Типи поливних борозен, смуг, чеків.

Класифікація і будова поливних борозен .

• За глибиною борозни поділяються на мілкі (8...12 см), середні (12...18 см) і глибокі (18...25 см);

• за проточністю - на про­точні (незатоплювані) і тупі (затоплювані);

• за профілем перері­зу - на параболічні, трапецієвидні, з бермою, з терасами, борозни-щілини;

• за довжиною - на короткі (60...250 м) і довгі (250... 500 м);

• за ступенем сільськогосподарського використання — на за­сіювані і не засіювані.

Полив по мілких борознах застосовується на добре запланованих полях з дрібнонасінними культурами вузькорядної сівби: цибулею, морквою та ін. Мілкі борозни мають глибину 8...12 см, шири­ну зверху - 30...35 см. Прохо­дять вони в орному шарі і ма­ють добру водовіддачу.

Полив по глибоких тупих борознах застосовується для зрошення овочевих і просапних культур. Глибина таких борозен досягає 25 см, а ширина - 60 см. Бороз­ни заповнюють водою на глибину 18... 20 см.

Полив по проточних борознах залежно від вологості ґрунту, глибини залягання ґрунтових вод, періоду росту і розвитку рослин може провадитись у кожне міжряддя або через міжряддя. При поливі через міжряддя поливна норма зменшується на 45...50 %, а продуктивність праці підвищується на 35...40 %.

Полив по борознах з терасами є різновидом по­ливу по проточних борознах. Суть його полягає в тому, що поливні борозни нарізають одна від одної на відстані, що дорівнює подвій­ній ширині міжряддя 120...140 см; між ними насипають невеликий валик. Між валиком і поливною борозною утворюється невели­ка (20...21 см) тераска, на яку висаджують розсаду овочевих культур.

Полив по борознах-щілинах застосовують для про­ведення вологозарядкових і передсадильних поливів великими по­ливними нормами на ділянках з недостатньо рівною поверхнею і на ґрунтах з слабкою водопроникністю. Борозни-щілини - це звичайні борозни, в дні яких роблять щі­лину глибиною 17...20 см і шириною 3,5 см. Загальна глибина борозни-щілини - 35...40 см.

Полив по довгих борознах. Цей спосіб поливу можна застосовувати на добре вирівняних ділянках і на ґрунтах з середньою і слабкою водопроникністю при гли­бині залягання ґрунтових вод понад 2 м. При поливі по довгих борознах одночасно включається в ро­боту до 100 борозен, що сприяє значному збільшенню продуктивнос­ті праці поливальників.

Класифікація і будова смуг.

Розрізняють три види поливу по смугах: з головним, боковим і комбінованим напусками води на поливну смугу.

За шириною смуги поділяються на вузькі (1,8...4,2 м) і широкі (до 35 м), а за довжиною - на короткі (до 50 м) і довгі (до 500 м).

Полив затопленням. Розрізняють два види поливу затопленням: суцільне затоплення; вибіркове затоплення.

При поливі суцільним затопленням невелику ділянку поля - чек, огороджений по периметру валиком, затоплюють водою. При вибірковому затопленні водою затоплюються невеликі ділянки окремих рослин.

2. Полив дощуванням, умови застосування, переваги і недоліки.

Дощування - є найбільш раціональним, перспективним і механізованим способом поливу, який піддається повній автоматизації.

Перші досліди по застосуванню поливу дощуванням були пос­тавлені у нашій країні в 1875 р. інженером Г. І. Аристовим. Пізніше полив дощуванням застосовували у Німеччині, Англії та інших країнах. '

На території СНГ дощуванням поливають до 40 % зрошуваних площ, у Молдові дощування застосовується на 95%, на Україні—92 %, в Росії — 70% поливних земель. На базі дощування успішно розвивається зрошення у Білорусії, Прибалтійських республіках, Нечорноземній зоні Росії.

Дощування доцільно застосовувати на ділянках з суцільним рельєфом безпохилих і малопохилих територіях з ґрунтами середньої і високої водопроникності для поливу овочевих, технічних і зернових культур, садів, лук і культурних пасовищ.

Дощування - це розпилення зрошувальної води під дією штучно створюваного напору на дрібні краплини, які у вигляді дощу падають на рослини і грунт, зволожуючи їх і приґрунтовий шар повітря.

За строками і характером зволоження ґрунту та біологічною дією на сільськогосподарські культури розрізняють слідуючи види дощування:

Звичайне дощування. При звичайному дощуванні воду подають на поля у вигляді дощу із значним інтервалом—5...10 діб для створення оптималь­них запасів вологи в активному шарі ґрунту і пом'якшення мікро­клімату приґрунтового шару повітря.

Надкронове дощування - спосіб поливу садів, при якому розпилення води здійснюється над кронами плодових дерев. Це покращує ріст дерев і збільшує врожайність плодів, але призводить до змиву пестицидів з листової поверхні, що може призвести до розвитку хвороб.

Підкронове дощування - спосіб поливу садів при якому розпилення води здійснюється під кронами або гілками дерев. Це збільшує врожайність плодів і зменшує витрати води на випаровування.

Протизаморозкове дощування - спосіб поливу з малою інтенсивністю дощу, який служить для захисту рослин від заморозків. Він заснований на тому, що вода при охолодженні виділяє тепло.

Імпульсне дощування - забезпечує щоденні поливи дуже малими поливними нормами, дозволяє регулювати мікроклімат, піддержувати відносну вологу в межах 70-80%, знижувати максимальну температуру на 2-3 º С. Цей спосіб застосовується для поливу багаторічних культур перш за все на ділянках з похилами до 0,2 і складним рельєфом, а також на важких ґрунтах з досить низьким коефіцієнтом фільтрації.

Полив дощуванням має ряд переваг порівняно з іншими способами зрошення:

• ефективне використання зрошуваної території;

• збільшується коефіцієнт корисної дії зрошувальної мережі;

- маневрування по­ливними формами в широкому діапазоні (50...900 м³га) без втрат води на глибинну фільтрацію;

• високий рівень механізації і автоматизації процесу поливу;

• можливість проведення поливів на полях із складним мікрорельєфом, прямим і зворотним похилами;

• поліпшуються мікроклімат і умови розвитку кореневої системи рослин;

• можливість регулювання глибини зволоження ґрунту, що дуже важливо при близькому заляганні ґрунтових вод та при наявності просадочних ґрунтів.

Дощування має і ряд недоліків:

• великі витрати металу на виготовлен­ня дощувальних машин, установок і труб (40...120 кг/га);

• високу енергомісткість (40...100 квт-год. на один полив при m=300 м ³ /га);

• нерівномірність поливу під час вітру;

• неможливість глибокого зво­ложення важких ґрунтів;

• негативну реакцію окремих культур сі­мейства пасльонових, винограду та інших на цей спосіб зрошення.