Тема 8. Стратегічний аналіз структури капіталу підприємства

8.1. Структура капіталу і ризик, їхній взаємозв’язок

8.2. Критерії оптимізації структури капіталу

8.3. Стратегічний аналіз формування активів підприємства

8.1. Структура капіталу і ризик, їхній взаємозв'язок

Під структурою капіталу підприємства мають на увазі співвідношення власних та позикових джерел фінансування.

Структура капіталу і витрат зумовлює два види ризиків діяльності підприємства:

1. фінансовий (пов’язаний із використанням залученого капіталу при формуванні джерел коштів підприємства);

2. підприємницький - це ризикованість вкладів в активи підприємства, яке не має боргів. Сутність його - невпевненість в одержанні майбутнього прибутку в результаті дії таких чинників, як:

• зміна ринкової ситуації (падіння цін та попиту на продукцію підприємства);

• зміна цін на ресурси;

• високий рівень операційного важеля (левериджу).

Рівень підприємницького ризику залежить від частки постійних витрат в загальній сумі витрат, тобто від рівня операційного важеля (див. тему 6). Чим вищою є частка постійних витрат у загальних, тим чутливішою є величина отриманого прибутку до зміни ринкових умов.

Високий рівень операційного важеля і, відповідно, підприємницького ризику, характерний для високотехнологічних, капіталомістких підприємств, виробничі процеси яких автоматизовані і механізовані. Для таких підприємств характерний низький рівень живої праці узагалі і ручної праці зокрема, високий рівень фондоозброєності праці, багатосерійне або масове виробництво за допомогою високопродуктивного обладнання і прогресивних технологій. Крім того, технологічні особливості виробництва таких підприємств часто вимагають високого рівня завантаженості виробничих потужностей, що виключає невеликі обсяги виробництва. (Прикладом може бути сталеливарне виробництво в конвекторних чи доменних печах, літако- або суднобудування тощо). Тому такі підприємства не здатні виконувати дрібні замовлення і при падінні попиту на ринку чи інших змінах кон’юнктури вимушені взагалі зупиняти виробництво.

У періоди погіршення ринкової кон’юнктури підприємства з високим рівнем постійних витрат більш чутливі до падіння цін та обсягів реалізації, ніж ті, для яких характерний низький рівень постійних витрат. Підприємства з низьким рівнем операційного важелю в періоди погіршення ринкової кон’юнктури звільняють частину робітників та скорочують обсяги закупівлі матеріальних ресурсів, що дозволяє зменшити обсяги виробництва. Виробництва з високим рівнем операційного важелю позбавлені такої можливості, а тому капіталовкладення у такі підприємства вважаються більш ризикованими. Вважаємо за потрібне підкреслити, що значний рівень підприємницького ризику характерний тільки для періодів кризової ситуації у певній галузі, а у періоди економічної стабільності та росту ці підприємства конкурентоспроможні та інвестиційно привабливі.

Основною метою аналізу структури капіталу є формування такого співвідношення між власним та залученим капіталом, яке дає змогу отримати вищий ступінь фінансової стійкості та ефективності використання капіталу.

На структуру капіталу впливають:

1) галузеві особливості підприємства;

2) тривалість операційного циклу;

3) стадія життєвого циклу підприємства;

4) ступінь конкурентоспроможності продукції;

5) кон’юнктура товарних та фінансових ринків;

6) рівень прибутковості діяльності підприємства.

Якщо підприємство має високий рівень доходності (прибутковості), це забезпечує капіталізацію прибутку, а тому можна менше використовувати залучені кошти.

В процесі оцінки і прогнозування структури капіталу приймають до уваги такі показники:

1) середні темпи росту фінансових ресурсів, які формуються з власних джерел;

2) мінімальна частина власного капіталу в загальному обсязі капіталу;

3) рентабельність власного капіталу;

4) співвідношення оборотних та необоротних активів підприємства;

5) мінімальний рівень ліквідних активів, що забезпечують поточну платоспроможність підприємства.