45. Політика управління фінан ризиками п-ства

Політика управління фінансовими ризиками є частиною за­гальної фінансової стратегії п-ства, що розробляє системи заходів щодо нейтралізації можливих негативних фінансових нас­лідків ризиків, пов'язаних зі здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Зміст політики управління фін ризиками п-ства

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, пов'язаних з фінансовою діяльністю п-ства.

2. Оцінка широти і достовірності інформації, необхідної для ви­значення рівня окремих фінансових ризиків.

3. Вибір і використання відповідних методів оцінки ймовірності настання ризикової події за окремими видами фінансових ризиків.

4. Визначення розміру можливих втрат при настанні ризикової події за окремими видами фінансових ризиків.

5. Дослідження факторів, які впливають на рівень фінансових ризиків п-ства.

6. Встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків за окремими фінансовими операціями і видах фін д-ті п-ства.

7. Визначення напрямів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

8. Вибір і використання внутрішніх фінансових механізмів нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків.

9. Вибір форми і видів страхування окремих фін ризиків.10. Оцінка результативності нейтралізації та організація моніторингу фін ризиків п-ства

46. механізми нейтралізації фінансових ризиків п-ства. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків являють собою систему методів мінімізації їхніх негативних наслідків, що обираються і здійснюваних у рамках самого п-ства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації фін ризиків передбачає використання наступних осн методів

1. Запобігання ризику: • відмовлення від здійснення фінансових операцій, рівень ризику по яких надмірно високий. • відмовлення від використання У високих обсягах позикового капіталу. • відмовлення від надмірного використання оборотних активів у низколиквидных формах. • відмовлення від використання тимчасово вільних грошових активів у короткострокових фінансових вкладеннях.

2. Лімітування концентрації ризику. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати: • граничний розмір позикових коштів, використовуваних у господ д-ті. • мінімальний розмір (питома вага) активів у високоліквідній формі. • максимальний розмір товарного (комерційного) або споживчого кредиту, наданого одному покупцеві. • максимальний розмір депозитного внеску, розташовуваного в одному банку. • максимальний розмір вкладення коштів у цінні папери одного емітента • максимальний період відволікання коштів у дебіторську заборгованість

3. Хеджування. Цей термін використовується у фінансовому менеджменті в широкому і вузькому прикладному значенні. У вузькому прикладному значенні термін хеджирование характеризує внутрішній механізм нейтралізації фінансових ризиків, заснований на використанні відповідних видів фінансових інструментів (як правило, похідних цінних паперів — деривативів). У залежності від використовуваних видів похідних цінних паперів розрізняють наступні механізми хеджирования фінансових ризиків:

• хеджирование з використанням ф\'ючерсних контрактів. • хеджирование з використанням опціонів. • хеджирование з використанням операції „своп\".

4. Диверсифікованість видів фінансової діяльності, валютного портфеля („валютной кошика\") п-ства, депозитного портфеля, кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, програми реального інвестування.

5. Розподіл ризиків. Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків заснований на частковому їхньому трансферті (передачі) партнерам по окремих фінансових операціях.

6. Самострахування (внутрішнє страхування). • формування резервного (страхового) фонду п-ства. • формування цільових резервних фондів. • формування резервних сум фінансових ресурсів у системі бюджетів, доводимых різним центрам відповідальності. • формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів по окремих елементах оборотних активів п-ства. • нерозподілений залишок прибутку, отриманої в звітному періоді.

7. Інші методи внутрішньої нейтралізації фінансових ризиків.

47. Призначення фінансової звітності п-ства та її склад Основним інструментом оцінки фін. стану п-ства є аналіз його фінансової звітності.

Фінансовий стан - це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу п-ства, а також рівень ефективності їх використання.

Аналіз фінансової звітності - це процес дослідження основ­них аспектів фін д-ті п-ства на підставі бала­нсу, звіту про фінансові результати та інших фінансових звітів.

Фінансова звітність - сукупність форм звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів п-ства за певний період.

Основним призначенням фінансової звітності є одержання достовірної, об'єктивної і стабільної інформації про фінансовий стан п-ства та результати його діяльності.

Склад фінансової звітності п-ства

1. Баланс - це один з основних документів фінансової звітності п-ства, що характеризує його фінансовий стан на певну дату. Складається з двох збалансованих частин активу, де представлені господарські засоби, і пасиву, де згруповані їхні джерела.

2. Звіт про фінансові результати - це один з основних документів фінансової звітності п-ства, що містить відомості про його фінансові результати, а також про використання прибутку, платежі до бюджету та деякі інші відомості за звітний період.

3. Звіт про рух грошових коштів - це один з документів фінансової звітності п-ства, що характеризує надходження і витрати грошових коштів, пов'язаних з його діяльністю у звітному періоді.

4. Звіт про власний капітал - це один з документів фінансової звітності п-ства, що характеризує зміни у складі його власного капіталувпродовж звітного періоду.

5. Примітки до фінансових звітів