7. Етапи розвитку та моделі сучасних зв’язків з громадскістю.

Завдяки першій книзі Бернейза ("Кристалізуючи громадську думку") тисячі американців познайомилися з новою концепцією діяльності зі створення паблісіті і професією "радників по зв'язках з громадськістю", хоча багато хто, як зазначав сам Бернейз, досі вважали нову професію роботою "пропагандиста", " агента зі зв'язків з пресою "або" агента по рекламі ". Особливість же нової спеціальності полягала в тому, що з односторонньої вулиці інформування і переконання громадськості клієнтом, їх спілкування перетворювалося на двосторонню вулицю, а радник з паблік рилейшнз сприяв взаємодії між клієнтом і громадськістю. В якості основного завдання сформулювали наступну - "спонукати людей вірити в серцеві цілі правління корпорацій, що шукають їх довіри".Пізніше у своїй книзі "Біографія ідеї" він так описував процес вибору назви для нової професії: "Коли я відкрив мій перший офіс в 1919 р., я вирішив відмовитися від слів public information, press agent або publicity manager як характеризують мою роботу. Я хотів чогось більш широкого ... Роком пізніше ми створили фразу "радник з public relations" ("counsel on public relations"), яка, як ми думали, краще характеризує нашу діяльність - професійні поради клієнтам з приводу їхніх відносин з громадськістю .. . "Свою мету як професіонала Бернейз бачив у тому, щоб знайти в діяльності фірми риси, які приваблюють публіку, і всіляко їх підкреслювати, або - зворотна завдання - визначити цінності і установки громадськості і потім запропонувати організації способи, якими вона може продемонструвати їй наявність цих установок у своїй діяльності. Ці дві стратегії Бернейз називав відповідно "кристалізацією громадської думки" і "конструюванням концептів".

Перевіривши «ситуаційну теорію» громадськості на матеріалі цілого ряду проблемних ситуацій Д.Груніг пропонує виділяти чотири наступних типи громадськості:

1. Громадськість, що реагує на всі проблеми, тобто проявляє свою активність з будь-якого питання.2. Байдужа громадськість, тобто індиферентна, що не проявляє активності з будь-яких питань.3. Громадськість навколо однієї проблеми, тобто активна з приводу одного або обмеженої кількості пов’язаних між собою питань (захист тварин, наприклад).4. Громадськість навколо проблеми, що загострилася. Це така громадськість, яка розпочинає активно діяти після того, як завдяки засобам інформації проблема стає відомою майже всім та перетворюється на предмет широких розмов у суспільстві (наприклад, скорочення народжуваності в країні).Але використовуючи таку типологію треба пам’ятати, що ситуаційний підхід до групування громадськості та визначені за конкретних обставин групи відрізняються унікальністю, неповторністю, тому вони рідко коли можуть бути використані за інших специфічних обставин.

Р. Сміт виділив чотири етапи в історії піару. 

ЕТАПИ РОЗВИТКУ PR
Назва етапу	Мета PR-заходів	Характер комунікацій
1. «Ера маніпулювання» (19 ст.)	пропаганда	одностороння
2. «Ера інформування» (початок 20 ст.)	поширення інформації та правдивість
3. «Ера переконання» (середина 20 ст.)	вплив на громадську думку і поведінку	двостороння
4. «Ера взаємовпливу» (кінець 20 ст.)	взаєморозуміння і вирішення конфліктів

Розвиток і вдосконалення стратегій громадських зв’язків, на думку Дж. Грюнига

і Т. Ханта, є процес послідовного формування чотирьох взаємодоповнюючих одна

одну моделей комунікаційних кампаній

Хронологічно першою моделлю розвитку громадських зв’язків автори називають

комунікаційну кампанію рекламного типу (agent-publicity model), що є крайнім варі-

антом процесу однонапрямленої інформаційної дії, ініціатива якої виходить виключ-но від організації-комунікатора, що апелює до масової аудиторії. Цю модель, мабуть, слід було б точніше визначити як агітаційно-пропагандистську, оскільки в політичному контексті вона може використовуватися в цілях поширення певних поглядів, ідей і теорій, їх популяризації і впровадження в суспільну свідомість, формування у мас певного світогляду, системи представлень, зразків і стереотипів поведінки.

Пізніше з’явилася модель громадського інформування (public information model).

Комунікаційна кампанія подібного типу також є процесом однонапрямленої інформаційної дії, при якому, проте, акцент формально робиться не стільки на переконанні аудиторії, скільки на максимально широкому поширенні комунікатором досить об’єктивних і правдивих, але не обов’язково вичерпних і при цьому відносно нейтральних за формою відомостей. Ця модель припускає, зокрема, публікацію органами державної влади власних періодичних і неперіодичних видань – газет, журналів, інформаційних бюлетенів і так далі, а останніми роками – створення власних інформаційних інтернет-сайтів.

На наступному етапі розвитку починає активно використовуватися двостороння

асиметрична модель комунікаційної кампанії (the two – way asymmetric model). Ця модель описує комунікаційний процес із зворотним зв’язком, що багато в чому від- повідає класичним канонам загальної теорії управління.

Нині склалася двостороння симетрична модель комунікаційної кампанії (the two

– way symmetric model), яка, по суті, і є «розвитком громадських зв’язків» в істинному сенсі цього терміну. На відміну від попередніх моделей вона переслідує прямо протилежну мету – досягнення ефективного і взаємовигідного обміну думками і відомостями із зацікавленою громадськістю. Ця модель розвитку громадських зв’язків особли-во доречна, коли, наприклад, органи державного управління прагнуть реалізувати

програму довгострокової співпраці з діловими колами.