46. Методика аналізу використання трудових ресурсів

Трудові ресурси на підприємстві – це об’єкт сталої турботи керівництва підприємства. Роль трудових ресурсів суттєво зростає у період ринкових відносин.

Мета аналізу використання трудових ресурсів – пошук резервів підвищення продуктивності праці робітників, визначення оптимальної кількості робітників на підприємстві, структури кадрів та раціональної завантаженості персоналу підприємства.

Для визначення оптимальної кількості робітників на підприємстві розраховують наступні коефіцієнти:

1. Питома вага кожної категорії робітників (Dpi) у загальній середньообліковій чисельності персоналу підприємства (P):

Dpi = Pi/P, або Dpi = (Pi*100)/P,

де Pi - середньо облікова чисельність робітників і-ої категорії, чол.

2. Коефіцієнт вибуття кадрів (Квк):

Квк=Рзв/Р,

де Рзв – кількість робітників, звільнених з різних причин за даний період;

3. Коефіцієнт прийому кадрів (Кпк):

Кпк=Рп/Р,

де Рп – кількість прийнятих на роботу за даний період.

4.Коефіцієнт загального обороту кадрів (Коб):

Коб.=(Рзвв+Рп)/Р,

де Рзвв – число людей, що звільнились з підприємства за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни за звітний період,чол.:

5.Коефіцієнт стабільності кадрів (Кск):

Кск=1-Коб,

6.Коефіцієнт плинності кадрів (Ктк):

Ктк=Рзвн/Р,

де Рзвн – кількість звільнених за негативними причинами.

Аналіз трудових ресурсів починається з вивчення забезпеченості підприємства робочою силою. Для цього аналізується склад та структура робітників за чисельністю. Порівняння даних за кількістю за різноманітними категоріями дає уявлення про ступінь обґрунтованості кількісного відношення між ними.

Важливим напрямом аналізу є також оцінка рівня кваліфікації робочої сили. Рівень кваліфікації характеризується:

• у робочих – тарифними розрядами та середнім тарифним розрядом по підприємству;

• у інженерно-технічних робітників (ІТР) – освітою та стажем.

Вивчають також рух робочої сили за вище перерахованими показниками.

Якісним показником, що характеризує використання робочої сили, є рівень продуктивності праці. Ефективність використання праці прийнято розглядати за наступними показниками: темп росту продуктивності праці, фондоозброєність та її зміни, частка приросту чистої або товарної продукції за рахунок зростання продуктивності праці, показник економії живої праці та ін.

Середній виробіток на одного працюючого залежить від відношення працюючих та продуктивності праці одного працюючого. Вплив цього фактору вираховують за допомогою подовження моделі та методу ланцюгової підстановки.

Інтенсивність праці характеризується кількістю праці, витраченої за одиницю часу, кваліфікацією праці, а також рівнем механізації та автоматизації виробництва.

Кадровий потенціал відіграє головну роль у вирішенні науково-технічних, організаційних та економічних завдань по досягненню запланованих результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою та її раціональне використання в значної мірі визначають організаційно-технічний рівень виробництва, характеризують ступінь використання техніки та технології, предметів праці, забезпечують високу конкурентноздатність та фінансову стабільність підприємства.