1.2. Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Домініканський костел

Церква Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Домініканський костел(дод.2) — пам’ятка сакральної архітектури, катедральний храм греко-католицької церкви у Тернополі, головний храм Тернопільсько-Зборівської єпархії. “Кляштор домініканців у Тернополі був фундований 1 жовтня 1746 гетьманом великим коронним Юзефом Потоцьким, який остаточний акт фундації видав 2 серпня 1749. З документа зрозуміло, що доброчинець віддав для монастиря терен у північно-східній частині міста, при міських валах”, - подає польський дослідник Юзеф Скарбскі у 16 томі книги Koscioky i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodstwa Ruskiego.

Згідно з польськими джерелами, Потоцький зобов’язався добудувати монастир і оточити його та кладовище муром.

“Визначив також місце для костелу, який мав поставити і відповідно обладнати, - читаємо у Скарбского. - Домініканам надав невелику ділянку “на пригороді” з призначенням на бровар, а також великий сад. Монастиреві забезпечив 6000 злотих з дібр Стегниківці”.

Виглядає, що храм і монастир звели мало не на пустирі, хоча й у межах міських валів. А втім, історія з домініканським костелом має чимало темних плям і ховає таємницю ще однієї забутої церкви.

“Юзеф Потоцький заборонив реставрувати пошкоджену Українську православну Марійську церкву, яка була внесена в урядовий інвентар 1652 року, а на цьому місці заснував у 1749 році римсько-католицький костьол з монастирем для 12 польських домініканів”, - писав дослідник історії Ізидор Кордуба у статті “Тернопіль” в однойменному журналі за 1993 рік. Стверджуючи це, Ізидор Кордуба не послався на джерело, де йдеться про будову костелу на місці церкви. Проте опосередковані дані, що третя церква таки існувала, є. Приміром, уже у 1672 році мандрівник Ульріх фон Вердум писав, що в Тернополі у межах валів стояло три русинських, тобто українських, церкви. Причому іноземець окремо згадує уже тоді греко-католицьку монастирську церкву в передмісті – церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Цю ж інформацію підтверджує Інвентар міста з березня 1672-го.

“Церкви у місті: церква над ставом... церква Різдва Христового... монастир Зачаття Найсвятішої Діви Марії. Церкву нещодавно збудовано. Зостає чернець отець Макарій”, - зафіксовано у документі.

Також в інвентарі знаходимо згадку, що на вул. Рівній стояв дім Хоми Теслі, відданий для монастиря. Рівну дослідники розміщували на карті міста по-різному. Воно й не дивно – пройшло понад 300 років від згадок про неї. Одначе вважають, що ця вулиця простягалася саме у північно-східній частині тодішнього Тернополя.

Кордуба вважав, що це місце - північна частина теперішнього майдану Волі. Тож дехто розміщує монастир саме на вул. Рівній і навіть на місці Архикатедри, хоч доказів в інвентарі на користь цього немає. Виходить, що церква і монастир Зачаття Пресвятої Богородиці у Тернополі були, а місця ніхто не знає. Таємниця ще чекає на своє розкриття.

Як би там не було, але хроніки про протести тернополян, пов’язані з ліквідацією церкви Зачаття, не згадують. З іншої сторони, будівельні роботи затяглися майже на 30 років і тривали з 1749 до 1779-го. Довершувати архітектурний задум Юзефа Потоцького випало на долю його онуків.

“У 1771 р. онуки фундатора... уклали угоду, згідно з якою ротмістр панцерний Францішек Потоцький, як дідич ключа тернопільського, зобов'язався “кляштор докінчити, костел вимурувати, цвинтар муром оточити і обладунки, що належні до костелу, спорядити”. Кошти будови, оцінені у 120 тисяч злотих, мали разом з ним розділити у рівних частинах його брати: крайчий коронний Юзеф, снятинський староста Петро і Вінцентій”, - подає Юзеф Скарбскі.

Автором проекту храму, як пише Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ”, став Август Мощинський. Він – онук польського короля Августа ІІ Сильного. А от розписи всередині храму робили у 1777 році знаменитий у ті часи майстер Станіслав Строїнський спільно зі своїм учнем Йосифом Хойніцьким. Перша назва — костел Св. Вінцентія Фереріюша. Біля костелу оо. домініканців був монастир. На утримання монахів фундатор костелу Ю. Потоцький записав село Стегниківці, нині Тернопільського району. Від 1772 року в монастирі розмістили установи циркулу (округу). Близько 29 вересня 1820 р. — згідно з розпорядженням надвірної канцелярії, оо. домініканці змушені були переїхати до Жовкви, монастир передали оо. єзуїтам. Єзуїти перебували до 1848 р. Деякі приміщення займала гімназія. 20-22 жовтня 1851 року цісар Франц Йозеф I перебував у Тернополі, урочиста зустріч була в Домініканському костелі міста. 1903 р. до костелу повернулися домініканці. 1908 - 1910 рр. костел реставровано під керівництвом архітектора Владислава Садловського: споруджено новий купол, відновлено старі фрески і домальовано нові (художник К. Політинський), встановлено новий орган та малі вівтарі, електрифіковано. В квітені 1944 р. під час боїв за Тернопіль Домініканському костелу завдано значних руйнувань. Післявоєнна реставрація завершилась у 1957 році. 1978-1989 рр. розміщено Тернопільську картинну галерею. Від 1989 р. — Катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ (розпис центрального нефа виконав Георгій Журавський); у приміщеннях монастиря розташований Державний архів Тернопільської області.