3.3. Система застосування добрив

Для нормального росту і розвитку рослин крім води та світла потрібні в тій чи іншій кількості мінеральні сполуки. Вважається, що рослини потребують понад 16 різних хімічних елементів. Три основні - кисень, вуглець, водень (та частково азот) - вони отримують з повітря і води, а решту з ґрунту. Мінеральні елементи, які деревні рослини поглинають з ґрунту, діляться на дві групи: макро- та мікроелементи. Більшість мікроелементів у рослинах або входить до складу ферментів або сприяє їх утворенню. Вони є каталізаторами хімічних реакцій, що проходять в клітинах, впливають на фізико-хімічні властивості колоїдів клітини, підвищують стійкість рослини при несприятливих умовах навколишнього середовища.

Виключення того чи іншого життєво важливого елемента з поживної суміші може призвести до загибелі рослини. Тому, ефективність вирощування садивного матеріалу в лісових розсадниках багато в чому залежить від рівня забезпеченості рослин елементами мінерального живлення.

Вносити добрива при вирощуванні садивного матеріалу потрібно не тільки в зв'язку з недостатньою родючістю ґрунту розсадника, а й тому, що при викопуванні сіянців та саджанців разом з кореневою системою рослин з полів вивозиться від 3 до 20 т родючого ґрунту. Значна частина поживних речовин вилучається з ґрунту в процесі росту і розвитку садивного матеріалу. В зв'язку з цим внесення добрив в розсадниках при вирощуванні садивного матеріалу є ефективним агротехнічним прийомом.

3.3.1. Запроектована система добрив та її обґрунтування

Забезпеченість рослин поживними речовинами в декоративних розсадниках, як і в сільському господарстві, регулюють внесенням добрив. Дія добрив різнобічна: вони поповнюють запаси елементів мінерального живлення в ґрунті, покращують його фізичні властивості, нейтралізують реакцію ґрунтового середовища, підвищують життєстійкість корисних мікроорганізмів.

Вносити добрива на поля сівозміни потрібно за певною системою, яка б забезпечувала високий рівень живлення рослин упродовж всього вегетаційного періоду. В той же час не можна допускати внесення завищених доз добрив, що може стати причиною небажаних наслідків. Основою правильної системи внесення добрив є: забезпеченість ґрунту елементами мінерального живлення, біоекологічні особливості порід, розмір вилучення поживних речовин з ґрунту разом із садивним матеріалом, результати польових та вегетаційних дослідів.

Основою для розробки раціональної системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих видів рослин на різних етапах їх розвитку. Тому, ефективність добрив багато в чому залежить від строків та способів їх внесення. Залежно від строків внесення розрізняють до посівне (основне), припосівне (присадивне), та післяпосівне (підживлення) добриво.

Основне добриво відіграє важливу роль у живленні рослин. Як правило, це більша частина загальної дози добрива, необхідної для створення сприятливих умов живлення тієї чи іншої культури. Основне органічне і мінеральне добриво вносять до посіву або посадки під глибоку оранку. Час внесення залежить від багатьох умов: ґрунту, клімату, агротехніки вирощування садивного матеріалу та властивостей добрив. Вношу 5/6 частин азотних добрив, 2/3 – фосфорних та 5/6 – калійних.

Припосівне добриво вношу в розмірі 1/6 частини фосфорних добрив для живлення рослин у зону висіву або садіння в початковий період їх життя. В цій фазі більшість рослин не мають ще добре розвинутої кореневої системи, а тому слабо використовують добрива, що внесені під глибоку оранку.

Підживлення рослин має велике значення для задоволення потреб рослин поживними речовинами у період вегетації , нестача яких іноді спостерігається в періоди інтенсивного росту садивного матеріалу. Розрізняють підживлення кореневе, коли добрива вносять у грунт або на його поверхню, і позакореневе, коли елементи мінерального живлення потрапляють до рослини через листя при обприскуванні їх розчином добрива. Для кореневого підживлення використовують сухі або рідкі добрива. При цьому вношу 1/6 частину азотних, фосфорних та калійних добрив.