3. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту.

Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у просторовому переміщенні. Метою державного управління в галузі транспорту є своєчасне, повне і якісне задоволення зазначених потреб в перевезеннях та потреб оборони держави, захист прав під час транспортного обслуго­вування, безпечне функціонування транспорту, додержання необхідних темпів і пропорцій та інше.

В Україні діє єдина транспортна система. Вона повинна відповідати вимогам суспільного виробництва і національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки країни. Єдину транспортну систе­му становлять: транспорт загального користування (залізнич­ний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт і метрополітен); промисловий за­лізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Управління транспортом і комунікаціями регулюється зако­нами, кодексами, статутами, положеннями про окремі види транспорту і зв'язку. Організаційно-правові, економічні засади діяльності транспорту визначаються Законом України від 10 лис­топада 1994 р. "Про транспорт", Положенням про Міністерство інфраструктури України, затв. Указом Президента України від 12 травня 2011 р. № 581/2011 та низкою інших актів законодавства. Правовий статус залізничного транспорту визначається Законом України від 4 липня 1996 р. "Про за­лізничний транспорт", а також Статутом залізниць України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457, морського - Кодексом торговельного море­плавства (КТМ) України, річкового - ВК, авіаційного - ПК, автомобільного — Законом України від 30 червня 1993 р. "Про дорожній рух", а також Статутом автомобільного транспорту УРСР, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401, трубопровідного - Законом України від 15 трав­ня 1996 р. "Про трубопровідний транспорт".

Центральним органом виконавчої влади в цій галузі є Мі­ністерство інфраструктури України. Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінінфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сферах авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового, міського електричного транспорту та у сферах використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, метрополітенів, дорожнього господарства, забезпечення підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства (центральний орган виконавчої влади у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури).

Мінінфраструктури України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

Основними завданнями Мінінфраструктури України є:

формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах транспорту, використання повітряного простору України, туризму, діяльності курортів, дорожнього господарства;

формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері підготовки та реалізації в Україні інфраструктурних проектів для виконання завдань і заходів з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, інших міжнародних спортивних подій;

формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства.

Через Міністра інфраструктури України координується робота таких державних органів, як:

Державна авіаційна служба України

Державне агентство автомобільних доріг України

Державне агентство України з туризму та курортів

Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті

Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів

Згідно з Законом "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт — виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнарод­ному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Адміністративно-правове регулювання діяльності морського та річкового транспорту здійснюється нормами Закону "Про транспорт", ВК, КТМ, та Положенням про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті, іншими нормативними актами, які регулюють окремі питання діяльності морського і річкового транспорту, підзаконних актів, зокрема Статуту внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р. № 1801. Враховуючи, що довжина морського узбережжя Ук­раїни сягає 1900 км, наявність виходу до Середземного моря, виходу судноплавних річок до морського узбережжя, Україна заявила про свої наміри стосовно інтегрування у міжнародне співтовариство щодо водного транспорту.

Україна приєдналась до Конвенції про охорону морського життя на морі 1974 р., Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі, Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі тощо. Крім того, зазначається, що водні транспортні суспільні відносини регулюються міжнародними морськими звичаями.

Господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом підлягає ліцензуванню, відповідно до Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування". Ліцензійні умови з провадження такої діяльності встановлені спільним наказом Державного комі­тету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Мінтрансу України від 30 січня 2002 р. за №11/50 "Про затвер­дження Ліцензійних умов провадження господарської діяль­ності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом".

Автомобільний транспорт — галузь транспорту, яка забезпе­чує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними тран­спортними засобами.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення паса­жирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експеди­ційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Особливе місце серед нормативних актів, норми яких регу­люють діяльність автомобільного транспорту, посідає постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 "Про Правила дорожнього руху", якою визначено єдиний порядок дорожнього руху на усій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах Правил. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 затверджено Пра­вила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцен­зуванню відповідно до Закону "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

До складу авіаційного транспорту входять підприємства по­вітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та орга­нізації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Авіація як галузь — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.

У ст. 21 Закону "Про транспорт" визначено, що авіаційний транспорт входить до складу єдиної транспортної системи як структурна складова транспорту загального користування.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: