4.Наукові концепції взаємодії суспільства і природи та їх вплив на формування науки екологічного права.

Науково-методологічні концепції:

1. Ідеї академіка В. Вернадського про ноосферу.Середовище існування сучасної людини можна умовно розділити на дві сфери

— природну і штучну, тобто створену людиною. Перша — біосфера, друга — ноосфера. Згідно з концепцією ноосфери, впливати на природу, змінювати біосферу слід дуже раціонально, проектуючи майбутні наслідки. Це не стихійне руйнівне втручання у природу, а науково обґрунтоване збереження на Землі умов для життя людей. В.І. Вернадський вважав, що ноосфера — це такий стан біосфери, в якому мають виявитися розум і спрямована ним праця людини як нова, небувала на планеті, геологічна сила.

2.Концепція сталого розвитку. Ця концепція передбачає гармонійний розвиток суспільства і природи, який за сучасних умов стане передумовою для оптимального задоволення потреб майбутніх поколінь на нашій планеті. Ця стратегія включає три складові:

— екологічну — збереження і поліпшення природного середовища;

— економічну — подальший гармонійний розвиток виробництва, продуктивних сил суспільства;

— соціальну — підвищення добробуту народів, вирівнювання рівнів їх життя, поліпшення соціальних умов та стандартів.

3.Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища. Згідно з цією концепцією будь-який подальший розвиток не можливий, якщо в основу взаємин людини і природи не закласти біотичний принцип регулювання. Це такий розвиток, який не виводить глобальну цивілізацію за межі природної ємності біосфери і ґрунтується на процесах перетворення довкілля живою речовиною, величина і потужність котрих значно перевищують процеси деградації довкілля.

4.Ідея коеволюційного розвитку людини і природи. Передбачає спільний розвиток людини і природи, але оскільки темпи розвитку природи і техносфери пропорційно несумісні, то концепція обґрунтовує не що Інше, як повну адаптацію розвитку суспільства вимогам природи.

5.Концепції "неотехнооптимізму". Спираються на припущення про наявність можливостей швидкого досягнення гармонії між суспільним розвитком і природою за рахунок найширшого впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Будь-яка позитивна зміна у розвитку технологій приводить до появи позитивних тенденцій у інших галузях і сферах господарства. Таким чином можна досягти як мінімум чотирикратного підвищення ефективності використання усіх наявних ресурсів, будь то ресурси природні чи технічні, інвестиційні, фінансові та ін. Важлива роль у розвитку і реалізації таких концепцій належить розвиткові так званого екологічного бізнесу.

5.Концепція сталого розвитку і правові форми її втілення у міжнародному праві та праві України.

Проблема гармонійного розвитку людства як частини біосфери в природному середовищі мас давню історію. Зі стародавніх часів філософи однією з головних проблем розглядали місце людства в природі. Діогєн-Кінік (400-325 pp. до н.е.) закликав до обмеження споживання, до зближення людини з природою. В протилежній частині світу - Китаї - аналогічної думки притримувався Ван Чун (27-104 pp.), який відстоював постулат "Людина - частина природи".

Завдяки турботам вчених ідея необхідності гармонізувати взаємовідносини між людьми і природою була сприйнята багатьма політиками і державними діячами. Офіційно вона в документах ООН отримала термін "сталого розвитку" ("надійного розвитку"). Практичні дії світова спільнота почала вживані раніше.

У документах ООН, прийнятих в 1992 році в Ріо-де-Жанейро, під сталим розвитком розуміється таке співіснування людства і природного довкілля, яке забезпечує потреби сучасного суспільства без ризику для задоволення потреб майбутніх поколінь. Або забезпечення права кожної людини нинішнього і прийдешнього поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту.

Досягнення такого етапу цивілізації передбачається через реалізацію таких концептуальних положень:

- мир, розвиток та охорона навколишнього середовища - взаємозалежні та невід'ємні;

- право на розвиток повинно реалізовуватися з урахуванням того, що це буде відповідати потребам розвитку та природоохоронним заходам наступних поколінь;

- всі держави і всі люди співпрацюють у напрямку викорінення бідності, цієї обов'язкової умови постійного розвитку, прагнуть зменшити різницю у рівнях життя і краще задовольняти потреби більшості населення планети;

- міжнародні дії в галузі охорони природи та розвитку мають відповідати інтересам та потребам усіх країн. Спеціальної пріоритетності потребують країни, що розвиваються, особливо найменш розвинені і тому найбільш екологічно вразливі;

- держави повинні співпрацювати в дусі глобального партнерства. Зважаючи на різницю внесків у глобальне погіршення навколишнього середовища, держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність;

- природоохоронні проблеми вирішуються найкраще за участі всіх зацікавлених громадян на відповідному рівні;

- держави вводять у дію ефективне природоохоронне законодавство;

- держави повинні співпрацювати у створенні міжнародної економічної системи, що веде до економічного росту і постійного розвитку в усіх країнах;

- органи державної влади повинні добиватися проголошення інтернаціоналізації природоохоронних коштів та використання економічних важелів, беручи до уваги, що забруднювач, у принципі, відшкодовує втрати на усунення забруднення;

- творчість, ідеали та сміливість молоді світу повинні бути мобілізовані на встановлення глобального партнерства, щоб досягти постійного розвитку та забезпечити краще майбутнє для всіх.