МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

Кафедра «Вагони та вагонне господарство»

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ТА РЕМОНТУ ВАГОНІВ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до виконання лабораторних робіт з дисципліни

“Технологія виготовлення та ремонту вагонів”

Напрям підготовки 6.070105 «Рухомий склад залізниць»

професійного (фахового) спрямування “Вагони та вагонне господарство” для студентів усіх форм навчання

Частина 1

2013

УДК 629.45

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни “Технологія виготовлення та ремонту вагонів”. – Видавництво ДЕТУТ, 2013. – 35с.

У методичних вказівках наведений зміст лабораторних робіт і загальні вимоги до них, розглянуті теоретичні та практичні питання.

Для студентів напряму підготовки 6.070105 «Рухомий склад залізниць», професійного (фахового) спрямування “Вагони та вагонне господарство” усіх форм навчання.

Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт розглянуті та затверджені на засіданні кафедри «Вагони та вагонне господарство» (протокол №11 від 17.05.2013р.) та на засіданні методичної комісії факультету ІРСЗ (протокол №8 від 26.05.2013р.).

Укладач: Обуховський В. В., к.і.н., доцент, Осьмак В.Є., ст. викл.

Рецензенти: Шатаєв В.М, к.і.н., професор.

Малиновський М.Г., головний інженер ПрАТ «КЕВРЗ»

Лабораторна робота №1

МЕТОДИ ПЕРЕВІРКИ ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ЕЛЕМЕНТІВ КОЛІСНИХ ПАР

1. Мета роботи

Вивчення основних методів перевірки технічного стану колісних пар шляхом огляду і обстеження її елементів вимірювальним інструментом і шаблонами. Виявлення пошкоджень і визначення характеру і міри спрацювання за результатам перевірки і замірів.

2. Зміст роботи

Колісна пара є одним із найважливіших вузлів вагону, від технічного стану якого залежить надійність роботи вагона. Від конструкції, технології виготовлення і ремонту, а також від поточного стану колісних пар в експлуатації залежить безпека руху поїздів.

Роботу розділяємо на дві частини: с початку провести виміри розмірів осей, а потім - вимірювання розмірів коліс.

Перевірку і виміри колісних пар проводити у відповідності з вимогами інструкції ЦВ-ЦЛ-0062.

Усі виміри виконувати в послідовності, що вказана в таблиці 1.1. Отримані результати заносити в цю ж таблицю.

3. Порядок виконання роботи

Огляд колісних пар починати з відшукування запису номера осі часу і місця формування або повного обстеження які розташовуються на торці осі. Шийку осі, на торці якої стоять клейма,прийнято вважати правою.

Таблиця 1.1 – Показники перевірки технічного стану елементів колісних пар

Операції	Інструменти та прилади	Допуск за правилами ремонту, мм	Фактичний розмір, мм	Технологія ремонту
1. Огляд колісної пари: - номер осі; - дата і місце повного обстеження
2. Відстань між внутрішніми гранями ободів
3. Різниця відстаней між торцями шийок і внутрішніми гранями ободів
4. Довжина шийки осі
5. Діаметр шийки осі
6. Діаметр передпідматочиної частини осі
7. Діаметр середньої частини осі
8. Величина прокату колеса
9. Товщина гребня
10. Підріз гребня
11. Величина повзуна
12. Товщина обода
13. Визначення діаметра коліс по кругу кочення
14. Довжина маточини колеса
15. Діаметр маточини колеса
16. Товщина маточини колеса
17. Різниця діаметрів коліс однієї колісної пари

Вимірювання відстані між внутрішніми гранями ободів коліс і різницею відстаней між торцями шийок осі і внутрішніми гранями ободів контролюється правильність формування колісної пари. Зберігання зазначених розмірів в межах допусків виключає схід колісної пари з рейок в експлуатації.

Вказані вимірювання виконувати, користуючись штангенциркулями представленими на рисунку 1.1 та 1.2.

Рисунок 1.1 Рисунок 1.2

При вимірюванні скоби штангенциркуля повинні щільно притискатися до внутрішніх граней ободів коліс, а сам прилад - розташовуватися по найкоротшій відстані між колесами.

На кожній колісній парі виміри проводять в чотирьох діаметрально протилежних точках. Різниця у вимірюваннях і виміряних відстанях повинна відповідати допускам інструкції ЦВ-ЦЛ-0062

Попередження інтенсивного зношення гребеня колеса, підшипників, пазів букс і буксових напрямних, а також попередження ударів гребеня в деталі стрілочних переводів забезпечується витримкою необхідної відстані між торцями осі та внутрішніми гранями ободів коліс.

Різниця відстаней, виміряних на двох кінцях колісної пари, не повинна перевищувати 3 мм.

Виміри діаметру шийок осей під підшипники кочення проводять за допомогою мікрометра, мікрометричної скоби або сідлоподібного пристрою. Результати вимірювань зрівнюють з допусками. З метою визначення відхилень геометрії шийки осі виміри робляться в трьох перерізах і в двох взаємно перпендикулярних площинах з допомогою інструмента.

Схема розміщення перерізів приведена на рис.1.3. Результати вимірів занести в табл. 1.

Рисунок 1.3

Діаметри підматочиної частини осі вимірюються з точністю до 0,1 мм, як і шийки осі під підшипники кочення. Результати занести в таблицю.

Величину прокату виміряють абсолютним шаблоном приведеним на рисунку 1.4. Для правильного вимірювання прокату необхідно:

- встановити шаблон на ободі колеса так, щоб стійка останнього розміщувалась по радіусу колеса і щільно притискалась до внутрішньої грані ободу колеса, а сам шаблон торкався гребня;

- встановити вимірювальний движок по кругу кочення поєднати риски движка і рамки шаблона. В такому положенні вимірювання прокату виконується на відстані 70мм від внутрішньої грані обода по кругу кочення. Зберігаючи вказане положення шаблону, движок опустити до зіткнення з поверхнею кочення колеса і по шкалі салазок движка визначається величина прокату.

Вимірювання необхідно виконати в 3 - 4 точках на кожному колесі. Результати вимірювань зрівняти з допусками.

Рисунок 1.4

Товщину гребеня вимірювати абсолютним шаблоном рисунок 1.5, користуючись другим движком, що визначає товщину гребеня на висоті 18 мм від його вершини. При цьому абсолютний шаблон встановлюється так само, як і при вимірюванні прокату. Вимірювати в 3-4 точках на кожному колесі. отримані результати зіставити з розмірами, що допускаються.

Підріз гребня вимірювати за допомогою шаблону рисунок 1.6. Шаблон встановити так, щоб його стійка прижирисункуась до внутрішньої торцевої грані обода колеса. Гребінь рахується дефектним, якщо вертикальна грань движка стикається хоч би тільки в верхній частині з підрізаною поверхнею гребня і підріз по висоті перевищує 18мм. Колісна пара, яка має підріз гребня із гострокінцевим накатом не може бути допущена в експлуатацію.

Підріз гребеня вимірюють в 3-4 точках на кожному колесі. По отриманим результатам встановити придатність колісної пари для експлуатації.

Глибина повзуна вимірюється також як і прокат за допомогою абсолютного шаблону або товщиноміра. При цьому вимірювальний движок того або іншого шаблона встановлюється в найглибшому місці повзуна, помітити свідчення на візирній лінійці,перемістить шаблон на здорову частину обода, і повторно зняти свідчення з лінійки. Різниця між двома вимірами визначить глибину повзуна.

Рисунок 1.5

Товщина обода колеса вимірюється за допомогою товщиноміра рисунок 1.6. Вимірювати по кругу кочення, для чого вимірювальна ніжка товщино міра встановлюється на відстані 70 мм від його стійки. При вимірюванні необхідно стежити, щоб основа товщино міра заходила за нижню кромку обода колеса, а стійка розташовувалася радіально і притискалася до внутрішньої торцевої грані обода. Цифри на стійці співпадаючі з вказівною рискою, показують розмір товщини вимірюваного обода. Вимірювання проводять в 3-4 точках на кожному колесі. Результати вимірів зіставити з допусками.

Рисунок 1.6

Вимір діаметрів коліс колісної пари виконується за допомогою штангенциркуля. Прилад повинен щільно притискатися до внутрішніх граней обода коліс по кругу кочення. Цим же штангенциркулем вимірюється овальність колеса. На кожному колесі необхідно виміряти діаметр в 4-5 місцях. Результати вимірів звірити з допусками.

Довжину маточини потрібно виміряти для теоретичного визначення запресовочного зусилля. У практиці зазвичай цей вимір проводиться при формуванні колісних пар і виконується за допомогою лінійки. У цій роботі цей розмір необхідно узяти з Інструкції ЦВ-ЦЛ-0062.

Визначення діаметру отвору маточини колеса робиться з метою підбору відповідної по діаметру, підматочинній частині осі. Вимір проводити за схемою показаній на рисунку 1.3 за допомогою мікрометра. Результати вимірювань занести в таблицю і зрівняти з допусками.

Вимірювання товщини маточини проводити за допомогою кронциркуля і лінійки в двох взаємно перпендикулярних напрямках в чотирьох точках.

На підставі виконаних вимірів дати оцінку можливості формування колісної пари з наявних елементів. Підбір проводиться таким чином, щоб натяг на посадку коліс на осі склав 0,10-0,25мм.При таких величинах натягу і відповідних інших параметрах швидкість запресовування не більш 2 мм/с необхідна частота дотичних поверхонь Rz20 і т.п.) величина кінцевих зусиль запресовування має бути в межах 37-55т. на кожні 100мм діаметру підматочильної частини осі.

Визначення запресовочного зусилля для даної осі виробляється таким чином:

Р₃=р×µ×d_пч ×l _cт ,

p=[(Δ₀×E₀)/(2d_п.ч.)]×[1-(d_пн./d_cт.)² ],

де Δ₀ - натяг на посадку колеса на вісь;

Е₀- модуль пружності;

d_пч - діаметр підматочинної частини осі;

l _cт - довжина маточини;

µ - коефіцієнт тертя.

Підставляючи в дану формулу величини, отримані після вимірювання елементів колісної пари, визначити, величину кінцевого зусилля запресовування.

Отриману теоретичну величину кінцевого зусилля запресовування необхідно побудувати зразкову діаграму запресовування.

3. Порядок виконання роботи та зміст звіту

Оформлений звіт про лабораторну роботу повинен містити:

• назва роботи;

• мета роботи;

• заповнену таблицю 1.1;

• ескізи або рисункуюнки кожного інструменту, приладу, шаблону з описом їх конструктивних особливостей та місцем застосування;

• отриману та надану величину кінцевого зусилля запресовки;

• побудовану приблизну діаграму запресовки;

• загальний висновок про технічний стан колісної пари і подальшого її використання;

• підписи виконавців та викладачів.

Рисунок 1.7