23

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПРАВА

ЗАТВЕРДЖЕНО

Декан юридичного факультету

____________ А.М. Куліш

«___» ___________201__ р.

Навчальна дисципліна

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

ЛЕКЦІЯ № 12

Тема: Адміністративно-правове регулювання в сфері захисту економічної конкуренції та промисловості.

Розробила

викладач кафедри права

Янішевська К.Д.

Суми-2012

Тема 12: Адміністративно-правове регулювання в сфері захисту економічної конкуренції та промисловості. План:

1. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції

2. Адміністративно-правове регулювання і державне управління у сфері промисловості.

3. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту

Ключові терміни: конкуренція, економічна конкуренція (конкуренція промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, автомобільний транспорт, авіація.

1. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції

Поняття "конкуренція" можна розуміти як з об'єктивної, так і суб'єктивної сторони. З об'єктивної сторони, конкурен­ція — це економічні відносини між суб'єктами господарювання на ринку, результатом яких є певний стан ринку, при якому можлива свобода вибору для споживачів та суб'єктів господа­рювання і виключений вирішальний вплив окремого суб'єкта господарювання на ринок. З суб'єктивної сторони конкуренція — це вільні і правомірні дії суб'єктів господарювання змагаль­ного характеру, засновані на власних досягненнях і спрямовані на одержання переваг над іншими суб'єктами господарювання і, в остаточному підсумку, максимального прибутку.

Законодавчими актами, що безпосередньо встановлюють правові засоби регулювання захисту економічної конкуренції в Україні, є закони: "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", а також підзаконні нормативно-правові акти на виконання вимог зазна­чених законів: розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 р. № 182-р "Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції", від 5 березня 2002 р. № 49-р "Про затвердження Методики визначення монопольного (до­мінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку", роз­порядження Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 р. № 27-р "Про затвердження Типових вимог до узгодже­них дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання" тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону "Про захист економічної конку­ренції" економічна конкуренція (конкуренція) — змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Державна політика в сфері розвитку економічної конкурен­ції й обмеження монополізму в господарській діяльності, здій­снення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної й іншої підтримки суб'єктів господарювання, що сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування й органами адміністративно-госпо­дарського управління й контролю.

Серед цих органів у сфері конкуренції визначальне місце належить Кабінету Міністрів України, який забезпечує розробку і здійснення загальнодержавних програм економічного розвит­ку (зокрема, програм демонополізації і розвитку конкуренції), забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, вживає заходів щодо демонополізації економіки і розвитку конкуренції.

Крім того, Кабінет Міністрів України встановлює найважли­віші показники і параметри антимонопольного регулювання, зокрема, щодо регулювання цін і тарифів на продукцію ви­робничо-технічного призначення, товари народного вжитку, роботи і послуги монопольних утворень, визначає порядок визначення сум, які повинні вноситись до бюджету підприємствами-монополістами, визначає правові засади створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп та запро­вадження механізмів запобігання монополізації товарних ринків тощо. Відповідно до ст. 10 Закону "Про захист економічної конкуренції" Кабінет Міністрів України може дозволити уз­годжені дії та економічну концентрацію, на які не було надано дозволу Антимонопольним комітетом України, якщо учасники цих дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України безпосередньо здійснює функції, в тому числі у сфері конкуренції, зокрема:

— узагальнює пропозиції щодо формування, розміщення і забезпечення взаємодії та підвищення ефективності функціону­вання об'єктів ринкової інфраструктури;

— бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері економічної конкуренції та обмеження монополізму, сприяє розвитку конкурентних відносин;

— здійснює державне регулювання цін на продукцію моно­польних утворень, визначає методи та встановлює строки регу­лювання цін на загальнодержавних ринках;

— приймає разом з Антимонопольним комітетом України рішення щодо запровадження цін на продукцію монопольних утворень на загальнодержавних ринках;

— забезпечує в межах своїх повноважень захист економічних прав та законних інтересів України, суб'єктів її зовнішньо­економічної діяльності;

— веде облік іноземних компаній, які застосовують до Ук­раїни обмежувальну ділову практику або несумлінно виконують зобов'язання перед Україною;

— проводить в установленому порядку антидемпінгові, анти-субсидиційні та спеціальні розслідування, готує пропозиції щодо застосування односторонніх обмежень імпорту відповідно до норм та принципів СОТ тощо.

Закону України «Про Фонд Державного майна України» від 09.12.2011 року у ст. 1 визначає, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Фонд державного майна України відповідальний перед Президентом України.

Діяльність Фонду державного майна України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Фонду державного майна України визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України і полягають в особливому порядку призначення на посаду та звільнення з посади Голови Фонду державного майна України.

До основних завдань Фонду державного майна України належить: сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників; залучення у випадках, установлених законодавством, на конкурентних засадах радників, незалежних консультантів та експертів у процесі приватизації та реструктуризації об'єктів приватизації; сприяння створенню конкурентного середовища серед суб'єктів оціночної діяльності.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних моно­полій здійснюють У відповідності до Закону України «Про природні монополії» Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії), які є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

У випадках, передбачених положеннями про комісії, комісії можуть створювати та ліквідовувати свої територіальні органи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються комісіями. Комісія, її центральний апарат та її територіальні органи становлять систему органів такої комісії, яку очолює Голова комісії. Комісії є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Провідним державним органом, що здійснює державне уп­равління в сфері економічної конкуренції, є Антимонопольний комітет України (АМК), що здійснює діяльність на підставі Закону "Про Антимонопольний комітет України", яким визна­чається порядок створення і функціонування зазначеного органу. Відповідно до Закону АМК є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забез­печення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. АМК обіймає центральне місце серед органів державного управління щодо реалізації державної політики в сфері економіч­ної конкуренції. В своїй діяльності він підконтрольний Прези­денту України та підзвітний Верховній Раді України. Крім того, АМК щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність. Відповідно до Закону України "Про Рахункову палату" Рахункова палата проводить поперед­ній аналіз, до розгляду на засіданнях комітетів і Верховної Ради України, звітів АМК щодо здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства (ст. 6) та має право проводити фінансові перевірки, ревізії в АМК (ст. 7).

АМК є колегіальним органом і утворюється у складі Голови та 10 державних уповноважених. З числа державних уповнова­жених призначаються 2 перших заступники та 3 заступники Голови. АМК, адміністративні колегії АМК, державні уповно­важені АМК та адміністративні колегії територіальних відділень АМК — є органами АМК.