінансовий механізм не вивчається як окремий об'єкт, але всебічно досліджуються фінансові методи впливу на підприємство, державу і суспільство. Структура фінансового механізму, розроблена українськими вченими, найбільш логічна. Так, О. Д. Василик і К. В. Павлюк зазначають, що "згідно зі структурою фінансової системи фінансовий механізм поділяється на такі складові: фінансовий механізм підприємств, організацій, установ; бюджетний механізм; страховий механізм тощо". Отже, бюджетний механізм є складовою фінансового механізму.
Бюджетний механізм як складова ланка загальної системи управління економікою значною мірою визначає характер економічної системи в цілому.
Кількісна та якісна характеристика бюджетного механізму обумовлюється об’ємом фінансових ресурсів, що акумулюються і витрачаються за відповідними рівнями господарського управління, технологією мобілізації і використання. Важливо вірно обрати технологію цих процесів: суб'єкт і об'єкт мобілізації і витрачання фінансових ресурсів, показники, ставки, норми, санкції, пільги, тобто весь інструментарій здійснення руху фондів грошових коштів.
Призначення бюджетного механізму зводиться до двох основних функцій: забезпечення і регулювання економічних і соціальних процесів у державі.
Бюджетне забезпечення здійснюється через використання методів бюджетного фінансування, кредитування тощо. Кожний з цих методів має особливість застосування на практиці. При бюджетному фінансуванні враховуються умови визначення обсягів фінансування, періодичність передачі коштів, норми витрат на конкретний вид витрат та ін. При кредитуванні визначаються умови надання кредитів.
Для того, щоб профінансувати відповідні заходи або програми, необхідно відпрацювати і законодавчо встановити форми мобілізації ресурсів за допомогою податків, зборів та інших платежів. Це дуже важлива складова бюджетного механізму в цілому, вона часто розглядається як самостійна ланка фінансового механізму - податковий механізм.
Бюджетне регулювання уявляє собою метод здійснення функцій управління економічними і соціальними процесами. Використовуючи їх, держава через встановлення форм і методів акумуляції фінансових ресурсів та їх використання стимулює або локалізує певні явища і процеси. Виділяючи кошти на розвиток економіки, держава стимулює розвиток таких виробництв, які в умовах ринку не можуть забезпечити свій розвиток за рахунок власних ресурсів.
Структура бюджетного механізму представлена на рис. 1.5.
Бюджетний механізм у цілому уявляє собою принципову схему практичного використання бюджетних коштів в економіці держави, їх впливу на відповідні процеси. Водночас він має свої відмінності у практичному застосуванні на рівні держави, суб’єктів господарювання чи верств населення.
Економічна сутність бюджетного механізму визначається двома підходами: з одного боку, бюджетний механізм можна розуміти як процес функціонування самих бюджетних коштів (відображення внутрішньої організації функціонування фінансових ресурсів), з іншого - як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на стан і розвиток економіки (відображення зовнішньої дії функціонування бюджету і фінансових ресурсів як фактору впливу на стан економіки).
Бюджетний механізм
Рис. 1.5. Структура бюджетного механізму
Таким чином, бюджетний механізм — це сукупність форм і методів формування і використання бюджетних ресурсів, що застосовуються з метою впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства.
Питання для самоконтролю:
Визначте основні етапи бюджетної політики.
Наведіть порівняльну характеристику бюджетної політики та бюджетної тактики.
Опишіть, які на теперішній час передбачені штрафні санкції в Бюджетному кодексів?