3. Особливості ілюстрування навчального видання

Основні проблеми в ілюструванні матеріалів навчального видання пов’язані зі специфічними ознаками останнього.

Складна композиція сторінки та розвороту. Ілюстрації повинні розміщуватись безпосередньо поряд із текстом, тексти ж невеликі за обсягом і різножанрові (наприклад: правила, текст параграфа, уривок з художнього твору тощо) – в результаті в межах розвороту потрібно ретельно продумувати композицію різножанрових, різнотипових ілюстрацій.

Складність у відображенні низки понять. Принципове значення має та обставина, що абсолютний „переклад” словесного тексту в зображення неможливий – у кожному випадку характер і обсяг відомостей будуть збігатися лише частково.

В шкільних підручниках предмет пізнання часто не відповідає предмету зображення на ілюстрації. Наприклад, якщо в підручнику з математики намальовані слони й папуги, то це не означає, що саме вони є предметом пізнання. Якщо в підручнику з мови зображена вулиця, то, очевидно, що не відомості про цю вулицю є головними, а якісь властивості мови, яка вивчається. Якщо в підручнику з фізики описується дослід, а зображено пристрій, це означатиме, що предметом пізнання є певна фізична закономірність, що з’ясовується під час досліду. Пристрій, хоч і є важливою частиною досліду, не розкриває в певному обсязі предмету пізнання.

Розглянемо більш детально деякі конкретні випадки таких розбіжностей і, як наслідок, специфічні риси ілюстрації.

• Схематичність (умовність) і викривлення (свідоме спотворення). Матеріл ілюстрування – предметно-описовий. Потрібно зобразити об’єкти, недоступні за своїми розмірами для безпосереднього сприймання органами відчуттів. Такими мажуть бути – частина світу (при вивченні георгафії), клітина (біологія), атом (фізика). Вихід – схематичні зображення з цілком свідомим викривленням реалій (за масштабами, реалістичністю, пропорціями).

• Абстрактність. Підміна предмету зображення. Виникає, коли потрібно зобразити абстрактні явища – процеси, характери зв’язку між предметами, закономірності. Справді, як можуть виглядати землетрус, рух, виробничі відносини. Зображення фіксують, як правило, прояви цих явищ, закономірностей, явищ, зв’язків, а не самі явища.

Такі ілюстрації дуже важливі: наприклад, розгорнута в ілюстрації система тваринного світу демонстурує прийняту на сьогоднішній день класифікацію тваринного світу. Основна перевага зображення у даному випадку полягає в тому, що групи тварин і відносини між ними сприймається просторово, наочно, що і сприяє запам’ятовуванню.

Але саме з цією групою ілюстрацій, вважають художники, пов’язані певні ризики. Відомий приклад: у підручнику з історії ілюструються класові відмінності між боярством та селянством. Зображений добре вдягнений, у високій шапці і з бородою боярин, і зморений, без шапки селянин. Замість того, щоб зробити правильний висновок про рівень статків першого і другого персонажа, учень може дійти висновку: бояри в шапках, селяни – без.

• Аналітичність ілюстрації. Найбільш складним типом ілюстрації вважають ту, яка відтворює логіку роздумів або сприяє роздумам. Найчастіше такі ілюстрації трапляються в підручниках з математики, фізики, але не лише. Наприклад: „Міркуйте так: 7 – це сума чисел 5 і 2. Якщо від суми двох доданків відняти один із них, отримаєм інший доданок”.

• Вибірковість і різноплановість. Неможливо одночасно показати об’єкт різнобічно, з усіма його особливостями. Рішення багатьох навчально-виховних завдань передбачає дослідження певних об’єктів різнопланово. Наприклад, при вивченні рослини можна розглядати її зовнішній вигляд, будову окремих її частин. Тому деякі предмети в підручниках зображаються в серії зображень.

Це надзвичайно важливо. Психологи довели, що моделювання в свідомості учня поняття про якийсь предмет лише за одним зображенням призводить до „помилок узагальнень”, коли за окремим випадком починають судити про загальне. Так, зображення одного варіанту тупокутного трикурника закріплюється в пам’яті як властивість усіх видів такого трикутника. В таких випадках потрібно збільшувати кількість варіантів зображення.

• Просторовість зображення. У підручнику надзвичайно складні відношення зображення до зображуваного простору. Як правило, це площинні, лінійні зображення, в яких втрачено перспективу, втрачено зв’язки з іншими предметами реальності (що зверху, знизу, зліва, ближче, далі).

• Тісний зв’язок з текстом. Редактор обов’язково повинен відслідковувати збіги й розбіжності слова та зображення, слідкувати за точністю описів зображень. В підручниках для наймолодших такі збіги повинні бути буквальними, оскільки картинка створює умови для наступного оперування словом.

Рекомендації щодо редагування ілюстрацій в навчальному виданні

• Загальний обсяг ілюстрацій повинен складати близько ¼ усієї площі підручника.

• Ілюстрації до основного тексту повинні відрізнятись від ілюстрацій до дидактичних матеріалів.

• Сукупність ілюстрацій до розділів чи параграфів повинна утворювати чітко структуровані блоки. Наприклад, в підручнику з зоології: загальний вигляд тварини, далі – рисунки-схеми систем травлення, дихальної системи; далі – рисунок завдання. Учень підсвідомо сприймає логіку структурування матеріалу і його запам’ятовування. Окрім того, він, наприклад, з легкістю зможе порівняти систему травлення тварин різних класів.

• „Методичні принципи вимагають... різноманітності у використанні засобів графічного та художнього використання ілюстрацій в комплексі підручників, але й стабільності їх у групі підручників за вертикаллю” [68].

• Уникати естетично безпорадних ілюстрацій.

• Уникати ілюстрацій, виконаних „різною рукою”.

• Уникати повторення сюжетів, які зустрічаються в підручниках, з якими учні мали справу раніше.

• Уникати невідповідності теми ілюстрації темі параграфу.

• Уникати складного колористичного нюансування, але дотримуватись реалістичності колористичних рішень.

• Дотримуватись пропорційності в зображеннях (в межах однієї ілюстрації, в межах сторінки чи розвороту).

• Ілюстрації в підручниках для молодших класів повинні мати узагальнювальний характер; їх не варто обтяжувати другорядними деталями; бажано обходитись без складних перспективних композицій.

• Не варто використовувати репродукції з картин художників, якщо в них є багатофігурна складна композиція або така картина відтворюється в одному кольорі. Найтиповішою помилкою в підручниках на сьогоднішній день є зменшення картини чи її фрагменту настільки, що втрачаються її художні переваги, нерозбірливими стають деталі.

• Картографічні ілюстрації повинні бути чіткими і добре читатись, рекомендується розміщувати на них лише ті географічні назви, які потрібні для орієнтування. Щоб уникнути переобтяженості карт текстовою інформацією та великою кількістю перехресних ліній, варто розділити карту на фрагменти. Назви міст, річок, морів тощо бажано відтворювати шрифтами різних гарнітур, накреслень, кеглів.