Тема 1. Вступ до теорії масової комунікації

1. Теорія масової комунікації як наука і навчальна дисципліна для спеціалістів в галузі реклами та зв’язків з громадськістю.

ТМК адресується студентам, що навчаються за освітньо-кваліфікаційними напрямами у сфері соціальних комунікацій і готуються стати або журналістами, або видавцями й редакторами неперіодичних видань, або рекламістами чи фахівцями зі зв’язків із громадськістю. Для названих фахівців масова комунікація, або масове спілкування, є середовищем, сферою, в якій вони виконують свої професійні обов’язки. Поряд із ними у цій же сфері працюють агітатори, пропагандисти, проповідники, а також різного роду маніпулятори масовою свідомістю. У цьому середовищі працює також і влада. Предметом навчального модуля ТМК є природа масової комунікації як явища у різних її аспектах. Погляди на масову комунікацію складаються в теоретичну систему уявлень про це явище. Ці системи можуть бути різними, тобто існують різні теорії масового спілкування. Тож предметом модуля ТМК є також різні теорії масового спілкування у зіставному аспекті. Професіоналами у сфері масової комунікації є не тільки журналісти, а й лектори, пропагандисти, агітатори, проповідники, рекламісти, піарники, видавці й редактори та інший люд, чиєю професійною справою стало спілкування з масами. Масова комунікація — це сфера діяльності багатьох фахівців, а не тільки журналістів, але кожен із учасників гри на полі масового спілкування виконує свою роль, і важливо відрізняти журналіста від рекламіста, журналіста від піарника, журналіста від пропагандиста й агітатора. ТМК є дисципліною університетського рівня і належить до академічних,теоретичних, фундаментально-професійних, методологічних дисциплін. Основне завдання таких дисциплін — формувати відповідну систему знань, а також вміння теоретично-фахового аналізу виробничих ситуацій для прийняття індивідуальних рішень спеціалістом у нестандартних ситуаціях.

2. Міждисциплінарна і мультипарадигмальна природа теорії масової комунікації.

Междисциплинарный характер теории коммуникации. Теория коммуникации складывалась как междисциплинарное направление. Коммуникация является объектом изучения многих наук: философии, социологии, психологии, политологии, культурологи, лингвистики, экономики и ряда других дисциплин гуманитарного, естественно-научного и научно-технического циклов. Философия видит в коммуникации взаимосвязь и взаимозависимость явлений и процессов действительности. Не случайно в рамках философии зарождаются логика, риторика, этика, политика, герменевтика, имеющие самое прямое отношение к проблемам коммуникации. В философии были поставлены и такие важные в теории коммуникации проблемы как проблемы понимания и интерпретации. Психология изучает способность человека отражать мир, познавать его и регулировать свое взаимодействие с ним, а так же рассматривает факторы, способствующие передаче и восприятию информации, мотивацию речевого поведения коммуникантов, обусловленную психологическими особенностями личности. При этом социальная психология исследует психологию межличностного взаимодействия, психологию малых групп, межгрупповых взаимоотношений, психологию толпы и т.д. Для социолога важно исследование коммуникации как социально обусловленного процесса, в рамках которого формируются индивидуальные и групповые установки речевого поведения. В социологии коммуникации, наряду с межличностной коммуникацией, изучаются социальные факторы, обусловливающие влияние массовой коммуникации на формирование общественного мнения

Лингвистика занимается проблемами вербальной коммуникации. К лингвистическим дисциплинам примыкает семиотика, изучающая свойства знаков и знаковых систем в обществе. При этом анализу подвергаются такие феномены, как смыслообразование, интерпретация и понимание. С1960-х гг. после появления работы К.Дойча «Нервы управления. Модели политической коммуникации и контроля» проблемы коммуникации начинают активно вторгаться в область политологии. Возникло целое направлени(коммуникативно-кибернетическое), рассматривающее политические процессы с точки зрения информационного обмена между субъектами политики. В рамках биологии появилось новое направление, изучающее поведение и коммуникацию животных и получившее название этология. Сегодня в науке широко используются термины «биокоммуникация», «зоокоммуникация». Таким образом, проблемы коммуникации распространяются не только на социальный, но и на природный мир. Чрезвычайно весомый вклад в изучение коммуникации внесли технические науки. Развитие технических средств полностью изменило характер социальной коммуникации, сделав возможным мгновенную передачу информации в большом объеме практически на неограниченные расстояния. Таким образом, теория коммуникации вписывается в современную систему научных знаний как наука комплексная, интегрирующая знания о коммуникационных процессах в природе и обществе.