Тема 2. Основні властивості та функції навчальних видань

1. Специфіка підручника

2. Функції навчальної літератури

1. Специфіка підручника

М.Тимошик зазначає, що підготовка навчального видання потребує надзвичайно виважених підходів, адже потрібно враховувати навчальні, методичні та виховні аспекти пропонованої до друку праці. Особливої уваги редактора потребують послідовність і строга системність подачі матеріалу (від простого до складнішого); доступність викладу, зорієнтована на вікові особливості та освітній рівень читача; чітка й детальна структурованість усіх складових змістової частини; відповідність змісту та проблематики затвердженій програмі; відібраний і перевірений практикою фактичний матеріал; відсутність полеміки; наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитань і вправ; регламентоване державними стандартами художньо-технічне оформлення та високоякісне поліграфічне виконання.

Для того, щоб професійно підготувати навчальне видання до друку, потрібно, перш за все, знати, чим саме цей тип видань відрізняється від інших. Потрібно розуміти його специфіку, особливості цільового та читацького призначення. Такими особливостями вчені вважають:

• Надзвичайно високий ступінь довіри до підручника. Є.Смирнова зазначає: будь-яке видання (науково-популярне, навіть наукове) допускає критичне ставлення читача до викладеного в ньому матеріалу. Інформацію підручника читач сприймає „на віру”. Саме тому надзвичайно важливо проводити ретельний аналіз фактичного матеріалу.

• Умови користування підручником. По-перше, як зазначає В.Ривчин, „учень користується підручником постійно протягом тривалого часу, це неодмінно знижує цікавість” [50]. По-друге, користування ним до певної міри є примусовим, адже опрацювання всього матеріалу підручника є обов’язковим для учня. Це також може формувати негативне ставлення до навчальної книги. Саме тому структура цього типу видань, а також його художне оформлення повинні бути продумані таким чином, щоб, навпаки, „підігрівати” цікавість учня.

• Підручник як адаптована наукова монографія. Більшість вчених стверджують: матеріал навчальної книги – це своєрідний „конспект науки”, адже знання, викладені в підручнику, повинні відображати основи наук. З цим пов’язана низка проблем.

1. Учень чи студент завжди отримують неповну, вибіркову інформацію. П.Буга наголошує: навчальне видання повинно забезпечити, сформувати цілісне уявлення про основи тієї чи іншої галузі знань. Але при цьому важливі факти залишаються поза увагою. Вихід вчений вбачає в створенні навчальних комплексів: „Звичайно, як доповнення до підручників повинна бути налагоджена система випуску навчальних матеріалів” [12].

Відкритим на сьогоднішній день залишається також питання координації навчальної та наукової літератури у навчальному процесі. Традиційно схема була такою: учень опановує матеріал підручника і вже потім переходить до читання наукової літератури. Нині існує й інша точка зору. Зокрема, Н.Зелінська вважає, що суттєвої потреби у підручниках немає – особливо для вищої школи. Студенти повинні працювати з історичними та науковими джерелами, а не отримувати вибіркову інформацію з навчальних видань. У цьому дослідниця спирається на досвід зарубіжних вищих навчальних закладів. У будь-якому випадку за такого підходу потрібно обов’язково враховувати специфіку предмету, специфіку навчального закладу, рівень забезпечення бібліотек літературою тощо.

2. У науковій і навчальній літературі суттєво відрізняється спосіб викладу інформації. Ще К.Ушинський стверджував: визначення науки відображаються в голові наставника зовсім у інший спосіб, аніж у голові учня. Саме тому педагогіка вважає за потрібне відрізняти педагогічний виклад науки від її систематичного наукового викладу. Це означає, що будь-який „конспект” науки в підручнику повинен бути ще й адаптованим до вікових, психофізіологічних можливостей реципієнта.

• Складність структури навчального видання. Перш за все, потрібно враховувати, що матеріал підручника призначений як для надання певних знань учневі, так і для перевірки цих знань. Цьому й повинна бути підпорядкована структура видання. Окрім того, підручники (особливо – для вищих навчальних закладів) часто можуть бути розраховані на вибіркове читання, що суттєво впливає на структурування окремих частин, розділів, параграфів: вони повинні бути логічно підпорядковані один одному в загальній композиції навчального твору, але разом з тим бути й самодостатніми, цілком завершеними, цілісними. У разі, коли учневі знадобиться опрацювати дві теми із запропонованих п’яти, він не повинен відчувати інформаційних „прогалин”. Обов’язкової уваги потребує також апарат орієнтування: певний фактичний та термінологічний матеріал учень повинен знаходити швидко і без проблем. У даному випадку підручник виступає ще й як аналог довідника чи словника.

• Чітка прив’язка до програми. Залежність від моделі навчання, змісту освіти, процесу навчання. Збільшення питомої ваги самоосвіти в загальній моделі навчання чи зміни навчальних програм обов’язково означають необхідність внесення змін у структуру навчального видання. Вихід вчені, зокрема П.Буга, А.Гречихін, Є.Смирнова, вбачають у „модульному”, чи „блочному” підході до побудови підручника. П.Буга пише: „У цьому випадку дисципліна розбивається на низку розділів-модулей, що являють собою відносно самостійні структурні одиниці, які логічно пов’язані між собою” [12]. Таким чином, при перевиданні можна скоротити чи доповнити видання, видаливши чи додавши низку таких самостійних структурних одиниць.

• Залежність від рівня підготовленості читача. Матеріал повинен бути адаптований і приведений у відповідність до вікового і інтелектуального рівня читачів. Окрім того, видавцеві та редакторові потрібно знати свою читацьку аудиторію і орієнтуватись у особливостях її запитів. А.Юдін з цього приводу пише: „Навчально-педагогічні книги випускаються для дуже різних категорій покупців. Розглядаючи різні групи покупців цього тематичного розділу, варто зазначити, що цілі читання в них можуть суттєво різнитись. Серед основних груп покупців – учні та вчителі шкіл. Найбільш підготовлені читачі, професійно пов’язані з освітянською та педагогічною діяльністю, прагнуть постійно звертатись до навчально-педагогічної книги, цікавлячись новинками в галузі педагогіки та освіти. Значну категорію покупців складають студенти та учні вищих навчально-педагогічних закладів. Вони купують книги для навчальних цілей. Окрему групу покупців складають батьки. У цьому випадку попитом користується науково-популярна, додаткова навчальна, розвиваюча література” [75].

• Складна система рецензування і затвердження.

• Чітка регламентованість стандартами та санітарно-гігієнічними нормами поліграфічного та художнього оформлення видання.

• Моральна та матеріальна зношуваність навчальних видань. Вік підручника, за незначними винятками, короткий. Він важко народжується, але швидко „вмирає”.

Від морального „старіння” можуть врятувати стабільність матеріалу: а) орієнтація на базові знання; б) переакцентування уваги укладачів підручників із предметних знань на методологію (учні в першу чергу повинні оволодівати методологією науки, розробкою методологічних основ навчальних дисциплін).

Подолати фізичне „старіння” підручника, вважає П.Буга, можливо, звернувшись до досвіду зарубіжних країн: „...варто реалізувати на практиці пропозицію про диференційоване виконання накладів навчальної літератури для бібліотек та роздрібного продажу. Книги для бібліотек обов’язково повинні мати оправу і друкуватись на папері вищих сортів. Для роздрібної торгівлі можна випускати видання в м’якій обкладинці” [12].