- •§ 1. Становлення та розвиток міжнародного права
- •§ 2. Основні поняття міжнародного права
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •§ 5. Дипломатичне та консульське право
- •§ 11. Міжнародно-правове регулювання питань юрисдикції
- •§ 12. Право збройних конфліктів
- •§13. Право європейського союзу
- •2. Розвиток міжнародного права від найдавніших часів до вестфальськоґо конгресу.
- •3. Міжнародне право між Вестфальським конгресом 1648 р. Й епохою Великої французької революції (межа XVIII—XIX століть).
- •4. Розвиток міжнародного права від епохи великої французької революції до створення версальської системи.
- •5. Міжнародне право від створення версальської системи до наших днів.
- •2. Суб’єкти міжнародного права.
- •3. Принципи міжнародного права.
- •4. Джерела та система міжнародного права.
- •5. Норми міжнародного права та їх реалізація.
- •6. Співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права.
- •7. Міжнародні спори та їх розв’язання.
- •§ 3. Відповідальність у міжнародному праві
- •2. Підстави міжнародно-правової відповідальності.
- •3. Класифікація міжнародних правопорушень держави.
- •4. Види та форми відповідальності.
- •5. Обставини, що виключають відповідальність держав.
- •§ 4. Територія в міжнародному праві
- •2. Державні кордони.
- •3. Правомірні зміни державної території.
- •4. Протиправні зміни державної території.
- •5. Оренда території.
- •6. Міжнародно-правовий режим рік і озер.
- •7. Державна територія з міжнародно-правовим режимом.
- •2. Дипломатичні представництва.
- •3. Голова дипломатичного представництва.
- •4. Дипломатичні привілеї та імунітети.
- •5. Консульські установи.
- •6. Спеціальні місії.
- •§ 6. Міжнародне морське право
- •2. Внутрішні морські води.
- •3. Територіальне море.
- •4. Відкрите море.
- •5. Континентальний шельф та виключна економічна зона.
- •6. Міжнародні протоки та міжнародні канали.
- •7. Міжнародно-правовий режим Арктики.
- •§ 7. Право міжнародних організацій
- •2. Структура та функції міжнародних організацій.
- •4. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (обсє).
- •5. Організація Північноатлантичного договору (hаto).
- •6. Рада Європи (рє).
- •§ 8. Право міжнародних договорів
- •7) Третя організація.
- •2. Види та структура міжнародних договорів.
- •3. Стадії укладання міжнародного договору.
- •4. Визнання, тлумачення, припинення міжнародних договорів.
- •§ 9. Міжнародне повітряне право
- •2. Принципи міжнародного повітряного права.
- •Принцип виключного суверенітету держави над її повітряним
- •Принцип свободи польотів в міжнародному повітряному просторі;
- •Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
- •3. Правовий режим повітряного простору.
- •4. Правове регулювання міжнародних повітряних сполучень.
- •5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві.
- •6. Міжнародні авіаційні організації.
- •§ 10. Міжнародне космічне право
- •2. Права і обов’язки держав відносно їх діяльності в космічному просторі згідно з Договором 1967 року.
- •3. Космічні об’єкти.
- •4. Правовий режим космічного простору.
- •5. Правовий статус космонавтів та космічних об’єктів.
- •6. Відповідальність у міжнародному космічному праві.
- •7. Міжнародні космічні організації.
- •2. Взаємодія по боротьбі із рабством та работоргівлею.
- •3. Боротьба з тероризмом.
- •4. Міжнародна протидія піратству.
- •5. Боротьба з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин.
- •6. Міжнародна правова допомога.
- •7. Міжнародне кримінальне право.
- •2. Початок війни то його правові наслідки, театр війни
- •3. Учасники воєнних дій.
- •4. Ведення морської війни.
- •5. Засоби та методи ведення військових дій.
- •6. Міжнародно-правова охорона цивільного населення.
- •7. Режим військового полону.
- •2. Організаційно структура Європейського Союзу.
- •3. Правовий статус держав-членів у Європейському Союзі.
- •4. Громадянство Європейського Союзу.
- •Раздел I
- •Глава 1
- •18 Апреля 1961 г.
- •Раздел I Общие положения Статья 3
- •Статья 4
- •Статья 5
- •Статья 7
- •Раздел II Постановление общего характера о защите военнопленных Статья 13
- •Статья 14
- •Статья 15
- •Статья 16
- •Раздел III Плен Часть I Начало плена Статья 17
- •Статья 18
- •Часть II Интернирование военнопленных Глава I Общие положения Статья 21
- •Статья 22
- •Глава II Помещение, питание и одежда военнопленных Статья 25
- •Статья 26
- •Статья 27
- •Глава VII Воинские звания военнопленных Статья 43
- •Статья 44
- •Статья 45
- •Часть III о работе военнопленных Статья 49
- •Статья 50
- •Статья 51
- •Статья 52
- •Статья 53
- •Статья 54
- •Статья 55
- •Статья 56
- •Статья 57
- •Часть IV Денежные средства военнопленных Статья 58
- •Статья 60
- •Статья 61
- •Статья 62
- •Статья 63
- •Часть V Сношения военнопленных с внешним миром Статья 70
- •Статья 71
- •Статья 72
- •Глава III Уголовные и дисциплинарные наказания I. Общие положения Статья 82
- •Статья 87
- •Статья 88
- •Статья 89
- •Статья 90
- •Статья 91
- •Статья 92
- •Часть II Освобождение и репатриация военнопленных по окончании военных действий Статья 118
- •Статья 119
- •Раздел 1. Общие положения
- •Раздел 2. Границы территориального моря
- •Раздел 3. Мирный проход в территориальном море
- •Раздел 4. Прилежащая зона
- •Часть III
- •Часть V
- •Часть VI
- •Часть VII
- •Раздел 1. Общие положения
- •Часть I
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава V
- •Глава VI
- •Часть II
- •Глава VII
- •Глава XV
- •II. Дипломатичні представництва
- •III. Консульські установи
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XIV
- •Глава XV
3. Правомірні зміни державної території.
Принципи непорушності державних кордонів та територіальної цілісності забороняють будь-які насильницькі дії по зміні територій держав. Але разом з тим в міжнародному праві існують правомірні способи зміни державного кордону. Юридичною основою такої зміни є застосування принципу самовизначення народів. Способами реалізації цього принципу є збройна боротьба, рішення парламенту, плебісцит.
Плебісцит – це всенародне голосування із питання державної приналежності певної території. Воно може проводитись як на основі внутрішньодержавного акту, так і у відповідності із міжнародним договором. Плебісцит організовується та контролюється державним органом або міжнародною організацією.
До іншого правомірного способу зміни території належить цессія. Цессія – це передача частини території однієї держави іншій на основі договору між ними. Цессія зазвичай здійснюється на оплатній основі, тобто вимагає компенсації в грошовій чи іншій формі.
В практиці може існувати також подвійна цессія, тобто взаємний обмін між державами певними ділянками територій. В сучасній доктрині міжнародного права визнається допустимим також відривання території агресора як покарання.
Обмін територіями. Міжнародне право не встановлювало і не встановлює правових основ для обміну державними територіями та спеціально не регулює правила його здійснення. Оскільки правовою формою здійснення такого акта є публічно-правовий договір, він має бути укладений із дотриманням права міжнародних договорів. При обміні територіями неприпустиме порушення принципу рівності та самовизначення. Усі інші умови здійснення обміну державними територіями зазвичай відносять на розсуд сторін.
На практиці обмін територіями є одним із прийнятних способів вирішення прикордонних територіальних спорів. Іноді обмін викликаний прагненням усунути роздробленість території та переслідує економічні цілі. Обмін територіями зберігає значення й у сучасних міжнародних відносинах.
Окупація — спосіб придбання території, яка нікому не належить (terra nullius). Окупація була надзвичайно поширена в епоху великих географічних відкриттів. При цьому населення таких територій, у тому числі народи, що мали державність, вважалися нецивілізованими, і їхні права на територію в розрахунок не брали. Спочатку окупація проводилася за допомогою встановлення прапору держави, яка вважала себе першовідкривачем території, і заяви про її приєднання. Згодом на окупованих територіях держави почали створювати колоніальні адміністрації. У сучасному світі окупація втратила значення як підстава для придбання території, тому що на Землі не залишилося нічийних територій. Гіпотетично окупація можлива в разі, наприклад, виникнення у відкритому морі нових островів у результаті геологічних процесів.
Ефективна окупація можлива в тих випадках, коли держава не має договірного чи судового підтвердження володіння частиною своєї території. Тому питання про ефективну окупацію може розглядатися не тільки щодо terra nullius, а й щодо спірних територій. У разі придбання територій внаслідок ефективної окупації кожна зі сторін, що претендують на територію, доводить, що вона здійснює свій суверенітет на цій території більш ефективно. Тому обґрунтування державою свого права на територію має бути пов'язане не стільки з публічним проголошенням наміру володіти цією територією, скільки з постійним, безупинним і досить тривалим проявом її влади на цій території. У сучасній міжнародно-правовій практиці спори, пов'язані з ефективною окупацією, досить рідкі.
