6. Міжнародні авіаційні організації.

Важливу роль в питаннях функціонування міжнародної цивільної авіації, створення та розвитку норм міжнародного повітряного права відіграють міжнародні авіаційні організації. Особливе місце серед них займає Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка функціонує з 1947р. До цілей організації відносяться: розробка принципів та техніки міжнародного повітряного сполучення; заохочення розвитку та планування міжнародних повітряних перевезень; задоволення потреб населення в безпечних, ефективних, економічних, регулярних повітряних перевезеннях; дотримання прав учасників ІКАО та надання кожному учаснику ІКАО можливості мати власні міжнародні авіатранспортні підприємства; сприяння безпеці польотів на міжнародних авіалініях; заохочення будівництва та експлуатації цивільних літаків; створення авіаліній, аеропортів та аеронавігаційного обладнання тощо.

Керівними органами ІКАО є Асамблея, яка скликається 1 раз на в 2 роки, та Рада (постійний орган); робочі органи – Аеронавігаційна комісія, Юридичний комітет, Комітет по спільній підтримці аеронавігаційного забезпечення, Фінансовий комітет, Комітет по незаконному втручанню в діяльність цивільної авіації, Секретаріат. В рамка ІКАО також функціонують 6 регіональних представництв організацій. Для Європейського регіону таке представництво розташоване в Парижі. Штаб-квартира ІКАО знаходиться в Монреалі.

В 1954р. в Страсбурзі західноєвропейськими країнами була створена Європейська конференція цивільної авіації (ЕКАК). Цілями конференції є: вивчення проблем європейського повітряного транспорту, координація його роботи, підвищення ефективності його використання, сприяння його розвитку, співробітництво з ІКАО. В структуру ЕКАК входять Пленарна комісія, Координаційний комітет, постійні комітети. Місцезнаходження ЕКАК – Страсбург.

В 1960р. була утворена Європейська організація по забезпеченню безпеки аеронавігації (Євроконтроль). Її членами є 7 західноєвропейських держав. Головна ціль Євроконтролю – забезпечення безпеки польотів цивільних та військових повітряних суден. Вищим органом організації є Постійна комісія по забезпеченню безпеки аеронавігації. Виконавчим органом є Агентство по безпеці аеронавігації. Штаб-квартира Євроконтролю знаходиться в Брюсселі.

§ 10. Міжнародне космічне право

8. Поняття та принципи міжнародного космічного права.

9. Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.

10. Космічні об’єкти.

11. Правовий режим космічного простору.

12. Правовий статус космонавтів та космічних об’єктів.

13. Відповідальність у міжнародному космічному праві.

14. Міжнародні космічні організації.

1. Поняття та принципи міжнародного космічного права.

Міжнародне космічне право – це галузь міжнародного права, принципи та норми якої визначають статус космічного простору, включаючи небесні тіла і регулюють діяльність суб’єктів міжнародного права по його дослідженню та використанню.

В 1966р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Договір про принципи діяльності держав у галузі дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, який вступив в силу в 1967р. До інших важливих джерел міжнародного космічного права відносяться: Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів та повернення об’єктів, що запущені в космічний простір 1968р.; Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, заподіяні космічними об’єктами 1972р.; Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах 1979р. тощо. Велику групу спеціальних джерел міжнародного космічного права утворюють угоди про науково-технічне співробітництво держав по дослідженню та використанню космосу.

У міжнародному космічному праві можна виділити такі об’єкти правового регулювання: правовий статус космічного простору, Місяця та інших небесних тіл, правовий статус космічних кораблів і космонавтів, форми співробітництва держав у космічному просторі, відповідальність за збитки від правомірної космічної діяльності.

Під принципами міжнародного космічного права розуміють базисні норми, на основі яких повинні розроблятися правила поведінки суб’єктів міжнародного права у зв’язку з їх діяльністю в космосі. До цих принципів відносяться:

• дослідження космосу на благо та в інтересах всього людства;

• рівність при дослідженні та використанні космосу;

• неприпустимість національного присвоєння космосу;

• дослідження та використання космосу в мирних цілях;

• міжнародна відповідальність за збитки, спричинені космічними об’єктами;

• національна юрисдикція та контроль держави над космічними об’єктами, занесеними до її реєстру;

• співробітництво та взаємна допомога при здійсненні космічної діяльності;

• здійснення дослідження та використання космосу без шкідливого його засмічення.