
- •1. Поняття pr. Проблема визначення pr. Класифікація визначень pr.
- •2. Сутність, функції pr, принципи pr. Сем Блек, д. Ньюс, а. Скотт і Дж. Турк про основні принципи pr.
- •3. Спільні і відмінні ознаки pr та інших сфер діяльності. Реклама, паблісіті, пропаганда, прес-конференція, громадська діяльність, маркетинг, мерчендайзинг.
- •4. Напрями сучасної діяльності паблік рілейшнз.
- •5. Становлення зв’язків з громадськістю як науки. Хронологія і динаміка розвитку pr у світовому просторі. Закладання наукових основ pr XX ст.
- •Хронологія та динаміка розвитку паблік р. У світовому просторі
- •6. Економічні, політичні та соціальні умови становлення та інституалізації зв’язків з громадськістю
- •7. Етапи розвитку та моделі сучасних зв’язків з громадскістю.
- •8. Основні моделі pr.
- •9. Політичні pr. Урядові pr. Pr державних органів влади.
- •Механізми політичного пр
- •10. У нас також зовсім немає властивої західній атакуючій манері "ідеї дня" (line-of-the-day).
- • Рr в органах державної влади та місцевого самоврядування
- •10. Фінансові pr. Фінансові паблік рилейшнз
- •11. Pr силових структур і спецслужб.
- •12. Міжнародні паблік рилейшнз
- •13. Pr некомерційних сфер. Завдання pr некомерційних організацій. Напрями pr-діяльності некомерційних організацій (фандрайзинг, залучення інвестицій, робота із змі).
- •14. Сутність комунікації. Основні елементи комунікації.
- •15. Інтерактивний аспект комунікації як процесу обміну інформацією.
- •16. Моделі комунікації (к. Шеннона, г. Лассуела, п. Лазарсфельда, е. Каца і у. Шрамма).
- •17. Перцептивний аспект комунікації. Кодування та декодування повідомлення. Єдина система кодів комунікатора та реципієнта.
- •19. Принципи комунікації Лазарсфельда та Лассуела
- •20. Сприйняття інформації в процесі комунікації. Перешкоди комунікації в pr.
- •22. Когнітивні, афективні та поведінкові аспекти інформаційного впливу. Зворотній зв'язок.
- •23. Теорії масової комунікації. Характеристики масової аудиторії.
- •24. Стереотипи, установки масової свідомості, групові цінності, ідеологія – основні бар’єри у сприйнятті інформації в масовій комунікації.
- •25.Типи комунікацій та її використання у pr.
- •26. Усна, письмова, друкована та електронна комунікації. Вертикальна та горизонтальна комунікації.
- •27. Вербальна і невербальна комунікації. Функції невербальної комунікації. Структура невербальної комунікації.
- •Функції невербальних комунікацій
- •Специфічні функції невербальних комунікацій
- •Види вербальної комунікації
- •28. Система масової комунікації. Засоби масової комунікації. Ефекти масової комунікації.
- •Види ефектів масовій комунікації:
- •29. Cучасні тенденції в масовій комунікації. Сучасні концепції масової комунікації
- •30. Основні принципи теорії комунікації м. Маклюєва
- •31. Нові електронні медіа і комп’ютерна комунікація.
- •32. Натовп і закономірності його поведінки. Механізми поведінки натовпу. Циркулярна реакція і комунікація. Поняття натовпу. Механізми поведінки натовпу
- •Циркулярная реакція і комунікація
- •33. Види натовпу. Головна ознака натовпу. Засоби управління та маніпулювання.
- •34. Фактори і механізми масової паніки. Попередження і ліквідація масової паніки. Механізми розвитку паніки
- •Запобігання та ліквідація масової паніки
- •36. Поняття громадськості. Типологія груп громадськості. Визначення цільових груп громадськості. Пріоритетні групи громадськості.
- •37. Громадськість і її думка. Суть суспільної думки.
- •38. Установка й суспільна думка. Орієнтація. Коорієнтація. Вплив на установки. Мотивація зміни установки.
- •39. Вивчення суспільної думки.
- •40. Засоби зв’язків з громадськістю. Організація роботи із змі. Засоби внутрішнього паблік рілейшнз.
- •41.Психологія пРвзаємодії із змк. Змі у складі взаємодії пр
- •43. Основні напрямки пр та їх характеристика.
- •Пр діяльність та її принцепи: громадянської згоди, альтернативність, технологічність та координації діяльності.
- •45. Pr як відкрита система з двостороннім зв'язком із середовищем. Досягнення рівноваги із середовищем : адаптація, цілеспрямований вплив черезформування громадської думки.
- •46. Управління процесом pr. Планування, координація та контроль за реалізацією програми.
- •47. Основні моделі управління зв’язками з громадскістю.
- •49 Моделі управління зв’язками з громадськістю: 6-елементна модель процесу pr ф. Джефкінса; модель процесу pr п. Гріна.
- •Дослідження у зв’язках з громадськістю: аналіз pr-ситуації, swot-аналіз об’єкта.
- •Медіа-аналітика та інформаційний аудит у pr.
- •54. Технології управління інформацією, створення новин і робота змі. Особливості реалізації завдань пр у змі
- •55. Правила складання та структура прес-релізу. Основні типи прес-релізів.
- •56. Інтернет та аудіовізуальні засоби як інструменти реалізації пр-програми.
- •57. Реклама в зв’язках з громадскістю.
- •58. Контрольовані і неконтрольовані змі.
- •59. Технології проведення публічних заходів та спеціальних подій: брифінг, прес-конференція, конференція, круглий стіл, презентація.
- •60. Публічні виступи на засіданнях, конференціях, офіційних зустрічах, радіо, телебаченні, інтерв’ю.
- •61. Управлыння зв’язками з громадсткістю в умовах кризи. Інформаційний фон кризової ситуації, чутки, драматизація у змі.
- •62. Принципи антикризового реагування. Діяльність пр-служб в умовах кризи
- •Завдання служб зв’язків з громадськістю під час кризи
- •63. Звернення до громадськості. Заходи еризових паблік рілейшнз. Посткризові заходи. Завдання пр-служб після кризи
- •64.Емоції та їх роль у комунікативному конфлікті. Емоційні джерела конфлікту.
- •65. Типи конфліктних особистостей.
- •66. Бар’єри комунікації і механізми психологічного захисту. Причини виникнення і шляхи подолання комунікативних бар’єрів.
60. Публічні виступи на засіданнях, конференціях, офіційних зустрічах, радіо, телебаченні, інтерв’ю.
Метою переконання, на відміну вад інших видів впливу на людей, є передавання інформації в обгрунтованій, достатньо доказовій формі, щоб вона перетворилася на систему принципів і настанов особистості.
Одним із жанрових різновидів публічного мовлення є публічний виступ.
Публічний виступ - це привселюдне виголошення промови, заяви, інформації з певної проблеми.
Залежно від способу виголошення, основного призначення та змісту виокремлюють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення.
Доповідь - одна з найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, що ще потребують вирішення, має характер гострої злободенності. Доповідь є дуже важливим елементом системи зв'язків із громадськістю (приміром, повідомлення свого погляду на проблему, наукової та громадянської позиції тощо). Розрізняють політичні, звітні, ділові та наукові доповіді.
Представлення доповідача
Представлення доповідача передбачає надання стислої інформації про нього: його прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викладати зміст його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме цю людину запрошено виступити. Якщо вже з моменту представлення доповідач прагне справити враження, він має дати якомога більше інформації про себе тому, хто його представлятиме.
Попередня інформація для доповідача
Доповідач повинен знати заздалегідь:
1) тему засідання, конференції, круглого столу, зустрічі тощо;
2) склад аудиторій
3) хто ще виступатиме на зібранні;
4) де й коли відбудеться засідання, конференція, круглий стіл, зустріч тощо.
Доповідь
Проголошення доповіді вимагає серйозної підготовки. Перший крок у підготовці — накреслити мету та завдання виступу, визначити коло питань, що їх він має охопити. Насамперед, заздалегідь слід сформулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організаторами зібрання). Другий крок — добір допоміжної інформації. Остання ж може бути отримана з двох джерел 1) теоретичні джерела — це можуть бути статті в періодичних виданнях, книги та окремі публікації, що стосуються теми, енциклопедичні, термінологічні та галузеві словники; 2) усні розмови з обізнаними з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають ґрунтуватися на найновіших дослідженнях та наукових публікаціях (якщо це науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні, як прихильників, так і опонентів (якщо це політичний виступ), на аналізі та посиланнях на протоколи попередніх засідань (якщо це громадські збори). Добираючи інформацію, необхідно пам'ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.
Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теоретична обґрунтованість, опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми.
Наступний крок — написання плану доповіді на папері, що містить:
· вступ,
· основний текст (серцевина доповіді),
· висновки.
Вступ
Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача на цьому етапі є привернути й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволити думкам слухачів розпорошитися, вже після перших речень доповіді необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання, варто інтонаційно виділяти найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.
Практичні поради доповідачеві:
1) подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, голові);
2) чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, що їй присвячена остання;
3) стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що, насамперед, звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку візуальну допомогу ви задієте (відеофільми, графіки, діаграми, таблиці та інші ілюстративні матеріали).
Основний текст
В основній частині викладається суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування, дотримуючись попередньо визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи переконливі цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою — нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх в єдину струнку систему викладу; усі питання мають висвітлюватися збалансовано (при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно стежити за відповідністю між словом і тим, що воно позначає.
Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприймається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти анекдот чи якусь кумедну історію. Анекдот — випробуваний І перевірений спосіб утримати увагу. Останній дає можливість дещо розрядити напруження, а слухачам — перепочити. При цьому не слід забувати, що подібні відступи обов'язково мають бути короткими і, певна річ, мають ілюструвати повідомлення. Одного анекдоту цілком достатньо, розповідаючи більше, промовець ризикує зробити зміст доповіді фрагментарним.