35. Характеристика методу елімінування та його застосування в аналізі господарської діяльності

Елімінування в економічному аналізі використовується для вимірювання ступеню впливу факторів на результативний показник.

Елімінування – це логічний прийом, при якому подумки виключається дія ряду факторів, які приймають за постійні величини, і виділяють будь-який фактор, приймаючи його за змінну величину. Таким чином, можна визначити величину впливу зміни кожного фактора на результативний показник. При цьому відхилення по результативному показнику має дорівнювати сумі відхилень по окремим факторам.

Елімінування обслуговується різними прийомами:

• індексним – який базується на відносних показниках динаміки, просторових порівняннях, виконанні плану, які відображають відношення фактичного рівня показника, що аналізується у звітному періоді до його рівня в базовому періоді. З його допомогою можна виявити вплив різних факторів на зміну рівня результативних показників у мультиплікативних і кратних моделях;

• ланцюгових підстановок – використовується для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних. Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базової величини кожного факторного показника в об'ємі результативного показника на фактичну величину у звітному періоді й зрівняння значення результативного показника до заміни з його значення після заміни;

• метод різниць – застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в мультиплікативних і змішаних моделях. При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту, досліджуваного фактору, на базову величину факторів, які знаходяться справа від нього, і на фактичну величину факторів, розміщених зліва від нього в моделі;

• метод корегуючого коефіцієнта – величина впливу факторів на зміну об'єму результативного показника розраховується як добуток коефіцієнта, що відображає зміни даного фактора, на базову величину результативного показника. Загальний об'єм зміни результативного показника визначається підсумовуванням величин впливу окремих факторів. Однак, необхідно відзначити, що даний метод має суттєвий недолік: як правило сумарний результат впливу факторів не співпадає з величиною зміни результативного показника, який отриманий прямим розрахунком;

• інтегральний метод;

• та ін.

Застосування різних прийомів методу елімінування наведено в "Прикладах розв’язання задач".

36. Характеристика основних прийомів моделювання факторних систем

Модель – спрощене відображення дійсності.

Моделювання – це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта й виділення його основних характеристик.

Проводиться теоретичний аналіз моделі – співставлення результатів з даними про об’єкт, а потім дослідження й корегування моделі.

Процес моделювання включає три етапи:

1. Аналіз теоретичних закономірностей, властивих об'єкту чи явищу, що вивчається. На цьому етапі важливе чітке формулювання побудови моделі й вибору критерію порівняння варіантів рішення.

2. Визначення методів, за допомогою яких буде розв’язуватись задача. На цьому етапі важливий вибір раціонального методу, котрий забезпечує оптимальну деталізацію системи, явища або процесу, що моделюється.

3. Розрахунок і аналіз отриманих результатів. Критерієм достовірності і якості моделі є практика, тобто відповідність результатів дослідження фактичним даним про об'єкт.

Моделювання факторної системи базується на економічних критеріях виділення факторів причинності, достатньої специфічності, самостійності існування, можливості обліку і кількісного виміру факторів.

У комплексному економічному аналізі найчастіше використовуються економіко-математичні методи моделювання:

• інтегральне обчислення;

• графічні методи;

• кореляційно-регресивний аналіз;

• лінійне, випукле, динамічне програмування;

• матричні методи;

• математична теорія та ін.