Використання знаків безпеки

Найбільш надійним способом попередження пожеж є за­стосування пожежної сиг­налізації (див. рис. 1). По­жежні оповіщувачі пере­творюють неелектричні фі­зичні величини (теплова і світлова енергія, рух диму) в електричні, й передають ці сигнали на прийомну станцію.

Рис. 1. Оповіщувачі пожежної сигналізації

Пожежна   сигналізація поділяється на:

• променеву, в якій кожен оповіщувач   включений   в окрему пару проводів;

• кільцеву, де всі оповіщувачі включаються в один загальний провід (кільце).

Оповіщувачі спрацьовують від світла (полум'я, іскри), диму, тепла. Від світла оповіщувачі спрацьовують під впливом ульт­рафіолетових променів. Вони є найбільш чутливими. Димові автоматичні оповіщувачі працюють на фотоелементах або на іонізаційних камерах. Теплові оповіщувачі спрацьовують при певному підвищенні навколишньої температури.

Оповіщувачі можуть бути автоматичними та ручними. Ав­томатичний оповіщувач — це прилад оповіщення, який реагує на супутні фактори пожежі, від яких спрацьовує. Ручний поже­жний оповіщувач — це пожежний оповіщувач з ручним спосо­бом приведення в дію. Телефонний зв'язок також входить до системи пожежної сигналізації.

Існують способи, що дозволяють навіть без приладів визна­чати випадки початку горіння речовин. Точність такого контро­лю низька, але прояви пильності в питаннях пожежної безпеки не є зайвими. До цих простих способів відносяться:

виявлення запаху, не властивого для даної ситуації (фо­сген — запах прілого сіна, ціанистий водень — запах гіркого мигдалю, сірководень — запах тухлих яєць і т.д.);

виявлення диму, завіси, хмари, відмінних за кольором від повітря.

При виникненні пожежі необхідно використовувати речо­вини, що припиняють процес горіння. До основних вогнєгасних речовин відносять:

• воду (95% пожеж гасять водою);

• піноутворювач (ПО-6К, ПО-ЗА т.д.);

• порошки (ПС, ПСБ-3, П-1А, ПФ і т.д.);

• вуглекислота, хладони;

• пісок;

• повстина, брезент.

При наявності в повітрі 40% води горіння припиняється. Дія різних вогнєгасних речовин відрізняється одна від одної. На­приклад, застосування брезентової накидки зменшує концент­рацію кисню і горіння припиняється. Горіння припиняється при вмісті кисню в повітрі нижче 12-14%.

Крім того, місце розташування вогнегасника відіграє велику роль при гасінні пожежі. Загальні вимоги до розміщення вогнегасників:

• їх розміщають у загальнодоступних місцях;

• у місці розміщення вогнегасників установлюється знак «Вогнегасник»;

• вогнегасники повинні розміщуватися там, де виключене влучення прямих сонячних променів;

• для громадських будівель і споруд вогнегасники розпо­ діляються так, щоб відстань від місця розташування вогнегасни­ка до місця можливого вогнища пожежі не перевищувала 20 м;

• вогнегасники повинні розміщуватися удалині від опалю­вальних і нагрівальних приладів.

Використання визначених видів і кількості вогнегасників на конкретному об'єкті залежить від багатьох складових, насампе­ред, від площі приміщень, виду і кількості пальних речовин на об'єкті і виду можливої пожежі. Існують наступні рекомендації з оснащення об'єктів і приміщень вогнегасниками:

• для громадських будівель і споруд площа приміщення на 1 вогнегасник ємністю 100 л складає 800 м2, при наявності в при­міщенні комп'ютерів рекомендується  мати два  вуглекислотні вогнегасники на 20 м2 площі підлоги;

• при будь-якій площі приміщень на поверсі має бути не ме­нше двох вогнегасників;

• при наявності в приміщеннях дорогого, коштовного устат­кування кількість вогнегасників необхідно збільшити;

• рекомендується оснащення приміщень грормадських буді­вель і споруд з площею підлоги на кожні 800 м2 вогнегасниками наступних видів і кількості:

а) найбільш прийнятне застосування двох вуглекислотних вогнегасників ємністю 5 чи 8 л;

б) менш прийнятне застосування чотирьох порошкових во­гнегасників ємністю 5 л;

в) у випадку відсутності зазначених вогнегасників можна використовувати: чотири вогнегасники ємністю 2 чи 3 л;

два порошкових вогнегасники ємністю 10 л;

чотири хладонових во­гнегасники ємністю 2 чи 3 л;

г) не рекомендується застосування порошкових вогнегас­ників ємністю 2 л.

На території об'єктів установлюються пожежні щити з роз­рахунку 1 щит на площу 5000 м2. У комплект засобів пожежога­сіння, що розміщаються на ньому, варто включати: вогнегасни­ки — 3 шт., шухляда з піском (обсягом 0,1, 0,5, 1 чи 3 м3) — 1 шт.; покривало з непального теплоізоляційного матеріалу чи повсті розміром 2x2 м — 1 шт.; багри — 3 шт.; лопати — 2 шт.; ломи — 2 шт.; сокири — 2 шт.; цеберка — 1 шт.

 -  проводити тренування з евакуації людей з будинку і примі­

щень не рідше двох разів на рік.

 - до сусіднього приміщення на цьому ж поверсі, що забезпе­чене евакуаційними виходами.

Допускається наявність одного евакуаційного виходу з приміщень, розташованих на будь-якому поверсі, якщо відстань від найбільш віддаленого робочого місця до цього виходу не перевищує 25 м, а кількість працюючих не більше: 5 осіб — у приміщеннях з виробництвами категорій А, Б і Е; 25 осіб — у приміщеннях з виробництвом категорії В; 50 осіб — у примі­щеннях з виробництвами категорій Г та Д. На об'єктах ОВС у будинках повинні бути передбачені два і більше евакуаційних виходів.

Евакуаційні проходи повинні бути виконані з визначеними умовами, з метою ефективної евакуації людей із усього будин­ку. До евакуаційних проходів висувають наступні вимоги:

• мінімальна ширина проходу повинна розраховуватися, але бути не менше 1 м;

• висота проходу на шляхах евакуації повинна бути не ме­нше 2 м;

• мінімальна ширина дверних прорізів розраховується, але не повинна бути меншою 0,8 м;

• двері на шляхах евакуації повинні відкриватися убік руху

при евакуації;  

• шляхи евакуації повинні мати знаки безпеки по шляху проходження;

• шляхи евакуації повинні мати евакуаційне освітлення;

• на всьому відрізку проходу не повинно бути порогів чи проміжних сходинок, при невеликій різниці рівнів підлоги пови­нні влаштовуватися пандуси з ухилом не більше 1:8;

• призначені для евакуації коридори повинні мати мініма­льну кількість поворотів;

- евакуаційні проходи повинні бути завжди вільними;

-   стіни та стелі на шляхах евакуації виконуються з непальних матеріалів, при нагріванні яких не утворюються токсичні газоподібні продукти;

- підлоги на шляхах евакуації повинні мати нековзну по­

верхню і виготовлені з матеріалів, що добре опираються сти­ранню;

• на сходовій клітці для видалення диму з шляхів евакуації

повинні бути передбачені віконні прорізи;

-   забороняється   влаштовувати   в  загальних  коридорах комори й убудовані шафи;

-     не можна знімати на балконах (лоджіях) сходів.

Ширина евакуаційного проходу є розрахунковою величи­ною, яку необхідно визначити для виключення утруднень при проходженні по проходах. Розрахунок ширини евакуаційних проходів необхідно робити для гарантування додаткової безпе­ки при пожежі на об'єктах у випадку, якщо розрахункова шири­на проходів менше фактичної. Максимально можливу кількість людей у будинку легко можна контролювати, запровадивши пропускний режим у будинок об'єкта.

До організаційних заходів гарантування пожежної безпеки варто віднести:

• створення служби пожежної охорони;

• створення ДПД, активу пожежних інспекторів і чіткого плану їх дій;

• навчання і підготовка кадрів;

• проведення інструктажів;

• розробка протипожежних інструкцій;

• масова робота серед працівників.