19. Економічно-математичні методи та моделі як метод наукового пізнання

Теорія пізнання вивчає можливості та закономірності пізнання від відчуттів, уявлень, понять та об’єктивної реальності, даності та дійсності. Процес пізнання широко використовує найважливіші інструменти, такі як аналіз, синтез, експеримент, моделювання.

Економіко-математичні методи – рішення задач за допомогою математики та кібернетики. Вони діляться на:

• економіко-статистичні – використовуються при вивчені масових економічних явищ, що повторюються, коли зв’язок між показниками, що аналізуються стохастичний (імовірнісний). Найбільш розповсюджені методи кореляції та регресійний аналіз;

• економетричні – побудовані на синтезі математики, статистики, економіки;

• методи оптимізації розрахунків, в основі яких лежить математичне програмування. До методів математичного програмування відносяться: лінійне, нелінійне та дискретне програмування.

Єдина ціль вище перерахованих методів – визначення оптимального варіанта того чи іншого господарського процесу або явища, що дозволяє покращити емпірично складені варіанти господарювання, виявляючи внутрішньогосподарські втрати, допущені внаслідок прийняття неоптимальних управлінських рішень.

Модель – це умовний образ об’єкту дослідження. Економіко-математична модель є схематичний науково-абстрактний опис за допомогою математичних засобів того чи іншого економічного явища або процесу. Модель конструюється суб’єктом дослідження так, щоб відобразити характеристики об’єкту – властивості, взаємозв’язки, структурні та функціональні параметри.

Зміст моделювання складають :

• конструювання моделі на основі попереднього вивчення об’єкта та виділення його суттєвих характеристик;

• експериментальний або теоретичний аналіз моделі на основі попереднього вивчення об’єкту та виділення його суттєвих характеристик;

• зіставлення результатів з даними про об’єкт;

• корегування моделі.

Економічно-математичні методи та моделі, базуючись на теорії пізнання, забезпечують практичну корисність господарської діяльності, дозволяють раціонально обґрунтовувати не тільки поточну діяльність, а й найближчу перспективу розвитку суб’єкта господарювання.

20. Послідовність, форми та етапи моделювання господарських процесів

Моделювання – це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об’єкту та виділення його основних характеристик. Побудована модель підлягає теоретичному аналізу та на основі результатів аналізу – корегуванню.

Задачами моделювання є вивчення наявності, напрямку та інтенсивності зв’язку показників; ранжування та класифікація факторів; виявлення форми зв’язку між показниками; згладжування динаміки зміни рівня показників; порівняння структури зв’язку у різних сукупностях.

Процес моделювання вміщує наступні етапи :

1. Аналіз теоретичних закономірностей, властивих явищу, що вивчається, та емпіричних даних про його структуру. На цьому етапі важливе чітке формулювання цілі побудови моделі та вибір критерію порівняння варіантів рішення.

2. Визначення методів, за допомогою яких можна вирішити задачу на основі побудованої моделі. При цьому важливий вибір раціонального методу.

3. Розрахунок та аналіз отриманих результатів. Критерієм достовірності та якості моделі на цьому етапі є відповідність результатів дослідження до виробничих умов.

Відрізняють наступні форми моделювання господарських процесів :

• детерміноване моделювання (адитивні моделі, мультиплікативні, кратні) – побудування тотожного перетворення для вихідної формули економічного показника за теоретично запропонованими прямими зв’язками останнього з іншими показниками;

• стохастичне моделювання – узагальнення закономірностей варіювання значень економічних показників.

Процес моделювання факторних систем дуже складний та відповідальний момент в економічному аналізі. Від того, на скільки реально й точно створені моделі відображують зв’язок між показниками, що досліджуються, залежать кінцеві результати аналізу.