- •§ 1. Становлення та розвиток міжнародного права
- •§ 2. Основні поняття міжнародного права
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •§ 5. Дипломатичне та консульське право
- •§ 11. Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції
- •§ 12. Право збройних конфліктів
- •§13. Право європейського союзу
- •2. Розвиток міжнародного права від найдавніших часів до вестфальськоґо конгресу.
- •3. Міжнародне право між Вестфальським конгресом 1648 р. Й епохою Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Розвиток міжнародного права від епохи великої французької революції до створення версальської системи.
- •5. Міжнародне право від створення версальської системи до наших днів.
- •2. Суб’єкти міжнародного права.
- •3. Принципи міжнародного права.
- •4. Джерела та система міжнародного права.
- •5. Норми міжнародного права та їх реалізація.
- •6. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
- •7. Міжнародні спори та їх розв’язання.
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •2. Підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •3. Класифікація міжнародних правопорушень держави.
- •4. Види та форми відповідальності.
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав.
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •2. Державні кордони.
- •3. Правомірні зміни державної території.
- •4. Протиправні зміни державної території.
- •5. Оренда території.
- •6. Міжнародно-правовий режим рік і озер.
- •7. Державна територія з міжнародно-правовим режимом.
- •2. Дипломатичні представництва.
- •3. Голова дипломатичного представництва.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульські установи.
- •6. Спеціальні місії.
- •§ 6. Міжнародне морське право
- •2. Внутрішні морські води.
- •3. Територіальне море.
- •4. Відкрите море.
- •5. Континентальний шельф та виключна економічна зона.
- •6. Міжнародні протоки та міжнародні канали.
- •7. Міжнародно-правовий режим Арктики.
- •§ 7. Право міжнародних організацій
- •2. Структура та функції міжнародних організацій.
- •4. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (обсє).
- •5. Організація Північноатлантичного договору (hаto).
- •6. Рада Європи (рє).
- •§ 8. Право міжнародних договорів
- •7) Третя організація.
- •2. Види та структура міжнародних договорів.
- •3. Стадії укладання міжнародного договору.
- •4. Визнання, тлумачення, припинення міжнародних договорів.
- •§ 9. Міжнародне повітряне право
- •2. Принципи міжнародного повітряного права.
- •Принцип виключного суверенітету держави над її повітряним
- •Принцип свободи польотів в міжнародному повітряному просторі;
- •Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •3. Правовий режим повітряного простору.
- •4. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
- •5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •6. Міжнародні авіаційні організації.
- •§ 10. Міжнародне космічне право
- •2. Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.
- •3. Космічні об’єкти.
- •4. Правовий режим космічного простору.
- •5. Правовий статус космонавтів та космічних об’єктів.
- •6. Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •7. Міжнародні космічні організації.
- •2. Взаємодія по боротьбі із рабством та работоргівлею.
- •3. Боротьба з тероризмом.
- •4. Міжнародна протидія піратству.
- •5. Боротьба з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •6. Міжнародна правова допомога.
- •7. Міжнародне кримінальне право.
- •2. Початок війни то його правові наслідки, театр війни
- •3. Учасники воєнних дій.
- •4. Ведення морської війни.
- •5. Засоби та методи ведення військових дій.
- •6. Міжнародно-правова охорона цивільного населення.
- •7. Режим військового полону.
- •2. Організаційно структура Європейського Союзу.
- •3. Правовий статус держав-членів у Європейському Союзі.
- •4. Громадянство Європейського Союзу.
- •Раздел I
- •Глава 1
- •18 Апреля 1961 г.
- •Раздел I Общие положения Статья 3
- •Статья 4
- •Статья 5
- •Статья 7
- •Раздел II Постановление общего характера о защите военнопленных Статья 13
- •Статья 14
- •Статья 15
- •Статья 16
- •Раздел III Плен Часть I Начало плена Статья 17
- •Статья 18
- •Часть II Интернирование военнопленных Глава I Общие положения Статья 21
- •Статья 22
- •Глава II Помещение, питание и одежда военнопленных Статья 25
- •Статья 26
- •Статья 27
- •Глава VII Воинские звания военнопленных Статья 43
- •Статья 44
- •Статья 45
- •Часть III о работе военнопленных Статья 49
- •Статья 50
- •Статья 51
- •Статья 52
- •Статья 53
- •Статья 54
- •Статья 55
- •Статья 56
- •Статья 57
- •Часть IV Денежные средства военнопленных Статья 58
- •Статья 60
- •Статья 61
- •Статья 62
- •Статья 63
- •Часть V Сношения военнопленных с внешним миром Статья 70
- •Статья 71
- •Статья 72
- •Глава III Уголовные и дисциплинарные наказания I. Общие положения Статья 82
- •Статья 87
- •Статья 88
- •Статья 89
- •Статья 90
- •Статья 91
- •Статья 92
- •Часть II Освобождение и репатриация военнопленных по окончании военных действий Статья 118
- •Статья 119
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III
- •Часть V
- •Часть VI
- •Часть VII
- •Раздел 1. Общие положения
- •Часть I
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава V
- •Глава VI
- •Часть II
- •Глава VII
- •Глава XV
- •II. Дипломатичні представництва
- •III. Консульські установи
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XIV
- •Глава XV
6. Спеціальні місії.
Спеціальні місії - один зі способів здійснення державами зовнішніх зносин, що зустрічаються найчастіше. Це і найбільш стародавній спосіб підтримки зовнішньополітичних зв'язків. У чинному міжнародному праві поняття спеціальної місії існує для визначення статусу місії, що має представницький і тимчасовий характер, що посилається однією державою до іншої, за згодою останньої, для розгляду визначених питань чи для виконання в цій державі визначеної задачі. Правові й звичаєво-правові норми про спеціальні місії кодифіковані в Конвенції про спеціальні місії 1969 р.
Спеціальна місія завжди має офіційний державний статус. Її міжнародно-правовий статус узагалі дуже близький до статусу дипломатичних представництв, за винятком деяких особливостей, пов'язаних із тимчасовим характером місії. Крім того, спеціальні місії можуть спрямовуватися та прийматися незалежно від наявності дипломатичних чи консульських відносин. Функції спеціальних місій узгоджуються державами в кожному випадку окремо (проведення переговорів, підписання документів, участь в урочистих чи жалобних заходах і т. п.). Згода на прийом спеціальної місії, на відміну від згоди на обмін дипломатичними представництвами, може бути виражена в будь-якій, у тому числі в мовчазній формі. Для призначення голови спеціальної місії одержання агреману не обов'язкове.
Привілеї й імунітети спеціальних місій трохи відрізняються від привілеїв й імунітетів дипломатичних представництв щодо статусу приміщень - спеціальні місії не мають абсолютної недоторканності приміщень, і влада країни перебування може мати доступ у такі приміщення в разі пожежі чи стихійного лиха. В іншому спеціальні місії мають такі самі, що й дипломатичні представництва, привілеї й імунітети (фіскальні привілеї, митні імунітети, недоторканність архівів і документації, свободу пересування для виконання функцій місії, свободу зносин із владою приймаючої держави та своєю владою тощо). Особисті привілеї й імунітети персоналу спеціальної місії включають особисту недоторканність, юрисдикційні імунітети, фіскальні привілеї, митні привілеї та ін.
§ 6. Міжнародне морське право
Поняття міжнародного морського права.
Внутрішні морські води.
Територіальне море.
Відкрите море.
Континентальний шельф та виключна економічна зона.
Міжнародні протоки та міжнародні канали.
Міжнародно-правовий режим Арктики.
1. Поняття міжнародного морського права.
Міжнародне морське право належить до найстаріших галузей міжнародного права. Ще в давнину виникали питання про порядок використання морського простору. Міжнародні договори, що торкаються морського права, відносяться до початку нової ери, а формування в цій галузі міжнародно-правових звичаїв, поза сумнівом, відбувалося значно раніше. У середні віки спроби великих морських держав встановити свій суверенітет над світовим океаном суттєво ускладнили всякі спроби міжнародно-правового регулювання користування морськими просторами. Розвиток мореплавання поклав кінець тим вимогам і привів до утвердження в міжнародному звичаєвому праві протягом XVII-XV Ш століть понять відкритого моря, територіального моря та вироблення основ їхнього правового статусу. На міжнародних конгресах XIX ст. та на морських конференціях початку XX ст. держави торкались переважно військового мореплавання та рідко звертались до загальних питань міжнародного морського права. Будівництво Суецького та Панамського каналів привело до укладання відповідних конвенцій. Певний внесок у розвиток морського права пов'язаний із боротьбою проти торгівлі невільниками та боротьбою з піратством.
Майже вся історія становлення міжнародного морського права пов'язана з міжнародно-правовими звичаями. Перша й успішна спроба широкої кодифікації міжнародно-правових норм про режим морського простору пов'язана з роботою І Конференції ООН з морського права. її підсумком стало укладення 1958 р. чотирьох конвенцій із морського права: про відкрите море, про територіальне море та прилеглу зону, про континентальний шельф, про риболовлю й охорону живих ресурсів відкритого моря. Лише трохи більше чверті держав відмовились від участі в цих конвенціях.
Міжнародне морське право – це галузь міжнародного права, яка складається із принципів та норм, що визначають режим морських просторів та регулюють відносини суб’єктів міжнародного права з приводу їх діяльності у Світовому океані.
Сучасне міжнародне морське право регламентує питання: розмежування (класифікацію) морських просторів на різні категорії за правовими ознаками; визначення правового статусу і режиму використання кожної правової категорії; захист і збереження під контролем морського середовища.
Всі морські простори Світового океану за їхніми правовими ознаками можна
класифікувати на:
внутрішні морські води;
територіальне море;
архіпелажні води;
континентальний шельф;
виняткові економічні зони;
води відкритого моря;
води міжнародних проток;
міжнародний район морського дна.
Міжнародне морське право регламентується Конвенцією, що прийнята 10.12.1982р. і набрала чинності 16.11.1994р. Але ряд положень, що визначають право користування морем, регулюються внутрішнім законодавством держав і відносяться до сфери дії морського права.
Норми міжнародного морського права випливають із основних принципів і означають свободу користування відкритим морем всіма державами світу; право рівного користування природними ресурсами морських просторів і морського дна, принцип загальної спадщини людства.
Необхідно розрізняти морське право та міжнародне морське право. Морське право є правом конкретної держави, тобто внутрішньодержавним правом. Воно засноване на внутрішньодержавних актах і регламентує статус і порядок користування внутрішніми і територіальними водами, а також морськими і річковими суднами, що належать державі. Міжнародне морське право засноване виключно на нормах міжнародного права і стосується поведінки держав за межами власних просторів. Обидві ці галузі є взаємопов’язаними і не можуть розглядатися відокремлено одна від одної, оскільки міжнародне морське право в багатьох аспектах зумовлює зміст морського права.