2. Функції навчальної літератури

Питання виокремлення провідних функцій навчальної літератури постає в кожній серйозній науковій праці з підручникознавства. Без чіткого усвідомлення призначення навчальної книги неможливо оцінити її зміст, якість, відповідність усім вимогам навчального процесу.

Розбіжності у поглядах різних вчених на це питання, вважає Я.Кодлюк, пов’язані з різними потрактуваннями самої категорії „функція”. Загалом, враховуються: роль, призначення, загальні нормативи моделювання і використання, суспільні цілі навчання. Саме тому І.Лернер та І.Журавльов, наприклад, виокремлюють як основну функцію „керівництво процесом засвоєння змісту освіти” [36], Д.Зуєв – розвивально-виховну [27]. М.Тимошик вирізняє три основні функції: інформаційну, пізнавальну, виховну [61]. Підсумовуючи висновки вітчизняних і зарубіжних дослідників, розглянемо низку найбільш суттєвих функцій навчальної літератури.

Інформаційна функція – функція фіксації предметного змісту освіти. Забезпечення її можливе через вирішення низки конкретних завдань:

• визначення обов’язкового для засвоєння учнями обсягу інформації;

• обгрунтований відбір навчального матеріалу, що здійснюється за критеріями наступності, неперервності, доступності, науковості, гуманізації та національно орієнтованого напрямку навчання. Важливою є також регламентація відбору матеріалу на рівні навчального предмета. Навчальна програма подає перелік запитань, але допускає варіативність у відборі матеріалу, в глибині його висвітлення, у способах організації засвоєння;

• врахування різних рівнів засвоєння учнями знань: репродуктивного (знання фактів, явищ, подій, правил щодо їх відтворення), конструктивного (знання, отримані шляхом комбінування знань, отриманих на першому рівні – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), творчого (знання, отримані в результаті власної пошукової діяльності учнів);

• врахування різних рівнів інформаційного навантаження (Л.В.Занков): 1) необхідний мінімум; 2) проблемні тексти з колізіями (виклад суперечливих фактів, подій, способів діяльності); 3) поглиблення теоретичного змісту з метою забезпечення широти та системності знань; 4) використання текстів різних типів.

Забезпечити все це засобами підручника можливо за допомогою варіативних і дозованих текстів, а також завдань різних рівнів складності.

Трансформаційна функція – це функція, що передбачає адекватний „переклад” мови наукової літератури на мову навчальної літератури з урахуванням основних дидактичних принципів, насамперед доступності, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Функція систематизації знань. Будь-яке навчальне видання покликане забезпечити системний (логічний і дидактичний) виклад навчального матеріалу, сприяти активізації умінь школярів володіти принципами наукової систематизації знань.

Функція закріплення знань, умінь та навичок. Функція контролю. Підручник передбачає не лише надання інформації, але й забезпечення надійного засвоєння знань. Повторення, запитання, завдання, вправи, ознайомлення з конкретними способами самоконтролю – це засоби реалізації такої функції.

Розвивальна функція. Вчені висловлюють різні точки зору з приводу того, які саме здібності покликаний розвивати підручник. Це можуть бути інтелектуальні можливості учня (Д.М.Богоявленський, Н.О.Менчинська); особистість школяра (Л.В. Занков, Ш.Амонашвілі); теоретичне та наукове мислення (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін); уміння сприймати й аналізувати отриману інформацію (О.Я.Савченко); творчі здібності тощо.

Найбільш вдала класифікація навчальних умінь запропонована І.Лернером. Вчений виокремлює предметні уміння; загальнопізнавальні, або ж розумові уміння (забезпечують засвоєння предметних); організаційні –уміння організовувати власну діяльність; загальномовленнєві.

Деякі вчені наполягають на виокремленні ще й компетентністно орієнтованої функції, адже матеріал підручника спрямований ще на набуття школярами життєво необхідних компетенцій.

Виховна функція. В учня повинен формуватись досвід емоційно-ціннісного ставлення – до себе (естетичне виховання), до іншої людини (етичне виховання), до суспільста (право, національна самосвідомість, патріотизм), до виробництва (економіка), до природи (екологія).

На сьогоднішній день вчені відзначають: демокртичні перетворення в освіті призвели до фактичного руйнування виховної функції через хибне потрактування принципу деідеологізації освіти.

Функція самоосвіти та мотиваційна функція передбачає формування в учнів бажання вчитися, здобувати і поповнювати знання.

Умови формування пізнавального інтересу: 1) оптимальний рівень труднощів; 2) різноманітність способів діяльності; 3) наявність емоційно-образного компоненту в навчальному матеріалі (використання сюжетної оповіді та усіх засобів образності); 4) часта перевірка знань – зворотний зв’язок; 5) відбір змісту з точки зору значущості для дітей певного віку; 6) наявність додаткового цікавого матеріалу; введення ігрового компоненту (застосування індивідуальної та групової форм роботи, драматизація; ігри; заохочування учнів до висловлювання власної думки; діалоговий стиль спілкування; реферати; таблиці); 7) спрямування на усвідомлення практичної та теоретичної значущості матеріалу, що вивчається; 8) формування розуміння перспективності навчання й самостійної діяльності; 9) створення ситуації успіху в навчальній роботі.

Як зазначає П.Буга, підручник повинен сприяти розвитку самостійності мислення учня: „Із пасивного носія інформації підручник... перетворюється в активну дидактичну систему, яка в комплексі з іншими навчальними книгами, аудіовізуальними і технічними засобами, обчислювальною технікою, а також з науковою, довідковою, художньою літературою повинна забезпечувати учневі (студентові) всі умови для ефективної самостійної роботи” [12].

Інтегративна функція. Підручник повинен сприяти об’єднанню знань, отриманих школярами із різних джерел.

Функція координування. Підручник забезпечує ефективне функціонування підручника в системі інших засобів навчання, передусім як ядра навчального процесу.

Функція довідника. За умови, коли доступ до інформації утруднений, підручник виконує функцію „найавторитетнішого джерела інформації”.

Просвітницька функція. А.Юдін з цього приводу пише: „Навчальна книга може стимулювати загальнокультурні інтереси або ж призупиняти їх формування, може слугувати містком до самостійної роботи з книгою або ж вбивати цікавість до неї. Таким чином, можна сказати, що навчальна книга (як шкільна, так і вузівська) здатна виконувати таку ж роль, якщо не більшу, як будь-яка інша книга в процесі розповсюдження культури в суспільстві” [75].