
- •Б.Є. Будний
- •Тема 1. Предмет та методи вікової психології...................................................... 5
- •Тема 2. Загальна характеристика онтогенезу людської психіки ........................ 19
- •Тема 3. Психологічні особливості дошкільного віку.......................................... 33
- •Тема 4. Психологічні особливості молодшого школяра.................................... 57
- •Тема 5. Психологічні особливості підлітка ......................................................... 71
- •Тема 6. Психологічні особливості юнацтва........................................................ 91
- •1.2. Загальна характеристика віку
- •1.3. Теоретичні концепції вікової психології
- •Проблеми вікового розвитку в зарубіжній психологи
- •1.4. Методи вікової психології
- •Тема 2
- •2.4. Навчання, виховання і розвиток психіки
- •2.5. Вікова періодизація психічного розвитку
- •2.2. Особливості психічного розвитку
- •Кількісні та якісні зміни ліонської психіки
- •Перехід від нижчих до вищих форм психічного життя
- •Закономірності психічного розвитку
- •2.3. Рушійні сили розвитку психіки
- •Природне й соціальне у психічному розвитку
- •Зовнішні та внутрішні умови розвитку
- •Внутрішні суперечності — рушійні сили розвитку психіки
- •Кризи та стабільні періоди розвитку
- •2.4. Навчання, виховання та розвиток психіки
- •2.5. Вікова періодизація психічного розвитку
- •3.3. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- •Криза ново-народжепості
- •Від 2 місяців до 1 року
- •Особливості розвитку
- •Криза першого року
- •3.2. Початковий розвиток особистості на етапі раннього дитинства
- •Емоційний розвиток
- •Криза трирічного віку
- •3.3. Психологічні особливості розвитку особистості дитини дошкільного віку
- •ІЇіа та її значення для психічного розвитку дошкільнят
- •Особлнввсгі навчання
- •Сенсорний розвиток
- •3.4. Психологічна готовність дітей до школи. Шестирічні діти
- •Проблема шестирічних дітей
- •4.3. Розвиток пізнавальних процесів
- •Криза семи років
- •4.2. Навчальна діяльність молодших школярів
- •Особливості навчальної діяльності молодших школярів
- •4.3. Розвиток пізнавальних психічних процесів
- •4.4. Формування особистості дитини в початкових класах
- •Емоційно-вольова сфера
- •Характерологічні особливості
- •5.1. Загальна психологічна характеристика підліткового віку
- •Криза тринадцяти років
- •Психологічні новоутворення
- •5.2. Стосунки 3 однолітками та дорослими
- •Підліток і однолітки
- •5.3. Розвиток пізнавальних процесів
- •Відчуття й сприймання
- •5.4. Формування особистості підлітка
- •6.1. Загальна психологічна характеристика
- •6.2. Взаємини з дорослими та однолітками
- •6.3. Пізнавальні процеси і розумовий
- •6.4. Формування особистості в період ранньої юності
- •6.1. Загальна характеристика ранньої юності
- •Особливості фізичного розвитку
- •6.2. Взаємини 3 дорослими та однолітками
- •Старшокласник і дорослі
- •6.3. Пізнавальні процеси і розумовий розвиток
- •6.4. Формування особистості в період ранньої юності
- •Емоційно-вольова сфера
- •Розвиток самосвідомості
1.3. Теоретичні концепції вікової психології
В архаїчних суспільствах вікові відмінності між індивідами безпосередньо збігаються з відмінностями соціальними. Вікові групи, об'єднуючи людей, передусім чоловіків, виступають основним механізмом їх соціалізації. При цьому кожна група виконує власні, лише їй властиві соціальні функції. У феодальному суспільстві, приміром, соціалізація забезпечується шляхом безпосереднього залучення підлітків та юнаків до діяльності дорослих (зброєносці воїнів, учні ремісників, помічники у селянських клопотах тощо).
Ж.-Ж. Руссо першим звернув увагу на ту роль, яку відіграє цей період ("друге народження", "народження у життя") в житті людини, підкресливши його визначальну особливість—ріст самосвідомості.
Історично поняття дитинства пов'язане не з біологічним станом незрілості, а з певним соціальним статусом, притаманним цьому періоду життя людини, з обмеженим колом прав і обов'язків, із набором доступних видів і форм діяльності. Багато цікавих фактів для підтвердження цієї ідеї зібрав французький демограф та історик Ф. Арієс. Його цікавило, як в ході історії у свідомості художників, письменників, учених формувалося поняття дитинства і чим воно відрізнялося у різні історичні епохи.
Для ілюстрації сказаного наведемо деякі приклади. Дитячі образи у живописі з'являються лише yXllt столітті — йдеться про релігійно-алего-
9
ричні сюжети (ангели, дитина Ісус, дитина як символ душі померлого). Перші портретні зображення реальних дітей впливових осіб датовані XVII століттям.
Важливим показником змін у ставленні до дитинства є одяг. У середньовіччя малюка, який виріс із пелюшок, відразу ж одягали в костюм, подібний до одягу дорослого відповідного соціального стану. Спеціальний дитячий одяг з'являється тільки yXVI-XVII століттях, причому хлопчиків і дівчаток у віці 2-4 років одягали в однакове платтячко.
Аналізуючи портретні зображення дітей на стародавніх картинах і описи дитячого костюма в літературі, Ф. Арісс виділяє три тенденції'в еволюції'дитячого одягу: фемінізація (у костюмах для хлопчиків використовують деталі жіночого одягу): архаїзація (одяг дітей багато в чому повторює костюм дорослих минулої епохи: так у хлопчиків, приміром, з'явилися короткі штани); дублювання звичайного костюма дорослих представників нижчих верств населення для дітей привілейованих класів.
Диференціація періодів людського життя, у тому числі й дитинства, на думку Ф. Арієса, відбувається під впливом соціальних інститутів. Раннє дитинство минає у родині, і зумовлене воно специфічним спілкуванням із малюком (з ним можна із задоволенням гратися і при цьому вчити його та виховувати). Розвиток суспільства призводить до виникнення нової концепції'дитинства. Функції'організованої підготовки дітей до дорослого життя бере на себе спеціальна суспільна установа — школа. Як наслідок, дитинство виходить за межі перших 2-4 років батьківського піклування у родині. Школа, завдяки своїй упорядкованій структурі, зумовлює подальшу диференціацію дитинства. Дитина тепер вступає у новий вік щороку, переходячи до наступного класу. Наступний віковий період також пов'язаний з новою формою соціального життя — інститутом військової служби та обов'язкової військової повинності: підлітковий, або юнацький, вік. Великого значення надають формі одягу й дисципліні, вихованню стійкості та мужності, на що раніше не звертали особливої уваги.
На підставі документальних джерел Ф. Арієс описує дитинство знатних людей. Наприклад, Людовік XIII (початок XVII століття) у півтора року грає на скрипці та співає. Потім його увагу привертають тогочасні іграшки: дерев'яний коник, вітряний млин, дзиґа. У трирічному віці Людовік уперше бере участь у святкуванні Різдва 1604 року і починає вчитися читати, а в чотири роки він уже вміє писати. У п'ять років майбутній король бавиться з ляльками та грає у карти, ізшестироків—у шахи та теніс. Товаришами по іграх у нього були пажі й солдати. Із семи років виховання набуває суто чоловічого характеру. Луї навчають мистецтву полювання, стрільби, азартних ігор та верховоїїзди. Йому читають педагогічну й моралістичну літературу. Людовік починає відвідувати театр і бере участь у колективних іграх нарівні з дорослими.
10
На основі вивчення етнографічних матеріалів Д. Б. Ельконін показав, що на ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли основним способом добування їжі було збирання, дитину дуже рано залучали до праці дорослих і вона на практиці вчилася застосовувати примітивні знаряддя для збивання плодів і викопування їстівних коренів. За таких умов не було ні необхідності, ні можливості для спеціальної стадії підготовки дітей до майбутньої трудової діяльності.
Дитинство виникає тоді, коли дитину не можна безпосередньо залучити до системи суспільного відтворення, оскільки потрібні спеціальні зусилля, щоб вона оволоділа складними знаряддями праці. Як наслідок, участь дітей у спільній продуктивній праці з дорослими відсувається у часі.
Існує багато різноманітних теорій щодо сутності та особливостей вікового розвитку людини. Як влучно зауважив Л.С. Виготський, загальних теорій у віковій психології більше, ніж чітко встановлених фактів.
Біогенетичні теорії підкреслюють передусім значення біологічних детермінант, вважаючи саме їх відповідальними за розвиток соціально-психологічних властивостей особистості. Тут варто виділити передусім теорію Ст. Холла, який основним законом психології розвитку вважав біогенетичний "закон рекапітуляції", згідно з яким індивідуальний розвиток (онтогеяе і) повторює найважливіші стадії еволюційного розвитку (філогенезу).