3.2.11 Ариз -71

Алгоритм вирішення винахідницьких завдань (АРИЗ) - комплексна програма алгоритмічного типу, заснована на законах розвитку технічних систем і призначена для аналізу і вирішення винахідницьких завдань. АРИЗ виник і розвивався разом з теорією вирішення винахідницьких завдань (ТРИЗ). Спочатку АРИЗ називався "Методикою винахідницької творчості". Автор системи - Г.С. Альтшуллер.

Система передбачає наступні стадії:

1 Аналітична стадія

1.1 Поставити завдання;

1.2 Уявити собі ідеальний кінцевий результат;

1.3 Визначити, що заважає досягненню цього результату (суперечність);

1.4 Визначити, при яких умовах вона на заважала б.

2 Оперативна стадія

2.1 Перевірка можливості змін у самому об’єкті: розмірів, форми, матеріалу, температури, тиску, швидкості, взаємного розміщення частин, зміну режиму роботи частин;

2.2 Перевірка можливості розділення об'єкта на незалежні частини:

2.2.1 Виділення слабкої частини;

2.2.2 Виділення "необхідної і достатньої" частини;

2.2.3 Розділення об’єкта на однакові частини.

2.3 Перевірка можливостей зміни зовнішнього середовища:

1. Зміна параметрів середовища;

2. Заміна середовища;

2.3.3 Розділ середовища на кілька окремих середовищ;

2.3.4 Використання властивостей зовнішнього середовища для виконання корисних функцій.

2.4 Перевірка можливих змін у сусідніх об’єктах:

2.4.1 Встановлення взаємозв’язку між незалежними об'єктами, які виконують одну роботу;

2. Усунення одного об’єкта за рахунок передачі його функцій іншому;

3. Збільшення числа об’єктів, які діють одночасно на обмеженій площі за рахунок використання вільної зворотної сторони цієї площі.

2.5 Дослідження прообразів з інших галузей техніки.

2.6 Повернення до початкового завдання і розширення його умов.

3 Синтетична стадія

1. Внесення змін у форму даного об’єкта.

2. Внесення змін в інші об’єкти, пов’язані з даним.

3. Внесення змін у методи використання об’єкта.

4. Перевірка дієвості знайденого принципу винаходу до вирішення інших технічних завдань.

Більш точним ї гнучким є АРИЗ - 71. Його перевагами є:

• наявність додаткових стадій, які дозволяють обробляти завдання до проведення аналізу;

• новий алгоритм більш детальний, у ньому важкі кроки розділені на підкроки;

• замість окремих способів вирішення завдань пропонується ціла система способів.

• використовується оператор РЧВ - серія експериментів у думці, які допомагають подолати звичні уявлення про об’єкт ( Р - змінюючи розміри від нуля до безмежності, Ч - змінюючи час від нуля до безмежності, В – змінюючи вартість від нуля до безмежності).

При використанні алгоритму існують два правила, які допомагають більш точно визначити кінцевий результат:

• не слід загадувати наперед, можливо, чи не можливо досягнути ідеального результату;

• не потрібно завчасно думати про те, як і якими шляхами буде досягнуто ідеальний кінцевий результат.

3.2.12 Типові принципи і способи усунення технічних суперечностей

1 Принцип дроблення:

• розділити об’єкт на незалежні частини;

• виконати об’єкт розбірним;

• збільшити ступінь дроблення об’єкта.

2. Принцип винесення (відділити від об’єкта частину, яка заважає, або навпаки, виділити єдино потрібну частину або властивість).

3. Принцип місцевої якості

• перейти від однорідної структури об’єкта (зовнішнього середовища, зовнішньої дії) до неоднорідної;

• різні частини об’єкта повинні мати різні функції;

• кожна частина об’єкта повинна знаходитись в умовах, які найбільш сприяють її роботі.

4 Принцип асиметрії (перейти від симетричної форми об’єкта до асиметричної).

5 Принцип об’єднання

• з’єднати однорідні і призначені для суміжних операцій об’єкти;

• об’єднати у часі однорідні і суміжні операції.

6 Принцип універсальності (об’єкт виконує кілька різних функцій, завдяки чому відпадає необхідність у інших об'єктах).

7 Принцип інтегруючої концентрації ("матрешки"):

• один об’єкт розміщений всередині другого об’єкта, який у свою чергу знаходиться всередині третього і т.д.;

• один об’єкт проходить через порожнину у другому об’єкті.