4. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.

В міжнародному праві поняття міжнародних повітряних перевезень зазвичай розкривається через комерційні правила (свободи). До них відносяться 5 свобод:

• право транзитного польоту без посадки над територією держави, що надала це право

• право транзитного польоту з посадкою в некомерційних цілях, тобто без взяття на борт пасажирів чи їх висадки, розвантаження та завантаження багажу та пошти

• право висаджувати в іноземній державі пасажирів та вивантажувати вантаж та пошту, які були взяті на борт в державі реєстрації повітряного судна

• право брати на борт пасажирів, вантажі та пошту в іноземній державі з метою їх перевезення в державу реєстрації повітряного судна

• право брати на борт пасажирів, вантажі та пошту в іноземній державі з метою їх перевезення в будь-яку третю державу і право висаджувати пасажирів та розвантажувати вантажі та пошту в цій третій державі.

Як правило, 5-та свобода в повному об’ємі не надається, оскільки це погіршувало б положення національних авіакомпаній. По мірі розвитку міжнародних повітряних сполучень проходив процес вдосконалення 5-ти свобод, в результаті чого 5 вищеназваних свобод були доповнені ще трьома:

• право виконувати посажиро- та вантажоперевезення між третіми державами через свою територію

• право виконувати пасажиро- та вантажоперевезення між третіми державами поза своєю територією

• каботажні перевезення, тобто перевезення в межах однієї іноземної держави.

Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень здійснюється шляхом укладання двосторонніх угод. Також важливим документом, що регулює міжнародні повітряні перевезення є Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень 1929р. Цей документ зафіксував положення про відповідальність авіаперевізника у випадку спричинення шкоди пасажиру та вантажу та ввів єдиноманітні стандарти перевізних документів.

Члени екіпажа повітряного судна, виконуючи свої службові обов’язки, є представниками експлуатанта судна (власника), який несе відповідальність за дії екіпажу. Кожен член екіпажу має чіткі функціональні обов’язки. Очолює екіпаж командир, який несе відповідальність за повітряне судно, інших членів екіпажу, пасажирів та вантаж в межах певного часу.

5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.

Відповідальність за порушення міжнародного повітряного права може наставати як для держави так і для авіаперевізника. Держава буде нести відповідальність за порушення принципів та норм цієї галузі міжнародного права. Наприклад за порушення суверенітету над повітряним простором іншої держави.

Авіаперевізник несе цивільно-правову відповідальність за спричинення смерті чи збитку здоров’ю пасажира, а також за збитки, спричинені запізненням при перевезенні, якщо не доведе, що ним були прийняті всі міри, необхідні для попередження шкоди та збитків або що такі міри неможливо було прийняти.

Перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу чи пошкодження вантажу чи багажу, якщо подія, яка призвела до збитку, відбулася в той час, коли вантаж чи багаж перебували під його охороною.

У відповідності із Варшавською конвенцією 1929р. встановлені межі максимальної відповідальності авіаперевізника. Протоколом до Конвенції 1955р. були внесені зміни та доповнення. Так, протоколом уточнені строки пред’явлення претензій: при виявленні шкоди претензію перевізнику необхідно направити негайно, але не пізніше 7 днів з дня отримання багажу та 14 днів з дня отримання вантажу, а у випадку запізнення – не пізніше ніж через 21 день з моменту коли багаж чи вантаж були передані отримуввачу.