- •Розділ 1. Загальні відомості про декоративний розсадник, природні та економічні умови району діяльності
- •Підпорядкування та місцезнаходження розсадника
- •Природні умови
- •Економіка району та ринок продукції декоративного розсадництва
- •1.4. Основні виробники та покупці ринку декоративного розсадництва
- •Висновки
- •Розділ 2. Призначення, виробнича потужність та організації території розсадника
- •Технічне завдання
- •Характеристика ділянки, відведеної під розсадник
- •Розрахунок площ виробничих і допоміжних частин
- •Організація території розсадника
- •План організації території постійного декоративного розсадника Київського зеленбуду
- •Споруди, обладнання та оснащення
- •Розділ 3. Основи агротехніки
- •3.1. Проект сівозмін
- •3.1.1 .Господарські вимоги до сівозмін
- •Схеми прийнятих сівозмін та їх обґрунтування
- •Обробіток ґрунту
- •Первинне освоєння площі
- •3.2.2. Системи основного обробітку грунту в полях сівозмін та їх обґрунтування.
- •3.3. Система застосування добрив
- •3.3.1. Запроектована система добрив та її обґрунтування
- •3.3.2. Види дози, терміни та технологія внесення добрив
- •Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість 4. 4. 4. 4.Вирощування садивного матеріалу
- •4.1. Особливості вирощування сіянців
- •4.1.1. Зберігання та підготовка насіння до висіву. Розрахунок вартості насіннєвого матеріалу
- •4.1.2. Агротехніка і виробничі витрати вирощування сіянці.
- •4.2. Особливості вирощування укорінених живців
- •4.3. Особливості вирощування декоративних саджанців
- •4.3.1. Види, потреба та вартість садивного матеріалу для шкілок розсадника
- •4.3.2. Агротехніка та виробничі витрати вирощування декоративних саджанців насіннєвого походження
- •4.3.3. Агротехніка та виробничі витрати вирощування декоративних саджанців вегетативного походження
- •4.4. Особливості вирощування декоративних саджанців з закритою кореневою системою
- •4.5. Виробнича собівартість і план реалізації продукції розсадника
- •4.5.1. Технологічна собівартість вирощування садивного матеріалу
- •Табличка 4.. Кошторис виробничої собівартості продукції розсадника
- •4.5.2. Економічна доцільність вирощування сіянців та саджанців
- •Розділ 5. Організація і охорона праці в декоративному розсаднику
- •5.1. Організація праці
- •5.2. Охорона праці та техніка безпеки
4.2. Особливості вирощування укорінених живців
Одним із перспективних способів розмноження керії японської є розмноження стебловими живцями, що забезпечує отримання генетично однорідних саджанців, із збереженням сортової чистоти і господарсько-цінних ознак материнських осіб.
В основі кореневласного розмноження лежить висока здатність адвентивних коренів із стеблового пагона до регенерації. Однак, проявлення цієї здатності залежить від різних біотичних і абіотичних факторів. Передусім від фізіологічної підготовленості, зон ростових пагонів, умов укорінення, хімічних факторів і т.д.
Для цієї садової культури необхідна розробка ефективних заходів, що сприяють підвищенню регенераційної здатності у стеблових живців з метою прискореного розмноження.
В залежності від строків живцювання і типу пагона спостерігається різниця в процесі регенерації адвентивних коренів у стеблових живців розмножуваних рослин.
Найкращу приживлюваністю показують живців з тієї частини пагона, яка була напівздерев’янілою, дещо гірше укорінюються здерев’янілі, а пагони, заготовлені з трав’янистою консистенцією, гинули повністю.
В рекогносцирувальних дослідах, при ранніх строках (кінець травня) висаджування живців, укорінюваність є слабкою і економічно недоцільною, однак живці з базальної та медіальної частини пагона укорінються краще, ніж з апікальної. Регенераційна здатність живців у більш пізніші строки також є вищою (липень), коли вони є ще напівздерев’янілими.
Належить відмітити, що при оптимальних строках живцювання (червень, липень) число адвентивних коренів першого порядку, в розрахунку на один живець, залежно від сорту, а також від типу живця, є різним
Умови Полісся України дозволяють з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна вирощувати кореневласні саджанці керії японської. Технологія зеленого живцювання дає змогу у 1,5-2 рази скоротити строки вирощування садивного матеріалу. Досліди показали, що одержані кореневласні рослини з місця укорінення необхідно далі дорощувати в рік живцювання або протягом наступного вегетаційного періоду.
Експериментальні дослідження багатьох авторів свідчать про те, що дорощування кореневласних саджанців малопоширених плодових і ягідних культур з врахуванням агрокліматичних умов дотепер вивчені недостатньо. Питання дорощування укорінених живців є слабким місцем технології живцювання і це на думку багатьох дослідників, значною мірою стримує широке практичне розповсюдження і впровадження малопоширених плодових і ягідних культур.
За традиційною технологією живцювання і дорощування декоративних культур стеблові живці після їх укорінення до кінця вегетаційного періоду залишаються на грядах без пересаджування. В цей період режим зволоження змінюється до 2-5 поливів на добу. З метою закалювання укорінених живців проводять їх провітрювання, а через 20-30 днів після масового укорінення плівка знімається і молоді рослини ростуть і розвиваються в умовах відкритого ґрунту без пересаджування до настання заморозків. Весною наступного року укорінені живці викопують з гряд укорінення і висаджують в поле на дорощування.
В умовах Полісся України з наявністю тривалого вегетаційного періоду та підвищеною сонячною інсоляцією можна використовувати весняне, літнє та осіннє пересаджування кореневласних рослин на дорощування. Належить відмітити, що стеблові живці, при укорінюванні в умовах дрібнодисперсного зволоження, дуже вимогливі до умов пересаджування у відкритий грунт