Основні незаразні хвороби молодняка в ранній постнатальний період.

До хвороб, які властиві молодим твариною або перебігають у них з певними характерними особливостями, відносяться: з хвороб травної системи — диспепсія новонароджених, виразково-ерозійний гастрит (абомазит), періодична тимпанія рубця, безоарна хвороба; з хвороб печінки — токсична дистрофія печінки (гострий жировий гепатоз); з хвороб дихальної системи — гіпоксія (асфіксія новонароджених), бронхопневмонія; з хвороб сечової системи — сечокам'яна хвороба; з хвороб нервової системи — стрес; з хвороб крові — гемолітична хвороба новонароджених, аліментарна анемія; з хвороб імунної системи — аутоімунна хвороба, імунні дефіцити; з хвороб обміну речовин — білом'язова хвороба, паракератоз поросят, ензоотична атаксія ягнят, рахіт. Окрім перерахованих хвороб, у молодих тварин реєструються хвороби, властиві тваринам різного віку (стоматит, гастроентерит, риніт, бронхіт, гіповітамінози, мікроелементози, мікотоксикози, отруєння мінеральними речовинами, отруйними рослинами та ін.).

Огляд маточного поголів'я і молодняку. Для того, щоб мати загальну уяву про стан маточного поголів'я, необхідно провести ветеринарний огляд тільних корів і нетелей, лактуючих маток, жеребих і підсисних кобил, поросних і підсисних свиноматок, суяг­них і підсисних вівцематок (методика викладена в методичних вказівках «Диспансеризація сільськогосподарських тварин»). Ожиріння або дистрофія, інші хвороби маточного поголів'я негативно впливають на приплід, його захворюваність, ріст і розвиток.

При спостереженні за молодняком звертають увагу на реакцію на зовнішні подразники (ослаблення, посилення), прийом молозива, молока та інших кормів, частоту дефекації, консистенцію і колір фекалій (диспепсія, гастроентерит, виразкова хвороба), наявність блювоти (виразкова хвороба), наявність і характер кашлю, носових виділень (бронхопневмонія, бронхіт), частоту сечовипускання, позу при сечовипусканні, колір сечі (сечокам'яна хвороба, міоглобінурія), біль при вставанні і ходьбі (рахіт), кульгавість без видимих пошкоджень копитець і інших дистальних частин кінцівки (асептичний ламініт при ацидозі рубця), опирається на зачепи при ходьбі (білом’язова хвороба), наявність тета­нії, її тривалість (рахіт, гіпомагніємия), ступінь зору в денний і вечірній час (гіповітаміноз А).

Ветеринарний огляд і спостереження за здоровими і хворими тваринами — важливі ланки в постановці діагнозу у молодняку, особливо ягнят, поросят, телят на промислових комплексах, де індивідуаль­не клінічне обстеження пов'язане з певними труднощами.

Клінічне обстеження молодняку. Загальне обстеження передбачає термометрію, визначення габітусу, дослідження слизових оболонок обо­лонок, шкіри і волосяного покриву, лімфатичних вузлів, кісткової тканини, суглобів, копит і копитець. Дослідження окремих органів і систем включає: дослідження серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, сечовиділення, системи крові, нервової системи, стану обміну речовин.

До додаткових і спеціальних методів відносяться лабораторні дослідження крові (таблиця 1), сечі, фекалій, рубцевого вмісту і інших біологічних субстратів; флюорографія, патологоморфологічна і цитологічна діагностика

Таблиця 1. - Норми клінічних показників крові у телят

Показник				Вік
		1-5 дн.		10-15 дн.		1 міс.		3 міс.
		Кров
рН		7,38-7,41		7,35-7,41		7,38-7,45		7,40-7,45
Гематокрит %		35-37		36-37		37-38		38-40
Еритроцити, 1012/л		7,4-8,4		6,4-6,8		8,2-8,6		7,8-8,0
Лейкоцити, 109/л		7,1-12,1		9,3-12,5		8,2-8,6		9,3-10,0
Базофіли %		0-0,21		0,2-0,4		—		0,55
Еозинофіли %		6-6,9		2,3-5,3		—		0,25
Паличкоядерні %		11,1-12,0		5,4-10,9		2-2,2		1,8-2,0
Сегментоядерні %		33,6-40,0		25,6-29,3		24,8-26,6		24,4-26,0
Лімфоцити %		41,7-46,6		46,6-56,8		56,8-58,7		67,7-70,3
Моноцити %		4,4-4,7		5,4-6,5		3,8-4,5		2,8-3,2
Гемоглобін, г/л		105-109		90-126		109-119		112-128
Глюкоза, ммоль/л		4,47-4,98		4,19-4,37		—		3,2-3,6
Сироватка крові
Загальний білок, г/л	56,9-60,5		56,5-59,1		61-63		62-66
Альбумін, г/л	19,9-25,0		22-26		28-30		29-33
Альфа-глобулін, г/л	11-16		9,8-12		8-Ю		8-Ю
Бета-глобулін, г/л	9,7-13		8,2-10,1		9,8-12		8,7-10,2
Гамма-глобулін, г/л	12,6-20		4,0-12,0		8,7-12		12-18
Резервна лужність (плазми), про. % С02	54-56		52-54		50-54		53-55
Сечовина, ммоль/л	2,33-3,62		3,63-3,66		—		—
Сечова кислота, мкмоль/л	73-90		98-114		—		—
Креатинін, мкмоль/л	85-100		103-108		—		—
Білірубін, мкмоль/л	4,7-8,2		2,6-3,4		—		—
Натрій, ммоль/л	139-142		136-140		—		—
Калій, ммоль/л	5,6-5,8		6,1-7,5		—		—
Кальцій загальний, ммоль/л	2,7-3,2		2,6-2,7		—		—
Хлориди, ммоль/л	102-111		98-104		—		—
Фосфор неорганічний, ммоль/л	1,5-2,3		1,4-2,2		—		—
Магній, ммоль/л	1,35-1,39		1,31-1,39		—		—
Вітамін А, мкмоль/л	1,4 і більш		1,4 і більш		1,4 і більш		1,4 і більш

Реєструють хворий молодняк в журналі встановленого зразка.

При клінічному обстеженні хворого молодняку використовують ті ж методи, що і для дорослих тварин. Для фіксації застосовують методи і засоби, які чинять на тварину слабку подразнюючу дію. Обстеження проводять в стоячому або лежачому положенні тварини. При обстеженні в стоячому положенні помічник утримує теля, лоша, ягня, обхвативши шию двома руками, або тримає за голову. Немає необхідності у фіксації хворої тварини, коли вона знахо­диться у важкому лежачому стані. За відсутності помічника або при обстеженні телят, лошат більш старшого віку їх фіксують за шию за допомогою мотузки (петлю зав'язують калмицьким вузлом, що дозволяє легко звільняти її після закінчення роботи).

Термометрія. Температуру тіла при дослідженні вимірюють у всіх хворих тварин зазвичай ртутним термометром в прямій кишці протягом 5-10 мін 1-2 рази в добу вранці і увечері. У здорових тварин температура тіла утримується в оптимальних межах (таблиця 2). Коливання температури тіла залежать від фізіологічної зрілості приплоду, температури довкілля, характеру хвороби. У фізіологічно неповноцінного приплоду (гіпотрофіків) температура тіла знаходиться на нижніх межах норми або не досягає її. Низька температура навколишнього середовища веде до пониження температури тіла (гіпотермія), висока — до її підвищення (гіпертермія). Температурна реакція (лихоманка), зниження температури тіла — характерні ознаки певних хвороб молодняку.

Визначення вгодованості. Вгодованість молодняку визначають оглядом зовнішніх форм тіла або зважуванням. Здоровий молодняк має середню вгодованість. Більшість хвороб супроводжуються зниженням угодованості. Маса тіла новонароджених телят складає 20-45 кг, лошат — 26-50 кг, ягнят і козенят — 2-4 кг, поросят — 1-1,5 кг Вона подвоюється у телят до 47-го дня життя, у поросят — до 10-го дня, у ягнят — до 15-го дня. Затримка росту свідчить про захворювання або недогодовування молодняку.

Дослідження слизових оболонок. У молодняку оглядають слизові оболонки очей, ротової і носової порожнин, у телят і поросят, крім того, досліджують носове дзеркало. Очну щілину у молодняку відкривають великим і вказівним пальцями, так як це роблять у коней. У телят старших за 3-місячний вік очну щілину відкривають двома великими пальцями, як це робиться в дорослої великої рогатої худоби. у здорового молодняку слизова оболонка блідо-рожевого кольору. При дослідженні очей звертають увагу на западання очного яблука, яке відмічається при зневодненні і інших тяжких станах організму.

Таблиця 2 - Нормативи клінічних показників у молодняку тварин

Вік	Температура тіла °С	Пульс в 1 мін	Дихання в 1 мін
Телята (за П. Є. Петровим)
Новонароджені	39,2±0,04	131±3,1	44±1,31
1 день	38,8±0,04	139±2,0	34±0,51
4-5 днів	39,0±0,05	112±1,7	27±0,49
10 днів	39,1±0,05	98±2,0	23±0,33
14-15 днів	39,1±0,05	94±2,0	23±0,34
28-30 днів	38,9±0,04	76±2,0	23±0,42
Доросла велика рогата худоба	37,5-39,5	50-80	12-30
Ягнята (за П. П. Кориковим)
Новонароджені	40,0±0,24	182±15,3	67±10,3
1 день	39,8±0,34	198±18,6	80±20,0
4-5 днів	40,1±0,26	169±17,9	76±32,2
10 днів	39,8±0,56	160±24,0	48±10,5
14-15 днів	39,9±0,60	158±16,6	49±15,3
23-30 днів	39,9±0,50	142±21,6	42±22,3
2 міс.	40,4±0,67	132±19,8	55±18,7
3 міс.	39,9±0,67	105±17,2	46±15,8
Дорослі вівці	38,5-40,0	70-80	16-30
Поросята (за А. Н. Курносовим та ін.)
1 день	38,2±0,2	198±6	73±3
4-5 днів	38,8±0,2	112±7	52±3
10 днів	38,8±0,1	135±3	42±2
14-15 днів	39,5±0,3	125±3	40±2
28-30 днів	39,4±0,3	105±3	37±2
2 міс.	39,4±0,3	95±3	31±2
Дорослі свині	38,0-40,0	60-90	15-20
Лошата (за П. П. Пічниковим)
10 днів	39,0	104	38
28-30 днів	38,9	83	32
2 міс.	38,9	63	30
3 міс.	38,9	64	27
Дорослі коні	37,5-38,5	24-42	8-16

Дослідження шкіри і волосяного покриву. Проводять огляд і пальпацію. Шкіра в здорового молодняку тонка, еластична, у поросят і ягнят білої масті блідо-рожевого кольору. Блідість шкіри і слизових оболонок — ознака анемії (аліментарна анемія, гіпокупроз, гіпокобальтоз, гемолітична хвороба і ін.). Синюшність шкіри буває при гіпоксії і асфіксії, важких легеневих захворюваннях, серцевій недостатності. Шкірні висипи, струпи, тріщини, виразки спостерігаються при паракератозі поросят, недостатності вітамінів групи В, дерматиті і інших захворюван­нях шкіри.

Волосся у здорових тварин гладке, блискуче, добре утримується в волосяних фолікулах. Алопеція, матовість волосяного покриву — ознаки гіповітамінозів, недостатності білка, макро- і мікроелементів. При підозрі на паразитарні хвороби шкіри проводять мікроскопію.

Дослідження лімфатичних вузлів. У молодих тварин досліджують шляхом пальпації.

Дослідження пуповини і області пупка. Культя пупкового канати­ку підсихає у телят через 2-4 дні, у поросят — 3-5 днів, ділянка пупка безболісна, не збільшена, без підвищення місцевої температури. У хворих виявляють запалення пупка (омфаліт), кровотечу з пупка (омфалоррагія), запалення пупка і пупкового канатика (омфалофінікуліт).

Дослідження м'язів, кісток, суглобів. Звертають увагу на ступень їх розвитку, тонус, можливі розлади функції (тетанія, судоми, парези). Досліджують останні хвостові хребці, ребра, попе­речні відростки поперекових хребців, суглоби.

Хвостові хребці прощупують великим і вказівним пальцями. При розсмоктуванні останніх хвостових хребців виявляють ділянки, позбавлені хребців. В цьому випадку при підніманні хвоста кінець його різко опускається вниз, утворюючи прямий кут. Пальпацією ребер встановлюють їх товщину, наявність фіброзних потовщень. При дослідженні кінцівок звертають увагу на їх постановку, викривлення (рахіт), потовщення суглобів.

Дослідження серця. За допомогою аускультації визначають частоту сердечних скорочень, характер тонів, наявність або відсутність арит­мії, шумів. Аускультацію серця проводять в такому положенні, в якому тварини менше непокояться. Після встановлення фонендоскопа в місці найкращої чутності серця тварині дають заспокоїтися, потім підраховують кількість серцевих скорочень за 1 хв. Маса серця у новонароджених телят трохи більша 200 г, у віці 1-3 міс. — 290-380 г.

Дослідження пульсу у молодняку раннього віку не має особливого клінічного значення. У нормальних умовах частота серцевих скорочень і пульсу збігаються. Частота серцевих скорочень у новонароджених і молодняку перших 3-6 міс. життя значно біль­ша, ніж у дорослих тварин. При аускультації серця не рідко відмічають дихальну та інші види аритмії, ендокардіальні шуми внаслідок природжених і набутих вад серця.

Дослідження органів дихання. Для цього використовують загальноприйняту схему: визначають тип, частоту, глибину і ритм дихання, наявність або відсутність задишки, кашлю, виділень із носової порожнини, їх характер (консистенція, колір, запах).

Дихання у молодняку частіше, ніж у дорослих тварин. Шляхом легкого натискання на перші трахеальні кільця визначають чутливість гортані. При її запаленні спостерігається підвищена чутливість і з'являється кашель. Проводять аускультацію трахеї і легенів. При цьому звертають увагу на наявність або відсутність в трахеї гучних вологих або сухих хрипів, що з'являються внаслідок накопичення в дихальних шляхах рідкого ексудату або нашарування на стінці трахеї фібринозних плівок. При вислуховуванні легенів справа і зліва звертають увагу на патологічне бронхіальне дихання, наявність хрипів, крепітації, шумів тертя плеври і інші ознаки захворювань. Проводять порівняльну перкусію легеневої ділянки з метою виявле­ння осередків ураження.

З інструментальних методів дослідження легенів використовують флюорографію, рентгеноскопію і рентгенографію. При лабораторній діагностиці хвороб органів дихання досліджують кров, носові виділення, бронхіальний слиз, плевральну рідину. Пробу носових виділень збирають в скляний посуд, бронхіальний слиз беруть за допомогою приладу П.П. Корікова, плевральну рідину — шляхом проколу грудної клітки

Рисунок 1. - Пальпація у теляти: а — печінки; б — сичуга

Дослідження органів травлення. Шляхом опитування персоналу і особистого спостереження у молодняку визначають апетит, поведінку під час прийому корму і пиття, жування і ковтання. У жуйних тварин у віці 2 міс. і старше, крім того, спостерігають за жуйкою. Оглядають порожнину рота і глотки, звертають увагу на стан слизової оболонки губ, щік, ясен, язика, глотки, наявність виразок, афт, дифтеритичних нашарувань (кандидоз, клостридіози та ін.). Визначають стан зубів. Недорозвиненість, велика хисткість зубів вказують на недостатнє живлення, розвиток рахіту. Досліджують черево, визначаючи його об'єм, форму, чутливість стінок, пальпують органи черевної порожнини (рис. 1).

Клінічне дослідження окремих органів черевної порожнини у молодняку, особливо новонароджених тварин утруднене через їх малі розміри. Наприклад, у новонародженого теляти маса всього шлунка складає 250-400 г, у тому числі сичуга — близько 100-170 г. У тримісячному віці маса останнього дорівнює 360-600 г. Ємкість всіх відділів шлунка у теляти в місячному віці 4,64 л, у тому числі сичуга — 2 л, рубця — 2, сітки — 0,37, книжки — 0,27 л. У віці 5 міс. ємкість шлунку у теляти складає 21,57 л, у тому числі рубця — 14,49 л, сітки — 2,06, книжки — 2, сичуга — 3,02 л.

Пальпацію та аускультацію шлунка у моногастричних тварин проводять у ділянці мечовидного відростка в лівому підребер'ї, сичуг — в правом підребер’ї. Рубець досліджують (пальпація, аускультація) зліва в ділянці голодної ямки у молодняку з 2-3-місячного віку. Пальпацію і аускультацію кишечнику у телят, ягнят, козенят проводять в правій, а у лошат, поросят — в правій і лівій половинах черевної порожнини.

Дослідження печінки. Печінку у молодняку, включаючи і телят раннього віку, досліджують пальпацією в правому підребер'ї, визначаючи її чутливість і величину. У телят старше 3 міс. печінку досліджують пальпацією і перкусією, як і у дорослих тварин. Величина печінки близько 2% від маси тіла. Наприклад, у новонароджених телят — 0,5-0,7 кг, у віці одного року — трохи більше 3 кг

Дослідження сечовидільної системи. Спостерігають за актом сечовиділення, пальпують нирки, досліджують сечу. Нирки у новонароджених і молодих тварин дуже малі. У телят першого дня життя маса їх 70-80 г, у віці 1 міс. — 83-92 г, 3 міс. — 180-194 г. Нирки пальпують на стоячій тварині: великі пальці рук кладуть на поперек, інші на ділянку черева позаду останнього ребра. Пальцями натискають на черевну стінку, нащупують нирки, встановлюють їх величину, рухливість, болючість. У телят з 2-3-місячного віку зовнішній пальпації доступна лише права нирка, ліва нирка стає рухомою, вона відтісняється рубцем. Сечу від тварин збирають при природному сечовиділенні, досліджують її загальноприйнятими методами.

Дослідження нервової системи. Визначають поведінку тварини, стан органів чуття, чутливість, застосовуючи ті ж методи, що і у дорослих тварин.

Клінічний розбір підсумків заняття. В кінці заняття студенти доповідають результати проведених досліджень, дають оцінку стану здоров'я молодняку. Отримані результати спостережень і клінічного обстеження порівнюються з нормативними даними для відповідного віку тварин. Матеріал теми закріплюється на подальших заняттях при самостійній та індивідуальній підготовці студентів.