1. Мета роботи

Практичне вивчення внутрішніх дефектів у осях колісних пар ультразвуковим методом. Вивчення будови та принципу дії ультразвукового дефектоскопа. Оволодіння прийомами користування дефектоскопом виявлення дефектів металу в осях колісної пари.

2. Зміст роботи

Вивчення будови і принципу дії ультразвукового дефектоскопа, йог підготовки до роботи і настроювання. Вивчення дефектів осі й оцінка технічного стану.

За останні роки ультразвукова дефектоскопія широко впроваджується низці галузей промисловості й транспорту, що дозволяє здійснювати ефективний контроль якості виробів і виявляти в них дефекти, недоступні іншим неруйнівним методам контролю. На залізничному транспорті цей метод застосовується для контролю деталей, доступ до поверхонь яких закритий іншими деталями.

2.1 Принцип ультразвукової дефектоскопії

Ультразвукова дефектоскопія основана на здатності ультразвукові коливань розповсюджуватися у металі на великі відстані у вигляді спрямованих пучків і відбиватися від поверхні різних дефектів, що представляють собою порушення суцільності металу. Це дає можливій впевнено виявляти подібні дефекти навіть при глибокому їх заляганні, тобто коли застосування інших способів не дає бажаного результату.

Ультразвук передається у виріб у формі короткочасних вібруючі ударів, які створюються п’єзоелементами під дією електричних імпульсів, удари, які представляють собою імпульси пружних високочастотних коливань, хвилеподібно розповсюджуються по виробу від випромінювача. Кут розбіжності коливань А залежить від довжини хвилі λ і діаметра випромінювача d і визначається за формулою.

Sin А = 1,2 λ/d.

Центральна частина пучка випромінюваних коливань має найбільшу енергію.

При контролюванні виробів ультразвук спрямовують таким чином щоб відбувалося найбільш повне відбивання його назад від можливого дефекту, який є перешкодою для пружних хвиль. Таким чином, розповсюдження ультразвуку по твердому тілу відбувається подібно до того, як і розповсюдження світла у прозорому середовищі.

Прийом і відбиванню хвиль відбувається в паузах між передачею зондувальних імпульсів. Величина відбивання хвиль залежить від розміру відбивальної поверхні, а також відстані до неї і кута падіння УЗК.

Для перетворення електричних імпульсів в ультразвукові використовуються спеціальні п’єзоелементи, які знаходяться у щупах. В якості п’єзоелементів використовуються пластинки з монокристалів кварцу, сегнетової солі, титанату барію, що пройшли спеціальну електричну обробку (поляризацію) високою постійною напругою.

При наявності акустичного контакту плоского щупа з виробом механічні коливання пластинки передаються вглиб виробу у вигляді періодичних хвилеподібних стисків і розрідження середовища із швидкістю для сталі 5900 м/с. Кут відбиття коливань від неоднорідного середовища дорівнює куту їх падіння.

Через деякий час (що вимірюється мікросекундами) після посилки у виріб основного зондуючого імпульсу щуп починає сприймати відбиті сигнали або відлуння, які повертаються від усіх відбиваючих поверхонь (наприклад, жолобки, дно виробу, дефект тощо).

Відбиваючись від нерівностей поверхні, дефектів металу навіть при косо направлених тріщинах частина відбитої енергії повертається до місця її випромінення. Це дає можливість у більшості випадків здійснювати контроль виробів, користуючись одним і тим самим щупом як для передачі, гак і для прийому.

Найпростіший приклад розповсюдження ультразвуку зображений на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Розповсюдження ультразвуку в зразку з дефектом і відповідна картина на екрані дефектоскопа (осцилограма)

Така картина матиме місце, якщо тривалість розгортай дорівнює часу розповсюдження звуку за зразком від випромінювача до дна і назад. Зондувальний імпульс, який випромінюється щупом, видно у лівій частині екрана. Його відлуння (відображення) від дефекту створює імпульс в середній частині екрана, а відлуння видно справа. Інтервали між імпульсами пропорційні відстані до відображальних поверхонь. Висота імпульсів визначається інтенсивністю відбитих сигналів, яка залежить від спрямованості відбитого звуку, відстані до відбиваючої поверхні та її площі. Крім того, вона залежить від чутливості приймача і положення його регуляторів, які встановлюються у відповідності до спеціального еталона.

При прозвучуванні коротких виробів можна спостерігати у період розгортки низку багаторазових відображень. Проте для дефектоскопії важливо визначити походження лише тих імпульсів, які займають по лінії розгортки ділянку від зондуючого імпульсу до першого донного відображення.

Трансформація (перетворення) хвиль одного типу в інший, яка відбувається при падінні УЗК на бокові грані виробу під гострим кутом. У загальному випадку у виробі виникає три типи хвиль:

• поздовжні, при розповсюдженні яких коливання частинок відбувається у напрямку розповсюдження хвиль;

• поперечні (хвилі зсуву), при яких коливання відбуваються поперек напрямку випромінювання;

• поверхневі хвилі, які, не проникаючи всередину виробу, розповсюджуються по його поверхні.

Розрізняються ці коливання між собою не лише зазначеною ознакою, але й швидкістю розповсюдження. Наприклад, у сталі швидкість поздовжніх хвиль — 5900 м/с, поперечних — 3230 м/с, поверхневих — 2600 м/с.

Плоский щуп дефектоскопа випромінює в основному поздовжні коливання. Проте при введенні звуку у виріб з погано обробленою поверхнею утворюються також і поверхневі хвилі, які, відбиваючись від країв виробу, можуть бути сприйняті щупом і викликати, таким чином, “несправжній” сигнал (останній неважко заглушити, поклавши руку на поверхню).

При падінні поздовжніх хвиль на сторону виробу під великими кутами (тобто при розповсюдженні хвиль вздовж поверхні виробу) значна частина їх енергії трансформується у коливання поперечного типу, розповсюдження яких для сталі відбувається під кутом 33° до нормалі.

Якщо останні потрапляють у кут, утворений гранями виробу або гранню і дефектом, то вони, відбиваючись по певних шляхах у зворотному напрямку будуть помічені на екрані. Місце відбиття такого імпульсу можна визначити лише після аналізу шляху звуку в залежності від форми виробу.

Для надійного проходження ультразвуку від п’єзоелемента у виріб між ними не повинно бути повітряних проміжків, які навіть при малих товщина зазорів відбивають назад всю енергію, яка падає на них.

Електронно-променева трубка має пристрій для випромінювання вузького пучка електронів на скляний екран, покритий спеціальною дониною. Кожна точка екрана, на яку падає промінь, світиться піц ударами електронного потоку.

Оскільки приймач з’єднаний пластинами вертикального відхилення, то будь-які відхилення, що виникають на п’єзоелементі як при передачі зондуючого імпульсу, так і при прийомі відбивань, можуть викликати лише вертикальні переміщення світлової плями, які при відсутності допоміжної вертикальної розгортки зображені на екрані у вигляді вертикальної лінії.

В результаті дії розгортки кожний отриманий сигнал, в залежності від часу його повернення від випромінювача, займе певне положення (місце) на горизонтальній лінії, яка утворюється.

Чим довший шлях проходить промінь по виробу, тим пізніше він повертається до випромінювача, і тому тим більше праворуч буде видно його зображення на екрані.

Таким чином, лінія розгортки є масштабом, який дозволяє визначити глибину залягання дефекту шляхом порівняння з відстанню до відомих сигналів.

Зміна глибини частини виробу, яка проглядається, здійснюється шляхом регулювання часу проходження електронного променя по екрану, тобто шляхом вимірювання швидкості розгортки. Напругою блока 5 можна регулювати освітленість екрана електронно-променевої трубки.

Апарат має два ступеня розгортки: швидку — для контролю виробів на глибину до 400 мм і повільну — на глибину 2500 мм.

Індикатор глибини — є допоміжним пристроєм, який полегшує орієнтування при наявності на екрані електронно-променевої трубки декількох імпульсів.

З його допомогою створюється службовий імпульс, місце розташування якого на лінії розгортки можна визначити дефектоскопом шляхом повороту спеціальної рукоятки.

Видалення повітря досягається шляхом змочування мастилом поверхні, через яку здійснюється введення ультразвуку.

3 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОКОТИ

3.1 Будова ультразвукового дефектоскопа

Блок-схема ультразвукового дефектоскопа наведена на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2

Генератор електричних імпульсів призначений для ударного збудженні механічних коливань джерела ультразвуку (п’єзоелемента).

Щупи, які містять п’єзоелектричні елементи, перетворюють підведену до них електричну напругу у механічні коливання і передають їх у контрольований виріб, а потім механічні коливання перетворюються в електричні імпульси. Ці перетворення можуть виконуватися як одним, так двома щупами.

Приймач, призначений для посилення високочастотних електричний коливань, що виникають у п’єзоелементів, а також для перетворення їх в імпульси постійної напруги, яка діє на електронно-променеву трубку.

Електронно-променева трубка, яка є індикатором перетворених ультразвукових сигналів, їх інтенсивності й часу проходження через виріб.

Генератор допоміжних напруг розгортки і засвічування променя електронно-променевої трубки.

Індикатор глибини залягання дефекту

Загальним елементом для всіх блоків є силовий ферорезонансний трансформатор, з’єднаний з освітлювальною мережею напругою 160-240 В 50 Гц і який живить змінним струмом різної напруги (від 6 до 1000 В) електровакуумні прилади, що знаходяться в апараті.

Крім вказаних приладів апарат містить низку необхідних для його дії радіодеталей: опорів, конденсаторів та індуктивностей. На рисунку 3.2 наведена схема взаємодії блоків при роботі апарата. У першому блоці кожного позитивного напівперіоду мережної напруги відбувається одиночний розряд конденсатора через спеціальну лампу-тиратрон.

Короткий імпульс струму (удар), який виникає при цьому, збуджу механічні коливання п’єзоелемента (блок 2).

У дефектоскопі використовуються коливання п’єзопластинки за товщиною. Вони передаються як зондуючи імпульси у контрольований виріб. Під час вібрації п’єзоелемента при передачі зондуючого імпульсу, а також дії на нього відбиття звука на ньому виникає електрична напруга, яка за своєю частотою і тривалістю відповідає власним коливанням пластини.

Для контролю сталевих виробів використовується частота коливань 2,5мГі.

Напруга високої частоти від щупа передається на вхід посилювача (блок 3). На схемі зображено сполучення при одношупній роботі.

Сигнали, тобто імпульси високочастотних коливань, що надходять з п’єзоелемента, після трикратного підсилення, детектуються (випрямляються). Короткочасні імпульси постійної напруги, що виділяються при цьому, після додаткового підсилення вихідною лампою приймача здаються на пластини вертикального відхилення електронно-променевої трубки.

3.2 Контроль за допомогою шестиградусної призми

При цьому методі центральний промінь ультразвуку розповсюджується по осі під кутом 12,5° до нормалі. Контроль щупом з кутом введення 6° здійснюється з боку торця осі і є основним методом.

Щоб перевірити всю поверхню підматочинної частини осі, необхідно встановити щуп у 10-15 точках, розміщених по колу торцевої поверхні, щоразу направляючи промінь через центральну лінію осі. Для контролющупом з кутом 6° необхідно увімкнути і налаштувати дефектоскоп. Ці операції виконуються у такій послідовності:

• увімкнути живлення пристрою регулятором “ЯСКРАВІСТЬ” повернувши його до появи звуку фіксації. При цьому має загорітися сигнальна лампочка. Дати пристрою прогрітися протягом однієї хвилини;

• головку, плексигласове дно якої має кут 6°, приєднати до кабелю і вставити його хвостовик у гніздо 1 (ліве) панелі дефектоскопа;

• три тумблери, розміщені у нижньому ряду панелі, встановити у нижнє положення;

• регулятор “ЗСУВ” повернути вправо до упору;

• тумблер з позначкою “РОЗГОРТКА” поставити у праве положення, тобто у положення “ПОВІЛЬНО”;

• при появі на екрані електронно-променевої ламаної або прямої лінії розгортки добитися чіткості її зображення регулятором “ФОКУС”;

• регулятором “ПУСК” отримати на екрані пристрою пряму горизонтальну лінію розгортки максимальної довжини;

• поворотом регулятора “ЗСУВ” вліво встановити початковий імпульс у ліву частину екрана;

• регулятором “ЯСКРАВІСТЬ” встановити яскравість зображення найбільш прийнятну для роботи;

• регулятор “ОБМЕЖЕННЯ” встановити у положення 10 (шкала);

• встановити щуп на край торця осі, покритого шаром масла, не виводячи його за межі основного діаметра шийки. Підвищена частина дна щупа має бути повернена в бік шийки осі;

• підбираючи регулятор “ПОСИЛЕННЯ” чутливість дефектоскопа, необхідно впевнитися у наявності донного відображення, яке спостерігається в кінці лінії розгортки.

Для того, щоб відрізнити сигнал, викликаний дефектом, від перешкод, необхідно:

• понизити чутливість дефектоскопа за допомогою регулятора ‘'ПОСИЛЕННЯ” настільки, щоб середній рівень перешкод, що спостерігаються на ділянці лінії розгортки, зменшився до висоти 5 мм. При цьому сигнал від дефекту має перевищувати рівень перешкод у 3-4 рази і більше в залежності від глибини розвитку тріщини;

• перевірити за допомогою службового імпульсу (регулятор ‘ ГЛИБИНА”) місце знаходження сигнала, прийнятого за дефект. Виявлений сигнал повинен знаходитися в межах ділянки лінії розгортки, яка відповідає підматочинній частині або лівіше цієї ділянки, якщо дефект знаходиться в шийці осі;

• якщо серед імпульсів передбачаються й імпульси від дефекту, то цю ділянку осі слід перевірити методом наскрізного прозвучування. При цьому методі перешкоди, викликані маточиною, не виявляються.

Осі роликового типу перевіряються двома способами. По-перше, встановленням щупа 6° на сегменти торцевої поверхні. При цьому контролюються ділянки підматочинної частини, розташованої навпроти сегментів. По-друге, для контролю ділянки маточинної частини, розташованих навпроти виточок, слід застосовувати два щупи з шесгиградусними призмами. Для цього до дефектоскопа приєднують другий щуп і прозвучування виконується як зазначено на рисунку 3.3.

Рисунок 3.3

3.3 Контроль з боку циліндричної поверхні шийки осі.

Цей метод контролю застосовується, коли груба обробка торцевої поверхні шийки, а також клейма, поставлені з напливами, не дають можливості застосовувати контроль з шестиірадусним щупом, а також для підтвердження наявності дефекту, виявленого за допомогою шестиградусного щупа.

Для контролю колісних пар цим способом необхідно пересвідчитися у тому, що робоча поверхня призми притерта до шийки осі.

Рисунок 3.4 - а) від дефекту, розташованого поблизу зовнішньої грані маточини; б) від дефекту, розташованого поблизу внутрішньої грані маточини;

1 — сигнал від дефекту; 2 — сигнал від пресового сполучення

Рисунок 3.5-Схема переміщення щупа при прозвучуванні з шийки осі

При застосуванні призми з кутом введення 37° або 45° розповсюдження ультразвуку по осі відбувається під кутом 45° або 55° до нормалі (рисунок 3.4). Маємо на увазі, що найбільш вірогідне місце розташування тріщини знаходиться на внутрішньому боці маточинної частини, призму слід встановити гак, щоб промінь потрапляв на тріщину після першого заломлення всередині осі (рисунок 3.4, б).

Для повної перевірки підматочинної частини призму необхідно пересувати вздовж шийки осі і по її обводу (рисунок 3.5).

При цьому слід враховувати, що при прозвучуванні пресового сполучення відбувається значне розсіювання відбитої енергії і часткове проникнення ультразвуку в колісний центр.

3.4 Контроль наскрізним прозвучуванням плоским щупом

Цей спосіб контролю відрізняється тим, що УЗК вводяться у торець осі з боку, протилежному контрольованій підматочинній частині, тобто пропускається по всій довжині осі.

Для цього плоский щуп з дном з плексигласу біметалевої пластинки слід встановлювати у різні точки обводу, розміщені по краю торця осі, але такі, що не виходять за межі діаметра шийки, УЗК розповсюджуються вглиб осі у вигляді конуса з кутом розбігу хвиль приблизно 30°, при цьому найбільша чутливість до тріщин проявляється у напрямку ОА (рисунок 3.6).

Рисунок 3.6

Таким чином, якщо дефект знаходиться у верхній частині поверхні осі, то він даватиме відбитий сигнал найбільшої висоти при встановленні щупа у нижню точку торця.

Для повного контролю всієї поверхні осі щуп достатньо встановити в 10-15 точках.