
- •Урок №8 Тема: Права і свободи людини
- •Структура уроку
- •Хід уроку
- •Актуалізація опорних знань і мотивація
- •Вивчення нового матеріалу.
- •1. Історія розвитку прав людини
- •2. Основні документи про права людини
- •3. Міжнародні організації із захисту прав людини
- •Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів.
- •Підсумки уроку
- •Домашнє завдання.
Урок №8 Тема: Права і свободи людини
Мета: ознайомити учнів з основними поняттями за темою уроку; розкрити особливу роль прав і свобод людини у відносинах людини і держави, значення захисту прав людини і громадянина; спонукати учнів до активного мислення; розвивати вміння учнів аргументовано обстоювати власну точку зору, працювати в групі; виховувати активну політичну позицію школярів; роз’яснювати цінності надбань демократії в Україні.
Обладнання й матеріали: Загальна декларація прав людини; Конвенція ООН про права дитини; Конституція України; плакати, присвячені - захисту прав людини.
Базові поняття й терміни: права людини; міжнародні стандарти прав людини,
Тип уроку: комбінований.
Структура уроку
І. Організаційний етап.
ІІ. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності
Вивчення нового матеріалу
Історія розвитку прав людини.
Основні документи про права людини.
Міжнародні організації із захисту прав людини.
Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів
Підсумки уроку
Домашнє завдання
Хід уроку
І. Організаційний етап.
Актуалізація опорних знань і мотивація
Гра-імітація «Життя в новій державі»
Для проведення гри можна скористатися методом «Акваріум» (див. Додаток 1). Учитель звертається до учнів тієї, групи, що знаходиться «акваріумі»: «Уявіть, що ви зі своїми друзями здійснили подорож на безлюдний острів і вирішили утворити там нову державу. Складіть перелік ііі трьох прав, які, на вашу думку, повинні бути гарантовані в цій державі». І Під час гри учасники із зовнішнього кола мають поступово замінювати учасників внутрішнього кола — це сприятиме пожвавленню дискусії.)
Вивчення нового матеріалу.
Розповідь учителя з елементами бесіди
1. Історія розвитку прав людини
Шлях людства до сучасного розуміння прав людини був тривалим. У давні часи поведінку людей регулював звичай. Із розвитком людського суспільства й утворенням держави регулювати поведінку людей почали правові норми. Проте люди були не рівні між собою. Правові норми належали одній частині суспільства більший обсяг прав, іншій — менший або не надавали ніяких прав взагалі. Наприклад, які права міг мати раб, якого самого вважали за річ, що належить хазяїнові?
Із подальшим розвитком суспільства, особливо за часів великих революцій XVII — XVIII ст., набула поширення ідея про те, що люди від народження вільні і рівноправні.
Боротьба за незалежність англійських колоній у Північній Америці закріпила прагнення людей бути рівними і вільними у Декларації незалежності 1776р.: «Усі люди створені рівними, усі вони наділені Творцем певними невід’ємними правами, до яких належить життя, свобода і прагнення до щастя*.
Велика Французька революція проходила під гаслом: «Свобода! Рівність! Братерство!». У прийнятій Декларації прав людини і громадянина проголошувалося, що люди народжуються вільними і рівними у правах. Свободу розуміли як можливість «робити все, що не шкодить іншим».
У світовій спільності набувала поширення ідея про те, що кожній особі від народження належить низка природних прав, які неможливо відібрати ніякими приписами і законами.
Природні права — основоположні права, що належать людині від народження, а не через те, що їх надала держава.
Становище людини в державі характеризується її правовим статусом, що передбачає права, свободи і обов’язки.
Права людини — це захищена і гарантована державою можливість щось робити і здійснювати.
Питання прав і свобод людини посідає найважливіше місце як у світі, так і в Україні.