1.1. Синтез похідних 3-амінопіразолу
Реакцією похідних етоксиметиленмалонової кислоти (1) з гідразинами, в середовищі кип’ячого етанолу, можуть бути отримані похідні піразолу (2). Так, в роботах [1, 1313–1318; 2, 621-638] в якості таких похідних використовували етоксиметиленмалононітрил та етилціаноетоксибутеноат, які з гідразинами утворювали 3-аміно-4-ціанопіразоли. Гідразини використовували такі, як: гідразин, метилгідразин, фенілгідразин.
Схема 1.1.1
За даними авторів [3, ел.ресурс], похідні піразолу добували за іншою методикою. До розчину етоксиметиленмалонової кислоти (3) в етанолі додають по каплям відповідний гідразин при перемішуванні та охолодженні протягом 4-ох годин. Осад фільтрують та перекристалізовують із спирту.
Схема 1.1.2
1.2. Синтез заміщених гідразинів
Реакцією похідних етоксиметиленмалонової кислоти (1) із заміщеними гідразинами, в середовищі етилового спирту при охолодженні та перемішуванні за літературними даними [4, 843-859; 5,749-755] утвоюється заміщений гідразин (5). Слід зауважити, що важливими є температурні умови проведення реакції, зміна яких може призводити до утворення гідразинів (5) або амінопіразолів (4).
Схема 1.2.1
1.3. Синтез похідних гетерілпіримідину
3-Аміноціанотіофени (6) можуть бути циклізовані в тіофен[3,4-d]-піримідини шляхом різноманітних реакцій циклоутворення. Одним з найпоширеніших методів синтезу тієнопіримідинів (9) є циклізація тіосечовин (7), які можна отримати при безпосередній взаємодії 2-аміно-3-карбетокситіофену (8) з ізотіоціанатами.
Схема 1.3.1
Циклізацію тіосечовин (7) проводять у водно-спиртовому розчині 2 н лугу (NaOH чи KOH ) або еквівалентної кількості хлороводневої кислоти. Вихід продуктів реакції (9) на стадії утворення тієнопіримідинів складає 60-80%, що в подальшому при взаємодії з алкілгалогенідами утворюють 2-алкіл-тієнопіримідини (9а), які використовують для синтезу конденсованих похідних тієнопіримідину.
Використовуючи даний метод утворення конденсованих систем, які включають піримідинове кільце, авторами одержано піразоло[3,4-d]піримідини, (10) як з виділенням проміжних тіосечовин, так і без їх виділення. Так у роботах [6, 453–456] реакціями похідних піразолу (2) з ізотіоціанатами у середовищі піридину одержано тіосечовини (10), які циклізували в піразолопіримідини дією спиртового лугу.
Схема 1.3.2
В той же час, при більш тривалому проведенні реакції авторами отримано безпосередньо піразолопіримідин (11) із піразолу (2) та ізотіоціанатів без використання лугу. Такі ж самі результати були отримані іншими авторами [7, 953-959]. Причому, в якості розчинника використовувався як піридин, так диметилформамід. Час проходження реакції коливався в межах 6-18 годин.
Схема 1.3.3
За аналогічними умовами проходить реакція взаємодії карбетоксиамінопіразолу (12) із заміщеними арилізотіоціанатами, як показано в роботі [8, 728–733], з утворенням продукту (14).
Схема 1.3.4
При взаємодії заміщених карбетоксиамінопіразолів (2, 16) з ізоціанатами утворюються тільки відповідні сечовини (15, 17) як показано авторами [9, 94-98].
Схема 1.3.5
А високотемпературна взаємодія (16) із тіосечовиною призводить до циклізації в піразолопіримідин-6-тіон (18).
Схема 1.3.6
